Народився 5 березня 1943 р. в с. Грабовці на Холмщині (тепер — Польща). У 1945 р. родина вивезена на Одещину в рамках «обміну населенням» між УРСР та Польщею. Закінчив Одеський університет (1965), служив у війську в Прибалтиці, працював директором шкіл на Одещині (Вилкове, Торосове, Фрунзівка). Кандидатську дисертацію, присвячену збірці Павла Тичини «Сонячні кларнети», захистив в Одеському університеті (1977). З 1979 — в Кіровоградському педінституті, завідувач кафедри української літератури. Доктор філологічних наук (1990). У 2005 р. обраний ректором Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В.Винниченка. Член Національної Спілки Письменників України з 1983 року. У 1984–1986 роках очолював Кіровоградську обласну організацію Спілки письменників України. Член Національної спілки журналістів України. Виховав 28 кандидатів та 4 доктора наук. Автор численних публіцистичних виступів. Академік АН Вищої Школи України (1995). 15 травня 2003 — Заслужений діяч науки і техніки України[3]. Відмінник освіти України, двічі лауреат премії газети «Літературна Україна» «За кращу статтю року» (1984, 1985), лауреат літературних премій, а саме: премії імені Володимира Винниченка (1995), премії імені Євгена Маланюка (2003; за книгу "Світ «Велесової книги», в номінації «Літературознавство та публіцистика»), премії імені Олекси Гірника (2009), премія фонду Тараса Шевченка (2017), низка Почесних грамот та відзнак Ради міністрів України, Міністерства освіти України, обласних та міських органів.
