Юрій Смолич народився 7 липня 1900 року у місті Умань у родині вчителів. Його дитячі і юнацькі роки минали в Умані, Стародубі, Білій Церкві, Глухові, Кам'янці-Подільському. З 1913 року жив у Жмеринці. Тут він виступав із першими літературними спробами, редагував рукописний журнал «Штрихи», брав участь у художньому самодіяльному драматичному гуртку.
Майбутній письменник навчався в кількох провінційних гімназіях, потім вступив до Київського комерційного інституту, але у 1918 році він залишає навчання. Юрій Смолич активно долучився до літературного процесу 1920-х років. Також був театральним критиком і редактором журналу «Сільський театр» (1926-1929). У післявоєнний час Ю. Смолич працював заступником, а потім головою правління СПУ, очолював Українське товариство культурних зв’язків з українцями за кордоном («Україна»), обирався депутатом до Верховної Ради УРСР.
Численною і розмаїтою є творча спадщина Ю. Смолича – романи, повісті, оповідання, унікальні спогади. Письменник проявив себе в різних жанрах – від епопей, фантастичних і пригодницьких оповідей до біографічних переказів. Багато написав і для театру.
Помер письменник 26 серпня 1976 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві.
