Серія книжок для дітей «Хто такий…» («Who Was?») від Penguin Books – одна з найвідоміших і найбільших за кількістю життєписів у світі. Ця проста у засновку та перевірена досвідом ідея – доступно та яскраво розповідати молодшим поколінням про відомих людей різних часів – мала знайти своє втілення в Україні. Адже нам (можливо, як нікому!) важливо утвердити у свідомості всіх поколінь спільний пантеон знаних кожному і для всіх прийнятних і зрозумілих «своїх» людей. Нині «відомі українці» (як спільний наратив, спільні моделі поведінки, спільні цінності) – наш «Чумацький шлях», що єднає розкиданих війною по світові людей у цілісну, стійку та непереможну спільноту.
Одна з визначальних рис українства – креативність, невичерпний творчий потенціал. Книжки-життєписи для дітей в Україні також набули своїх неповторних рис і нині є не лише порівнюваними із зарубіжними аналогами, а й чимось цікавішими (скажімо, заснованими на сучаснішому розумінні біографічного тексту, зокрема його візуальної складової).
Низка життєписів для читачів молодшого шкільного віку «Хто такий… Оповідь у малюнках» видавництва «АССА» з’явилася 2024 р. як частина серії «Читай та відкривай» (заснована 2019 р.) і нині представлена книжками про чотирьох діячів української культури різного часу – Г. Сковороду, Т. Шевченка, Лесю Українку та М. Леонтовича. Усі ці постаті беззаперечно утвердилися в національному пантеоні, входять до кола персоналій, які «вивчаються в школі», а також є складовою масової культури. Однак Т. Шевченко та Леся Українка – «традиційні» автори й персонажі у дитячому читанні, Г. Сковорода раніше був мало присутнім у колі читання дітей молодшого шкільного віку, а М. Леонтович увійшов до кола «широко знаних» (а з тим – і до знаних дітям) лише впродовж останнього десятиліття. Що беззаперечно накладає відбиток на кожну з книжок, визначаючи обсяг і спосіб подачі біографічного матеріалу.
Усі книжки серії зручного оригінального формату й нагадують кольорові «шибочки» у чарівному вікні-вітражі, за якими уважний читач роздивиться дивовижні історії людського життя. Прямий виразний шрифт зручний для читання. Тексту не багато. Він чітко співвіднесений із малюнками, котрі самодостатні та є повноцінною візуальною оповіддю про кожну з постатей.
Цікаво, що на обкладинці ззаду в усіх книжках – отара чудернацьких овечок, яким просто не можливо не усміхнутися.
Там само розміщений анонс, що задає тон вміщеній у книжці оповіді. Скажімо, про Г. Сковороду це – перелік його здобутків, а в Т. Шевченка – твердження, що той «…змінив плани долі, бо мав талант і неймовірну силу характеру».
Життєписи подаються як послідовна оповідь про людину від народження до смерті (т. з. «лінійний життєпис»), що має низку переваг у читанні молодшого школяра:
- дитина самостійно розуміє природню послідовність подій і може переказати прочитане як цілісну «історію життя»;
- «родзинки», що є в кожному життєписі, сприймаються як часткове, не створюючи калейдоскопу розрізнених фактів у сприйнятті дитиною персоналії;
- напрацьовується навик «біографічного читання» як з’ясування послідовних фактів людського життя (довідники, енциклопедії тощо);
- малюнки підтримують читання, розвивають уяву дитини.
Окремо варто наголосити, що авторки не оминають складні теми (як от хвороби, переслідування, смерть героїв), але труднощі не описуються як «непереборні», а смерть не стає «завершальною крапкою» життєписів. Щоразу це долання на шляху до успіху, мить – на шляху до світлої пам’яті та пошанування.
Також, за можливості, згадуються цікаві факти, що пов’язують певну персоналію із сьогоденням (як ось, фільм «Мавка» та ін.). Усі книжки мають чітке патріотичне спрямування.
Письменник радить
Доля, а ще більше – творчий доробок Григорія Сковороди складно переповісти для молодших школярів так, щоб розповідь їх зацікавила й водночас не перетворилася на профанацію глибоких ідей та унікального життєвого чину українського мислителя. Якщо зауважити, що читачі цього віку фактично не знайомі з реаліями життя часу Сковороди та не мають досвіду, співставного з його, завдання, що постало перед М. Сердюк і К. Гордієнко, видається надскладним! Та авторки впоралися.
Створена ними оповідь – крок за кроком (розворот за розворотом) – розгортає життєпис непересічної людини: народження в козацькій родині, ранній інтерес до світу та музики, любов до книжки та навчання у Києво-Могилянській академії, знання багатьох мов, формування життєвих переконань, життя при дворі імператриці та вибір на користь дальшої освіти, подорожі світом і Україною, вчителювання, власні ідеї та незвичайна смерть.
У книжці згадують лише кілька дат і цитат зі Сковороди, його твори означені лише на корінцях книжок на ілюстрації, а конкретні люди з його оточення згадуються зрідка. Виразними мазками авторки окреслюють зрозумілий дитині 6+ портрет людини, чиє життя варте того, аби нею зацікавитися та запам’ятати ім’я, а згодом повернутися й таки з’ясувати, а що саме «той Сковорода» співав у своїх піснях, що писав, із ким розмовляв у подорожах?..
М. Сердюк вдало підказує малому читачеві, коли саме її герой «дорослішає», змінюється («Це був уже не Гриць, а Григорій Савич…», маркувальні звернення «Гриць» / «Григорій»), наводить цікаві для молодшого школяра факти (які мови знав, у яких країнах бував, на яких інструментах грав тощо), а складні філософські висновки ілюструє життям самого ж філософа (обрав «сродну працю», а не запрошення імператриці та ін.). Мотиви вчинків Сковороди та його провідні ідеї («…людина має самостійно визначати своє життя і жити так, як до вподоби саме їй, але в гармонії з іншими»; «…жодна душа не може бути щасливою, якщо діє всупереч своїй природі й робить те, що їй не до вподоби» тощо) висловлені досить ясно та стають «очевидними» завдяки ілюстраціям (скажімо, люди-садівиники з різними інструментами та в різному стані душі чи варіанти одягу й людина перед дзеркалом – на розворотах про «сродну працю»).
Малюнки К. Гордієнко насичених, але не дражливих кольорів природної гами. Попри символічність, вони багаті на милі реалістичні деталі (як ось, пташечки, квіточки, овечки та ін.) і таять у собі якусь пасторальну тиху усмішку.
Сердюк Марія. Хто такий Григорій Сковорода. Оповідь у малюнках / Марія Сердюк ; намалювала Катерина Гордієнко. – Київ : АССА, 2024. – 36 ст.: іл.
Письменник радить
Тріумфальне повернення Миколи Леонтовича до кола «всіма впізнаваних» українців значною мірою завдячує науковій та популяризаторській праці Тіни Пересунько. Впродовж останніх років писати про «Щедрика», капелу Кошиця та М. Леонтовича стало певною мірою навіть обов’язково, оскільки трагічна доля митця на дисонансі з всесвітнім успіхом його твору, як і засновки «народної дипломатії» (що нині так допомагає Україні в борні), пов’язані з поширенням «Щедрика» в світі, актуалізують в уяві сучасних українців наші нинішні драми, очікування та перемоги.
Серед іншого з’явилися також книжки-життєписи та книжки зі значною документальною основою для молодших школярів. Усі вони, зокрема й книжка-картинка М. Сердюк, відчутно більше політизовані, ніж зазвичай були українські біографічні видання доби незалежності. Різдвяний «Щедрик», котрий підкорив світ попри насильницьку смерть свого автора від рук наших ворогів, символічно відлунює вічним «смерть поправ», надією на остаточне утвердження вищої справедливості. Цей глибинний символізм мимоволі витворює складні, політизовані контексти. Особливо, коли зауважити, що кривава війна Росії проти України триває вже понад десятиліття, а всі маленькі читачі нині – діти цієї війни…
Попри все вище сказане, книжка – чи не найяскравіша у серії та вирізняється навіть своєю виразно контрастною (холодні/теплі кольори) гамою. М. Сердюк розгортає перед нашим сучасником досить незвичайну нині, а колись поширену в Україні долю хлопчика зі священицького роду. Пасторальні світлі картини дитинства та дорослішання хлопчика, котрий росте у дружній, музично обдарованій родині, продовжує традиційний для неї шлях священицького служіння, змінюють так само яскраві оповіді про вибір власного, відмінного від рідних, шляху – освітянського.
Світло і музика наповнюють життя героя і оповідь. Дуже зворушили сторінки, де збирання фольклору Леонтовичем постало у вигляді буквального «скарбу» – скрині із «самоцвітами» народної музики. Цей візуальний образ («скриня з давніми раритетами/традиціями») уже розтиражований, але тут дуже до місця, бо увиразнює вартісність і саму суть діяльності фольклориста.
Тьма (в буквальному сенсі – як колір) виникає разом із першими згадками про переслідування композитора. Вона просочується в книжку спалахами кострищ, які замінюють собою сонячні кольори, й породжують тіні, що все густішають… Зрештою тьма набирає обрисів цілком конкретних людей і їхніх жорстоких непоправних вчинків. Ілюстрації Д. Пістрюги розповідають свою історію так само виразно, як текст М. Сердюк – свою.
У книжці присутні розгорнуті пояснення тогочасної політичної ситуації в Україні, чітко названі як ворожі Російська імперія та Радянський Союз тощо. Доля М. Леонтовича інтерпретується як типова для кожного українця-інтелігента, котрий обрав служіння Українській Справі.
