Українська письменниця й перекладачка Оксана Дмитрівна Іваненко народилася 31 березня (за н. ст. — 13 квітня) 1906 року в Полтаві, пішла з життя 17 грудня 1997 р. у Києві.
Закінчила 1926 року Харківський інститут народної освіти і 1931 року аспірантуру при Українському НДІ педагогіки, керувала секцією дитячої літератури у Київському філіалі цього інституту. Була вихователькою в дитячій колонії ім. О. М. Горького під керівництвом А. С. Макаренка. У 1932 — 1939 рр. працювала у видавництві «Молодий більшовик», в 1947 — 1951 рр. — в журналі «Барвінок».
Оксані Іваненко належать численні книжки оповідань, казок, повістей для дітей та юнацтва: «Майка та жабка» (1930), «Дитячий садок» (1931), «Черевички» (1933), «Лісові казки» (1934), «Великі очі» (1936), «Джмелик» (1937), «Три бажання» (1940), «Куди літав журавлик» (1947), «Казки» (1958) та ін.
Автор повістей «Друкар книжок небачених» (1947, про І. Федорова), «Рідні діти» (1951), «Богдан Хмельницький» (1954), «Великий шум» (1967), романів «Тарасові шляхи» (1961, перші дві частини вийшли 1939; про Т. Г. Шевченка), «Марія» (1973, про Марка Вовчка).
Книга спогадів «Завжди в житті» (1985) відзначена Державною премією УРСР ім Т. Г. Шевченка (1986). О. Іваненко є також лауреатом премії ім. Лесі Українки (1974).
Переклала роман «Тургенєв» А. Моруа (1977), книгу оповідей «Малахітова шкатулка» П. Бажова (1979), окремі твори Л. Толстого, В. Короленка, казки Г. К. Андерсена, братів Грімм.
Окремі твори О. Іваненко перекладено багатьма мовами народів світу.
[Додаткові дані з партнерського проекту]:
:
Валерія Володимирівна Іваненко
(1926 – 1968)
Письменниця і перекладачка Валерія Іваненко народилася у 1926 році у творчій родині (батько – редактор видавництва, мати – відома письменниця Оксана Іваненко). Проте Воля (так звали її вдома) з дитинства розводила риб в акваріумі, відвідувала морський гурток і дуже любила книжки про природу.
У 1951 році Воля закінчила закінчила біологічний факультет Київського університету, почала викладати, готувалась до захисту дисертації. Тяжка хвороба застала її зненацька і, замість улюбленої роботи і наукових експедицій, Валерія Володимирівна змушена була лежати багато років. І все ж вона знайшла сенс життя навіть у такому стані. В. Іваненко вивчила болгарську мову і робила переклади художніх творів. А чудові знання з біології, зоології, гідробіології, іхтіології надихнули її на створення цікавих книжок для дітей про природу. У 1960 році вийшла в світ перша книжка Валерії Іваненко «Де вони блукають». А за нею – «Хатинка в морі», «Оленятко», «Ніч у лісі». Всі вони про любов до природи, пізнання її мудрих законів і невичерпний світ несподіваних чудес.
З болгарської мови вона переклала збірки народних казок «Дарунок від серця» , повісті «Знегоди одного хлопчика» Г. Белева , «Твої друзі поруч» С. Кралевського.
Засновник порталу