Лепрекони

Гадаєте, лепрекони — лише міфічні ірландські персонажі? А от і ні! Це жваві українські підлітки, які взувають до гімназії зелені черевики і називають себе спільнотою лепреконів. Друзілепрекони потерпають від суворих вчителів, які зненацька можуть заборонити учням весну, від надмірної чи, навпаки, недостатньої батьківської уваги, від застарілих соціальних стереотипів. А ще — шукають себе, закохуються, хвилюються одне за одного й завжди готові прийти на допомогу і дати відсіч проблемам. Адже дружба — їхній найбільший скарб. Одного дня «лепреконка» Наталя отримує листа від друга дитинства Антіна на прізвисько Тоторо, і з нього довідується, що геть нічого не знає про людину, яка ще кілька років тому видавалася зрозумілою і найближчою. Здається, вони не бачилися років п’ять, відколи він переїхав до Німеччини. Антін написав, що приїде до Києва на кілька днів, але та людина, яку Наталка зустрічає на Пейзажній алеї, де вони домовилися здибатися, геть не схожа на її друга. Тоторо дуже змінився зовнішньо, настільки «дуже», що Наталці навіть складно відразу прийняти, що це він. Але, здається, він все одно залишився її милим, добрим Тоторо. Чи так важливо, як виглядає 8 твій друг? Чи так важливо, що зовнішньо твій друг дитинства, якого ти так добре знаєш, вже не такий?..