Коли дитина бере до рук книжку, вона зараз не знає її історії, з’являється ім’я автора чи художника. Книжка як і світ відкривається для її ВПЕРШЕ. І саме ця чистота і свіжість дитячого сприйняття, на мій розсуд, є основним критерієм (навіть більше — камертоном!), який дає змогу вирізнити справді добру книгу для дітей.
Збірка віршів Григорія Фальковича «Шалахмонеси», видана культом для української інтелектуальної спільноти видавництвом «Дух і Літера» зі справами Пінхаса (Павла) Фішеля має в собі цю основу складового дитячого читання — не сприймається сприйняттям світу.
Це книга, яку можна з приємністю отримати в руках, відчувши на дотик дрібні виступи на деталях малюнку. Її можна розглядати роками поза текстом, вигадуючи власну історію. Здається, зазираєш за рамку старої бабусиної картини, чи, можливо, різдвяної листівки, чи світлини, яка вже стерлася, але залишилися чудове оздоблення й спогади… Мимоволі думаєш, як і чому стрілися олень-рогач і жук-рогач, і що ж тепер буде з зустріччю…
А це ж лишень обкладинка! Ще вся Книга попереду!
Також передмова від Ярослава Добрянчика, дитячого психолога та мандрівника, є тут не банальним зверненням до якогось-то «читача», а щиросердною спробою передати досвід пізнання сув’язів часів і єдності макро- та мікрокосму. Тому й зустрічає читача першого дитя, котре розглядає світ у мікроскоп і телескоп водночас, та вічна трудівниця бджола, що невтомно шукає меду мудрості та сяєво радості на кожній розвороті.
Відразу слід зазначити, що «Шалахмонеси» — загальне подарункове видання, покликане бути окрашеною книгозбірні, своїм рідним родинним раритетом, який зберігає спогади дитинства кількох поколінь. За свою суть це — Свято, привід зупинитися, пригорнути дитину і разом заглибитися в таємничий прекрасний світ Книжності.
Майже десятиліття писав вірші цієї збірки Гр. Фалькович. Вони ввійшли до шкільних посібників та інших збірників, але вперше зібрані в єдиний концептуальний проект, який Павло Фішель оформив ще більше п’яти років. Зрештою, видавництво «Дух і Літера» потребувало часу, щоб знайти спонсорів і друкарню, спроможну втілити такий вишуканий мистецький задум.
Відтак зрозуміло, що першу увагу читача повністю перебирає на себе колоритний, примхливий і водночас легко прочитаний візуальний ряд видання. Художник, здається, вловів і відтворив саму суть «дитинного», отой вічний мінливий стан щирої гри, який перетворює будні на свято і відкривається в людині Творця. Середньовічні буквиці та іконописні постаті сусідять із сьогоденними реаліями та побутовим дріб’язком, сюжетні «заставки» вплітаються у сув’язь знаків і орнаментів, а «шерехата» поверхня та незвичні «зістарені» кольори лише дають смаку цій неймовірній грі асоціацій і натяків.
Книжка зачаровує гармонію у відтворенні величі та неповторності щоденного, миттєвого буття, яке, власне, і становить Вічність. Візуальний ряд — це величезна кількість дрібних і більших деталей, штрихів, образів, які в цільності творять нерозривне полотно. Кожний розворот книжки — нескінченне сплетіння-в'язь, у якому увиразнюються (як мініатюри в манускрипті) зображення будованого та приховані за ними вищі сенси. Те в поезії: грайливий перелік солодощів приводить до узагальнення, що «найбільше слово — «Мама», випікання млинців із маці стає дивовижним дійством, а саме малюк, який затулив вуха та заплющив очі, виявляється чарівником, здатним на мить примусити «зникнути» видимий і чутний світ.
Як візуальний світ «Шалахмонесів» не виглядає стилізацією «під давнину», а навпаки — засвідчує природність вічного в сьогочасному, поезія Григорія Фальковича є живим плином традиційної україномовної єврейської поезії. Остання вирізняє теплий гумор оспівування буденності (побутові історії, прості щоденні відчуття та враження, побутові дрібниці тощо) як єдиного щирого прихистку відпущеної людської мудрості. Тому цей поетичний Всесвіт безпечний, відкритий і добрий до читача.
Дитина в цій поезії — щира, незіпсута в чистоті свого світосприйняття, її довіра до світу та близьких абсолютна як і любов. Відтак, веселі чи щемки буденні історії збірки тішать читача тією ж мірою, якою відкривають йому суть ПЛЕКАННЯ. Адже, дослухаючись до батьківської молитви чи смакуючи суботні пахощі рідного дому, стежачи за безкінечними клопотами бабусі чи ласуючи смаколиками в театральному буфеті, грипуючи чи бешкетуючи, маленький герой Гр. Фальковича насамперед невпинно пізнає та розвивається. Він сповнений найрізноманітніших почуттів! Усіх, окрім одного, — страху.
І саме тому стільки щирої самоповаги та певності у цих маленьких особистостях! Скажімо, у вірші «Хто навчить мене літати», хлопчик задається надсерйозним питанням — «Ну а що умію я?» — і ви показуєте, що напрочуд обдарований, бо вміє розмовляти, стрибати, їсти тощо, та й літати при бажанні теж можете навчитися .
А ще це поезія «великих дитячих відкриттів», прихованих у швидкоплетіннях мовної гри та візуального ряду (як ось, «Ішов Графін з Графінею»), звучання дивовижних слів, які в «єврейській мові» читаються навпаки, чи авторських вигадок (ті ж «фікулі»).
Приваблює також глибоку повагу до дитини, яка дає можливість вільно оповідати малюкам про глибокі світоглядні речі, як із вірші «Хто вигадує свято», текст якого, як у давньому рукописі, оздоблений зображенням головних юдейських святкового циклу. Автор дуже простими, направду дитячими в нашій щирості словами розповідає про усвідомлення малюком свого місця в безкінечності буття, про радість зростати часточкою свого народу, який ніколи не скінчиться:
Хай рости мою літу!
Хай живуть моє свято! —
Герой Гр. Фальковича — наш учасник і водночас вічна дитина, світла чиста душа, яка в одному відкритому Царстві Боже. І саме ця незабутня довіра та любов до світу робить прості насмішувати вірші збірки справжнім поетичним дивом.
Загалом книжка щиросердно й широко відкривається перед читачем світ єврейської, дім, наповнених книг, родиною, квітами та навіть такими буденними речами, як нічний горщечок. Але увійшовши, відчуваєш близькість і знайомство всього побаченого та відчутого. Так, вірш «Люблю» зрозумілий і питомий свій будь-який український дитячий, а чарівні шалахмонеси, що прийняті заслужені сні дітей, так само як і на сивих котків-воркотків українських пісень. Та й ліричному героєві у спільному багатоквартирному домі, де випало жити, суботній ранок пахне кавою і дерунами так само, як халою, рибою і шоколадом. Малюнки, що творять живе насичене полотно єврейського буття, відлунюють звичними українськими окові завитками і пагонами, у літописній манері зображеними постатями та навіть бджолою, що знову подорожчає зі сторінки на сторінці. Зрештою завершиш, що цей світ напрочуд близької сковородинської філософії «сердечності» й тобі особисто.
Досі в Україні не було видання для дітей, яке б так природно й гармонійно поєднало у собі українську та єврейську традицію. «Шалахмонеси» — перша насправді автентична українська єврейська дитяча книжка. Прадавні колорит і ритміка єврейського стародруку в поєднанні з так само простою й водночас неймовірно багатозначною у відтінках і натяках поезією творять диво. Невимушений і дотепний діалог із читачем знищує перепони та робить пізнання культури спільним і світлим процесом взаємопроникнення.
На жаль, ніні маємо лише це одне видання, яке на такому достойному мистецькому і духовному рівні відкриває дитячий світ одного з народів, представники яких споконвіку мешкають в Україні та наповнюють її культуру власними талантами і чином. Хочется вірити, що за цим високим зразком потягнуться інші, й діти України змалку пізнаватимуть розмаїття рідної країни на гідних мистецьких зразках.
