український графік. Народився 27 січня 1904 року на станції Дебальцеве Бахмутського повіту, Катеринославської губернії, Російської імперії (нині — Донецька область, Україна). У 1922-1929 роках навчався у Харківському художньому інституті у Івана Падалки, Олексія Маренкова, Семена Прохорова.
У 1920-1930-ті роки працював у сатиричних журналах «Безвірник», «Глобус», «Червоний перець». У 1931-1933 роках викладав у Харківському художньому технікумі. У роки німецько-радянської війни створював агітаційні плакати. У 1940-1950-ті роки працював у газеті «Соціалістична Харківщина», у 1955 році — у журналі «Піонерія», співпрацював із видавництвами як ходожник-ілюстратор. Член ВКП(б) з 1949 року.
Працював у галузі станкової й книжкової графіки, плаката. Учасник всеукраїнських, всесоюзних і міжнародних виставок з 1927 року. Персональні виставки відбулися у Харкові у 1940, 1958 роках; Києві у 1958 році; Чугуєві у 1959 році.
Роботи художника зберігаються у Національному художньому музеї України, Дніпровському, Сумському, Миколаївському, Харківському, Лебединському, Одеському художніх музеях.
Помер у Харкові 12 березня 1961 року.
