Андрій Пилипович М’ястківський (1924-2003) Народився Андрій М'ястківський у селі Соколівка на Вінниччині. Там пройшло його дитинство, там закінчив школу. Він рано відчув потяг до слова. Своєю письменницькою долею Андрій М'ястківський завдячує Миколі Руденку, який забрав у нього писані від руки вірші, привіз їх до Києва, сам власноруч передрукував і відніс до видавництва. Так ще в 1955 році з'явилася перша книжка А. М'ястківського „Над Бугом-рікою”. Андрій М'ястківський писав для дітей і дорослих. Весь його творчий доробок втілився у понад сорок книжок поезії та прози, в численних текстах пісень і перекладів. Він удостоєний Літературної премії імені Володимира Сосюри. У поетичних збірках для дітей «У роботі щохвилини помагають нам машини», (1959), «Палочка-стукалочка» (1965), «Буслові імена» (1968), «Яблука для мами» (1969), «Веселий пилосос» (1973), «Кличемо горличку» (1979), «Живе джерельце» (1984) та ін., збірках оповідань «Росте в лісі Берізка» (1970), «Острів Зеленого Селезня» (1972), «Куди пішов дощик» (1981), «Зайчик місяця надгриз» (2007), повістях «Хлопці з Бубни» (1967), «Ходімо по райдузі» (1974), «Фет-Фрумос і Котигорошко» (1978), п’єсах «Донька Білої Берези» (1970), «Бенгальський килим» (1980) А. М’ястківський чудово оспівав дитинство, сповнене романтичних прагнень, бажання швидше пізнати світ, землю, людей.
📋 Повна бібліографія
Творчий доробок Андрія М’ястківського складає понад сорок книжок поезії та прози для дітей і дорослих, а також чимало пісень і перекладів (із білоруської, молдавської, румунської та інших мов). Це збірки лірики «Над Бугом-рікою» (1955), «Від землі» (1957), «Там, серед поля» (1958), «Обрії» (1959), «Тятива» (1963), «Літо вповні» (1969), «Переселення зірниць» (1972), «Дорога через молодість» (1973), «Таємниця вогню» (1976), «Руки над колосками» (1977), «Іванів вогонь» (1983), «Пізня райдуга» (1984), «Мелодія високої трави» (1988) та ін.; романи «Жито на камені» (1960), «Місяць вересень» (1965), «Земля – не мачуха» (1974), «Іван Отара» (1987), «Лють» (1996; одне з найправдивіших відображень в українській літературі Другої світової війни); повісті «Вирій» (1965), «Через вогонь» (про академік Дмитра Заболотного), «Червоні черешні» (обидві – 1971); книги новел і образків «При світлі соняшників» (1967, за цим твором знято кінофільм) та «Айстри минулої осені» (1981).
Як перекладач відомий перекладами молдавських і таджицьких казок, творів М. Емінеску, Й. Ватаману, Є. Букова, Н. Кабака, П. Боцу, Ф. Мунтяну, П. Кимп’яну, Й. Бухбіндера, О. Блока та ін.
Серед віршів, що були покладені на музику, особливої популярності набули пісні «На калині мене мати колихала» та «Підкручу я чорнії вуса» (муз. В. Верменича).
