Перейти до змісту

Результати по тегу: письменник про читача

Знайдено 16 результат(ів)

Публікації (16)

cat23-794-91
Птеродактиль, посіпаки та дитячі чудеса

Часом процес написання казки має не менш казковий сюжет, аніж задуманий твір. От і в департаменті «Сюжет» бібліотечної КнигоСтудії «Читацьке Бюро», що діє в Рівненській обласній бібліотеці для дітей у спільному з Всеукраїнською ініціативою «Додай читання» проєкті, трапилася абсолютно непередбачувана історія з казкою «Як гарбуз та паляниця лад навели». По-перше, ви б ніколи не вгадали, що п’ятикласники Рівненського ліцею «Колегіум» поряд з гарбузами замислять чи не найголовнішим персонажем - Дракона, і вже точно не підозрювали б, що цей трьохсотрічний драконисько завдяки прадавньому другу птеродактилю (якого нізвідки надумали додати наші вигадники!) зголосився стати… вегетаріанцем! Привідкрию причину (маленький спойлер): у драконячому замку роками не дотримувалися ЗСЖ (здоровий спосіб життя), тож власника спіткали негаразди та, буквально, катаклізми - живіт Дракону-бідоласі захворів! Звісно, як письменниця, я ділилася деякими технічними прийомами казкування, що наші юні співавтори одразу і застосовували, сміливо змінюючи усталені характеристики персонажів. Кмітливі юні автори у вигадуваній казці змусили співпрацювати рака та щуку:…

cat23-789-88
«Читацьке Бюро»: великі перемоги маленьких мрійників

Мої читацькі зустрічі з дітьми завжди наповнені хвилями емоцій, гри, пізнання. Коли ще й казку спільно вигадуємо – вихлюпується море радості та… несподіванок.У середині лютого 2023 року у Рівненській обласній бібліотеці для дітей відбулася третя зустріч у спільному з Всеукраїнською ініціативою «Додай читання – Add Reading» проєкті КнигоСтудія «Читацьке Бюро».Казкувала я з п’ятикласниками Корнинського ліцею з Рівненщині над написанням історії для майбутнього дитячого альманаху казок. Серед персонажів опинилося Енелятко, цілком собі дитяча, космічна істотка. Однак, непрохане, мовчазне, зеленаве створіння насторожило юних авторів і, відповідно, мешканців-звірят щойно вигаданої, світло мрійної планети Мрійляндії: недобрий прибулець, однозначно вирішили вони. Ще б пак! Зелений «чоловічок» заступив життєдайне сонце, а з ним і весь рідний, лагідний світ мрійливців. Як на мене, абсолютно природня версія від дітей, що зазнали варварської воєнної агресії підступного російського ворога. Їм, реальним дітям війни, відчуття персонажів при зустрічі з чужинцями в небі уявляти не треба: переживали, знають. А от справжній попереджувальний…

cat23-760-83
Олексій Надемлінський про бібліокафе "ХЛАМ" КУ ЦМБС для дітей м. Одеса

КЛЮЧ вже знайомив вас із одеським бібліокафе ХЛАМ.Не зважаючи на епідемію коронавірусу та війну, проєкт продовжує діяти та розвиватися. Адже і в найбільшій скруті для збереження людяності й віри потрібна культура й радість.Війна – сильне емоційне потрясіння для будь-якої людини, незалежно від того, яким чином вона її торкнулася – чи випало брати безпосередню участь у бойових діях, чи перебуваєш у глибокому тилу, опинився далеко від рідної домівки чи на окупованій території. Доросла людина свідомо чи мимоволі проводить переоцінку своїх цінностей. Але одна цінність уже багато століть не підлягає переоцінці – родина, сердечна близькість поколінь, спільність світоглядів, взаємна підтримка та любов. Діти – найбільше вразливі (і фізично, і емоційно) в часи війни. Бо на їхній маленький світ, що лише росте та потребує підтримки навіть у звичайних умовах, раптом «навалюється» занадто багато випробувань! І щоб дитяча душа не зламалася, дуже важливо забезпечити їй психологічне розвантаження, простір радості й натхнення.Розуміючи все це, працівники…

cat23-696-59
Ольга Рєпіна про навчально-реабілітаційний центр «Горлиця» Дніпропетровської обласної ради

«У навчально-реабілітаційний центр «Горлиця» Дніпропетровської обласної ради, де навчаються та виховуються діти з особливими потребами, я завітала не просто так. Пропрацювала тут психологом чотири роки, які не видалися мені довгими. Знаєте, от бува така робота, що тягнеться, тягнеться… як ота гумова стрічка. І ніяких емоцій. А тут емоції кожного дня. Різні емоції, чого там душею кривити. І тривога за дітей, і незадоволення від форм виховання батьками, і страх за сиріт, і радість перемог у здавалося б у ситуації безвиході, і незадоволеність, якщо щось не виходило в корекції поведінки дітей. Все чесно, без прикрас. На мій смак (це суб'єктивна думка!), якщо педагоги рапортують тільки про позитив, це, швидше за все, офіційні звіти. А життя складніше, і чорне є, і біле. А корекційна педагогіка тим паче. У НРЦ «Горлиця» здійснюється навчання та реабілітація особливих дітей. Їхня реабілітація у багатьох країнах, зокрема і в нашій, стала частиною загальнодержавної програми. І навчання, і реабілітація…

cat23-636-55
Олексій Надемлінський про Театр і Центральну міську дитячу бібліотеку м. Одеси

Життя повне несподіванок. Від несподіванок ми чекаємо неприємностей. Та все ж іноді ці несподіванки бувають приємними. Саме така несподіванка і сталася зі мною нещодавно. Не так давно я побував в Центральній міській дитячій бібліотеці. І зовсім випадково потрапив на свято музики та поезії. До бібліотеки завітали дуже, здавалося б, несподівані гості – солісти Одеської національної опери: народний артист України Анатолій Капустін, заслужена артистка України Наталія Шевченко, лауреат міжнародних конкурсів Олександр Прокопович, Аліна Другак, Василь Добровольский, Віктор Шевченко, Инга Мартинова, Наталія Каданцева. Ведучі – завідувачка відділом обслуговування Людмила Волкова та концертмейстер Одеського національного академічного театру опери та балету Вероніка Струк відкрили перед іншими гостями – дев'ятикласниками школи № 57 – світ класичних опер і старовинного романсу. Із романсами все зрозуміло – їхнє тихе, душевне звучання цілком підходять до камерної обстановки бібліотеки, розташованої в старій будівлі історичної частини Одеси. Романси в такій будівлі точно звучатимуть цілком органічно. А ось класична опера... Здавалося,…

cat23-627-51
Олексій Надемлінський про Бібліотечно-інформаційний центр Одеської міської мережі дитячих бібліотек

У наш час, коли "цифрове все", здається, що бібліотеки втратили свою первинну роль. Та й роки так званого "застою" не працювали на позитивну репутацію бібліотек.Коли років десять назад я, після тривалої перерви, йшов до дитячої бібліотеки, то робив це, чесно кажучи, з важким почуттям. І побоюванням. У мене були важкі спогади мого дитинства: бібліотеки 60–70 років. На все життя відтоді залишилося в пам'яті убогі меблі і книги, які неможливо було читати. І не лише тому, що якість виготовлення книг була поганою: папір, на яких вони друкувалися, часто нагадували туалетний. Якість же самих текстів книг залишала бажати кращого. Хороша книга автоматично переносилася у той час в розряд дефіциту. А тим більше, якщо вона була надрукована на доброму папері, та ще з ілюстраціями. Ілюстрації вважалися у той час в книзі зайвими.Так вже сталося, що в сорок із гаком років я несподівано для самого себе став позиціонувати як дитячий письменник.Пам'ятаю, як у 2007…

cat23-578-47
Тетяна Череп-Пероганич про читачів на 25-ому Форумі Видавців

«У травні цього року отримала запрошення презентувати дитячі оповідання «Назустріч сонечку» на Дитячому форумі у Львові. Модерувати зустріч дала згоду письменниця Любов Відута. Попередньо, метка, непосидюча товаришка по перу, яка мешкає у Львові, домовилася мені про зустріч з дітками в одній з бібліотек міста біля готелю, де я спинилася. «Чом би й ні», – подумала тоді. Презентація на Форумі планувалася відбутися в обідню пору. Ми ще мали час після ранкової зустрічі з юними читачами прогулятися містом. І так би й було. Аби Любов Відута несподівано не повідомила мене, що в іншому кінці міста, ще в одній із бібліотек нас також чекають діти. Ми не йшли, з торбами книжок у руках, а їхали, бігли. Провели ту зустріч і, як справжні переможці, вчасно вийшли на фінішну пряму, спинившись на одну лише мить віддихатися, біля Палацу Потоцьких, де проходило книжкове величезне дійство і де на нас вже чекали… троє діток. Поклала на стіл…

cat23-576-37
Любов Відута про читачів Куликівської ЗОШ І-ІІІ ст. на Львівщині

«Зустріч у школі Куликова запам'яталася фантастичними краєвидами, які відкриваються з актової зали школи. Була в цьому селі вперше, та доброзичливість, активність і бажання дізнатися про нове у куликівських школярів приємно здивували. Питання задавали різноманітні – і про мій вік, і про кількість книжок, і про те, як обираю теми для віршів. Питання сипалися, як горох. Більш того, діти охоче погоджувалися на акторську гру для відтворення текстів. А ще було багато розмов про дружбу, родину, питань про книжки, друк, ілюстрації, натхнення... – Скільки часу потрібно, щоб написати книжку? – Що важче – написати казку чи вірш? – Для кого важче писати – для дітей чи для дорослих? Емоційні, щирі, безпосередні куликівські діти справді щасливі, і не тільки тому, що мають можливість щодня бачити із шкільних вікон чудові краєвиди, а й тому, що їм пощастило із вчителями, директором, бібліотекарями, які вболівають за них і роблять усе для того, щоб діти із невеликого…

cat23-577-40
Аліна Штефан про НАЙПЕРШІ презентації та читачів!

«Починаючи з травня, коли вийшла моя перша з трьох цьогорічних книжок — «Шафа під сливою», отримала стільки нового досвіду, спілкуючись з читачами на презентаціях, що навіть почала вже не так хвилюватися, як в перший раз.  Одне тепер знаю точно — однакових зустрічей не буває. Кожного разу буде щось новеньке, до чого як не готуйся, підготуватися неможливо. До того, що діти люблять обійматися і фотографуватися якось легко призвичаїтися, а от до того, що можуть раптом в кінці презентації побитися, то було зовсім новим досвідом, але, радію, що єдиний раз, і заспокоюю себе, що може не зійшлися у думках щодо тлумачення сюжету. Найбільше вражає, коли все ж таки починають задавати питання. Навіть те, що зазвичай одні й ті самі, нічого. Тому що питання наважуються задавати не на кожній зустрічі, а коли вони таки з’являються, то розумієш, що заради цього усе і відбувається. Ці питання і є той, неймовірно потрібний мені зворотній зв’язок.

cat23-568-16
Олена Рижко про читачів на 25-ому Форумі Видавців

«Офіційно випало брати участь у двох заходах, що увійшли в «Освітній кластер» — «Винятково круті: яскраве життя у великому місті» та «Видавничий кейс від “Академії”», — і відбувалися в суботу о 10.00 та об 11.15 у Центрі Андрія Шептицького. І хоч сам Центр — чудовий і організатори хороші й старанні, — в ролі Форумної локації, як на мене, він — не дуже вдале рішення через віддаленість від основного дійства. Тому доїхали на наші заходи лише найсміливіші та найвідданіші читачі (тут, окрім відстані, ще й погіршення погоди спрацювало). Та цікава дискусія таки відбулася. Дуже вдала локація була увечері того ж дня — фестиваль-ресторація «Лівий берег», де «Академія» презентувала видання про любов — новинку «Перше побачення» та збірки «Любов така» і «Така любов». Театральний інтер’єр чудовий для розмов про почуття й особливості переплавляння життя на тексти. Найбільш драйвовим для мене стало дводенне спілкування з читачами на стенді ВЦ «Академія». Уперше в житті…

cat23-569-19
Кузько Кузякін про читачів на 25-ому Форумі Видавців

«Найяскравіші враження на зустрічах справляють читачі, які, власне, читали щось із невмирущої творчої спадщини Кузякіна й прийшли познайомитися саме із ним. Це мене завжди неймовірно дивує. От ти живеш собі, час від часу робиш якісь книжечки, які під час створення поглинають всі думки. Але коли їх видають, ти вже геть далекий від того. Потім вони кілька днів пошумлять в стрічці соціальної мережі. І все — життя триває, ти й далі займаєшся своїми справами. Навіть не книжками, буденністю. А в цей час, виявляється, хтось їх таки читає. Наприклад, враження з останньої презентації на Форумі видавців. Я дуже довго шукав на блаблакарі авто, щоб дістатися до Львова, вмовляв водіїв із Києва заїхати до Житомира, а не їхати по об’їзній. Остаточно домовився лише ввечері, за кілька годин до презентації. Потім прокинувся о пів на п’яту і всю дорогу змушений був підтримувати з водієм розмови про машини і таке інше. Презентація пройшла добре. А…

cat23-570-22
Наталя Дев'ятко про читачів на 25-ому Форумі Видавців

«Часто презентації особливі. Десь зустрічаються цікаві або й провокативні запитання або відчуваєш неймовірні емоції, а іноді діти проявляють себе так, що хочеться потім із захватом розповідати про те іншим. Перша презентація перевидання «Легенди про юну Весну» і «Злата Сонця, синь Води» (видавництво «Підручники і посібники») на 25-му Форумі видавців у Львові відбулась у Дитячій бібліотеці №13. Діти виявили себе дуже гарно. Стільки всього знають! Із ними було цікаво спілкуватися. А після до мене підійшла дівчинка. Незвичайна. Звуть Олександрою Кравчук. Виявилося, вона художниця і малює авторські комікси. Це тільки початок творчого шляху і вчитися треба багато. Але відчуття простору, любов до своїх персонажів та почуття гумору – все це вже присутнє. І ми ще півгодини спілкувалися про книги та ілюстрації. Ледь не запізнилася на наступну презентацію. От що значить – знайти однодумця. І байдуже, яка різниця у віці у співрозмовників » Наталія ДЕВ'ЯТКО (Дніпро).

cat23-571-25
Ярина Каторож про читачів на 25-ому Форумі Видавців

«Цьогорічний Форум Видавців у Львові видався мені калейдоскопом, в якому змішалось усе: радісна й хвилююча суєта, люди, події, тисячі книг. Але, звичайно ж, найважливіше і запам`яталося найкраще. Наприклад, чудові читачі, які не полінувалися прийти на презентацію мого роману, яка відбулася в суботу об одинадцятій ранку. Як істинне «совеня» я не можу це не оцінити. Прокинутись після втомливого робочого тижня, завітати до такого ж сонного письменника на захід, уважно слухати, ставити питання, а головне: надихати своєю енергетикою й допитливістю навіть самого автора — це те, що вартує щирої подяки. Як і те, що деяких читачів я бачила вже не раз і не двічі на своїх презентаціях і ми давно почуваємось, як хороші знайомці. Автограф-сесія ж на стенді видавництва — це геть не такий камерний захід! Звичайно ж, підходили люди, що вже придбали мої книги і принесли їх на підпис, або чули про них і прийшли зробити покупку на стенд. Проте, найцікавішим…

cat23-572-27
Алевтіна Шавлач про читачів на 25-ому Форумі Видавців

«Book Forum я відвідувала вперше. На усі заходи потрапити, на жаль, не вдалося, зате було враження, ніби чи не увесь Львів перетворився на Форум видавців. Також було приємно зустрітися зі своїми читачами. Для мене це завжди важливий момент в письменництві. Адже будь-який відгук, навіть негативний, вартий уваги. Кожна окрема людина сприймає прочитане через призму власних відчуттів, тому надзвичайно цікаво дивитись на свій твір або його окремі частини, так би мовити, «чужими очима». Іноді реакції змушують неабияк дивуватися. Іноді щиро приголомшують. Подекуди веселять. А трапляється й таке, що й усе разом! Наприклад, нещодавно один читач заявив, що моя книга здатна покалічити нестійку психіку. А інший назвав мене «садо-мазо авторкою». Щоправда, не відкрито, а у вигляді анонімного повідомлення. Проте скільки людей, стільки думок. Окрім того, кожна людина має свій неповторний досвід і це теж впливає на сприйняття літератури. Під час Форуму мені довелось поспілкуватись і з тими, хто вже знайомий з моїми…

cat23-573-30
Еліна Заржицька про читачів на 25-ому Форумі Видавців

«Вкотре Львівський Форум видавців радує, милує, дивує, надає наснаги та натхнення... Цього року перша ж зустріч була настільки вражаючої, що говорити про неї можна довго. Сонячний ранок 19 вересня. Старовинний будиночок, що потопає у зелені. Різьблені дерев’яні поруччя, сходинки, що завертаються спіраллю... У святково прикрашеній залі на нас — завідувачку бібліотекою-філією № 13 Марію Майкут, львівську письменницю Любу Відуту та дніпрянок Ольгу Рєпіну й мене весело вітають вихованці львівського дитячого садочку № 29. Личка дітей усміхнені, очиці сяють, яскравіють вишиванки, прикрашені стрічками віночки. Ну чим не справжні сонечки?  Гадаю, якщо б небо вкривали суцільні хмари, посмішки діточок осявали б приміщення краще за електричні лампочки. «Справжні сонечки у вишиванках, — загомоніли ми, вітаючись». — А ось ще одне сонечко. На вас схоже, і теж у вишиванці, — і ми простягнули діткам чудову книжку... — Сонечко у вишиванці? Овва! Звідки та вишиванка взялася? Хто сонечку її подарував? — здивуєтесь ви, любі друзі.

cat23-550-1
Володимир Руктівський про читачів Одеського Військово-морського ліцею

«Сьогодні в мене особливий день: зустріч з вихованцями Одеського Військово-морського ліцею. Їду на неї і намагаюся пригадати — хто ж вони, ці ліцеїсти? Одразу згадуються кадри, що увійшли в серце кожного українця. Крим. 2014 рік. Курсантам Севастопольського військово-морського училища настирливо вимагають відречення від України. У відповідь — «Ще не вмерла…». Потім довгий шлях з Криму на материк. Під дулами автоматів… І таким я маю розповідати, що таке любов до України? Ну, не їм особисто, бо вони вже командують бойовими катерами, але все ж… Немає нічого міцнішого, ніж морські традиції. А ще згадується 2 травня того ж 2014 року. Крим окуповано, впали Донецьк і Луганськ, на черзі Одеса. За нею — Миколаїв Запоріжжя Дніпропетровськ… І — все. Одесі було чи не найважче. Влада т а міліція практично перейшла на бік заколотників, військові зачинилися в казармах. Суди й прокуратури переслідують все українське. То ж у тому, що вона з хвилини на хвилину…

Засновник порталу