Олексій Росич (Андрієнко) народився 6 червня 1975 р. у Донецьку. У 1992 р. закінчив медичне училище (за фахом — фельдшер-акушер). Упродовж 1992–1996 рр. навчався у Київському театральному інституті ім. І. Карпенка-Карого (спеціальність — актор театру та кіно). По тому працює в Київському театрі імені Лесі Українки та газета «Український футбол». У 2000–2005 рр. навчався в Київському національному університеті театру, кіно та телебачення (спеціальність — кінорежисура, майстерня Олександра Коваля). Із 2005 р. працює на Київській національній кіностудії хроніко-документальних фільмів.
Серед нагород Олекси Росича — «Перлина сезону» за «Найкращу чоловічу роль»; Гран-прі «Коронації слова» за «Найкращий кіносценарій» («Останній забій»); «Золота Лоза» - МКФ «Кіно-шок» (Анапа, Росія) за «Найкращий короткометражний фільм» («Тато»); «Золотий кадрик» - МКФ у Лос-Анджелесі за «Найкращий короткометражний фільм»; «Срібна медаль» Академії мистецтв України за фільм «Тато»; Приз за «Найкращий документальний фільм» на МКФ у Мюнхені («Вавілон»); Гран-прі МКФ «Пролог» за фільм «Тато»; Приз кінофестивалю «Відкрита ніч» за «Найкращу режисуру»…
Із 2005 р. у Державному павлоградському театрі йде вистава за п'єсою Олексія Росича «Останній забій». За його сценаріями зняти повнометражні фільми: «Че Гевара» (Росія, у головних ролях: В. Гафт і П. Майков) та «Окна» (Росія) і «Вавілон» (Німеччина).
Із появою доньок — Лади та Даринки Олекса Росич почав писати для дітей. Він автор повістей «Отто, Принц Львівський» (2009) та «Джовані Трапатоні» (2011), що побачили світ у «Видавництві Старого Лева».
