До теперішнього часу вважала, що зробити огляд книг, якими можуть похвалитися автори регіону, — справа легка й приємна. Але, стикнувшись із дійсністю, зрозуміла, що доведеться таки добряче попрацювати. Бо видавництва, які існують на теренах Січеславщини, видають авторів не за свій кошт, отже, не мають ані бажання, ані потреби інформувати читацьку громадськість щодо новинок літератури.
Часто-густо книги виходять в авторській редакції (тобто, тексти заслабкі або з купою помилок), наклад їх мізерний, але дозволяє авторові з гордістю зазначати: «Я — письменник!». Можливо, ті автори — люди хороші, добрі, але ж ніякого відношення до якісного літературного продукту книги їх не належать. Одна з таких книжок вже розміщена на КЛЮЧІ у розділі «ВідКЛЮЧка».
Та не будемо про сумне. Таким-сяким творчим доробком дніпряни таки можуть похвалитися.
Наймолодшим із авторів, безумовно є Іван Бідняк, учень 4-го класу Марганецької гімназії, онук члена НСПУ, поета Григорія Бідняка.
До книг юного автора «Мої пригоди з динозаврами» та «Пригоди друзів з динозаврами» увійшли перша та друга розповіді про незвичайні його стосунки з дивним світом, який починається вже за порогом рідного дому. Реальність і фантазія переплітаються, і виникає дивовижне відчуття єдності того, що існує насправді та народжується в уяві. І тоді оживають навіть динозаври.
Іванко та його друзі — Євген та Андрійко — справжні сміливці, бо не побоялися увійти у чарівне коло. Вони ненароком опинилися у незвичайному світі й, виявивши сміливість і винахідливість, нарешті знайшли дорогу додому.
Ще одна юна авторка — Олександра Михайленко народилась у місті Кривому Розі у 2001 році. У 5 років дівчинка написала перший вірш, а в 2012 році вийшла друком перша збірка «Краплі дощу» (рос.), оздоблена ілюстраціями авторки.
Повість у стилі фентезі «Турнир драконов» (рос.) є вже другою книгою Олександри.
О. Михайленко зробила спробу створити новий світ, куди несподівано потрапляє головний герой. У цьому світі співіснують люди й дракони, тут відбуваються турніри між командами молодих воїв та їх вірних друзів драконів. Але турніри не розважальні, а справжні бої, коли ллється кров, пекучі рани треба довго загоювати, а супротивники вживають чаклунство та поводяться підступно й жорстоко.
У битві стикаються не лише команди. Протидіють зло й добро. І, щоб дізнатися, хто переможе, треба дочитати твір до кінця.
Александра Михайленко. Турнир драконов. Дионат, Кривой Рог: 2016. – 300 с. з іл.
Не можу обійти увагою й творчість колективу із 18 юних авторів, чий поетичний або прозовий доробок увійшов до збірочки «Краю мій, барвисте Придніпров’я» за результатами обласного однойменного конкурсу. Ініціатором проведення цих літературних змагань була Дніпропетровська обласна бібліотека для дітей.
Краю мій, барвисте Придніпров'я. Вірші, проза, малюнки / відп. за випуск О. І. Шарабура.– Дніпро : Видавництво «Грані», 2016.– 54 с.
Анна Доломан. Невдаха, або Ласкаво прошу до мого світу/ Київ : ТОВ «Гамазин», Київ, 2016. – 104 с.
Анна Доломан родом з міста Нікополь Дніпропетровської області. Писати почала ще в школі, і перші віршовані твори були опубліковані в університетській збірці «Золоті сторінки КПІ» (Національного технічного університету України «Київського Політехнічного Інституту»), де авторка здобувала вищу освіту. Наразі Анна працює над науковою дисертацією з біоінженерії в США, але це не заважає їй продовжувати фантазувати і складати нові твори.
Романом «Невдаха, або Ласкаво прошу до мого світу» у 2014 році був відзначений на Міжнародному літературному конкурсі романів, кіносценаріїв, п’єс, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова».
У романі йдеться про хлопця-старшокласника, який завжди потрапляє в усілякі халепи і «невдаховість» — це просто його стиль життя. Проте ніхто не знає, ДЕ і ЯК проводить свій вільний час Сашко, головний герой. Ніхто навіть і не підозрює про існування чарівної країни Мерандії, де він не просто Сашко, а принц Олександр. Повість сповнена яскравим гумором та неочікуваними поворотами подій. І хто знає, як довго Сашко зможе тримати Мерандію в таємниці від своїх однокласників...
.
Елена Запорожец- Усв и цкая. Вежливые слова. Серія «Колодець сказок» / Харків : ТОВ ИКД «Кредо», 2015. – 4 с.
.
Крихітна книжечка «Вежливые слова» Олени Запорожець-Усвіцької містить п'ять віршів для наймолодших діточок. Книга вийшла друком у серії «Колодець казок» у 2015 році. Художнє оформлення — ТОВ ИКД «Кредо».
.
Ляшенко О. В. Радіо Лісовичок- FM / О. В. Ляшенко. – Дніпро : Журфонд, 2018. – 34 с.
До книги молодої письменниці з міста Кам'янське Олени Ляшенко «Радіо «Лісовичок-FM» увійшли оригінальні цікаві байки про життя лісових мешканців. На прикладі своїх героїв авторка навчає маленьких читачів розуміти і цінувати таке життєво важливе поняття як: дружба, повага, взаємопідтримка, патріотизм тощо.
Усі байки тематично об’єднані за змістом: головний герой (сучасний діджей, мишеня Сірьоня) розповідає на хвилях лісової радіостанції про події лісу, бере інтерв’ю в інших персонажів, готує нові репортажі. Втім, кожна байка має власне логічне завершення та повчальний зміст. Тексти просякнуті доброю, патріотичним ставленням до рідного краю, ідеєю єднання та взаємодопомоги.
«Радіо «Лісовичок-FM» складається з віршованих історій, розрахованих на дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, однак зміст книги цікавить і дорослих.
Доступність викладеного матеріалу та форми подачі дозволяє створювати театралізовані сценки, постановки лялькового театру за мотивами байки О.Ляшенко.
Професіонал залишається професіоналом. Отже, книги члена НСПУ Наталії Дев'ятко не соромно презентувати, бо вони вирізняються високим поліграфічним та художнім рівнями, до того ж прекрасно ілюстровані. Про яку книгу мову?
Книга «Злато Сонця, синь Води» написана в стилі фольк-реалізм. В анотації читаємо: «По обидва береги Дніпра течі багато століть береже народ стародавніх легенд. Одна з них — переказ про тисячолітнє прокляття. Страшним воно було: не знатиме наша земля миру і свободи, чужа воля на ній пануватиме, а той, хто свій народ порятувати намагається і волю здобути, згине у нерівному бою чи від підступної зради.
Нині добігає кінця тисяча років, слабе прокляття, і наново постав перед людьми на українській землі тяжкий вибір: жити вільно своїм розумом, слухаючи своє серце, чи, втративши себе, назавжди потонути у сірості і зневірі.
Різними шляхами через імлу і небезпеки веде доля сміливців до чарівного вогнища на дніпровій кручі, де на них чекає хранитель загубленої пам’яті українського народу».
Що переможе? Читайте — й дивіться...
Зізнайтеся, що в дитинстві ви мріяли про пригоди, далекі подорожі, сподівались знайти скарби, щоб... Ну, хоча б мати змогу купити собі ляльку, машинку або такий само велосипед, як у сусідського Матвійка або Сергійка? Мабуть, авторка теж мріяла про скарби, але чарівний світ, створений її фантазією у трилогії «Скарби Примарних островів», не такий вже й безпечний. Навпаки, він жорстокий, темний і небезпечний. Її піратські капітани не звичайні люди, а чаклуни, кораблі під чорними вітрилами рухаються не тільки за вітром, знайти ж скарби — справа нелегка.
У першій книзі трилогії ми дізнаємось, що піратський капітан Ярош Сокіл отримує карту, яка може привести його до скарбів Примарних островів. Але карту зачаровано: малюнок на ній з’явиться лише тоді, коли капітан збере нову команду. Випадкових зустрічей не буває, і невдовзі на піратському кораблі опиняються чародії і воїни, і навіть істоти з давнього народу, яких люди вважають безсмертними.
У цьому світі є феї, дракони, русалки, підступні жорстокі вороги і сміливі віддані друзі. Море — живе і розмовляє з людьми, а зірку можна зняти з неба...
Багато випробовувань і пригод чекає на корабель із чорними вітрилами і його команду, перш ніж вони дізнаються таємницю скарбів Примарних островів.
Хочу зазначити, що книги Н. Дев’ятко «Злато Сонця, синь Води», «Легенда про юну Весну» та перша частина трилогії «Скарби Примарних островів» рекомендовано МОН України до вивчення у 9-му, 7-му та 10-му класах відповідно.
Друга книга трилогії «Скарби Примарних островів» — про перешкоди, які стають на шляху відчайдухів та сміливців. Бо ж здається, що головну мету от-от буде досягнуто, але на заваді стає зрада.
І капітан Ярош скеровує свій корабель не до скарбів Примарних островів, а до Аталійського узбережжя, щоб виконати прохання королеви Герди.
Земля Аталя пам’ятає безліч легенд, та частина тих історій написані мороком і кров’ю. А палац рудої королеви стоїть на руїнах давнього храму, в якому досі живе прадавня магія. Ще більше страхітливих історій можна оповідати про землі, по яким пролягає шлях до Саркону.
Нині над столицею найвеличнішої з імперій владарюють буревії і пісок, а її охоронець — безжальний Пустельний Вітер.
Невже і туди заведе дорога відчайдушних сміливців?
І чиє кохання береже у своєму серці зачарований охоронець давніх руїн та чаклунських олтарів?
Даруйте, але наша область таки залишається частково російськомовною. Звичайно, що є й автори, твори яких виходять друком саме російською.
Авторка Вера Александрова накладом 50 примірників видала книгу «Любочка, Андрейка и Рождество». (Це друга частина циклу «Лазурити». Першу частину, як мені не жаль, знайти не вдалося).
Про сюжет говорить сама назва. Насправді, це збірник казок та легенд, які бабуся розповідає онуку та його подрузі.
Любочка, Андрейка и Рождество: сказка для детей младшего школьного возраста / Вера Александрова. – Днепр : ЛИРА, 2017. – 60 с.
.
Книга «Вкусная азбука» (рос.) Ніни Євгеньєвої — це віршована азбука. Книга складається з двох частин: «Антошины почемучки» та «Рас-сказки внучки Арины».
Евгеньева Нина. Вкусная азбука: стихи и рассказки для детей/ Нина Евгеньева; худ. Людмила Малинка. – Днепр : ЛИРА, 2017. – 128 с.
.
Позитивний та активний автор із Кам‘янського Олег Майборода пише для дітей молодшого та молодшого шкільного віку. Автор вважає, що численні книжечки-картонку не дають змогу читачеві оцінити його творчий доробок і тому дав дозвіл на публікацію трьох великих (як для дитячої літератури) книжок: «Весела навчайка», «Абетка в казках» та «17 історій для малят. Чому у зайця довгі вуха».
О. Маборода-поет дає діткам незвичайно дотепні й веселі уроки, знайомить малят із свійськими та дикими тваринами, мешканцями морів і океанів, допомагає розрізняти овочі та фрукти, розповідає про транспорт, вчить правилам гігієни та етикету. А потішки і загадки стануть перервами і принесуть багато радості.
«17 історій для малят. Чому у зайця довгі вуха» — це збірник коротеньких історій, які за декілька хвилин розважать кожну дитину. Малята та звірята потрапляють у кумедні ситуації, переживають цікаві пригоди, зустрічаються з повсякденними труднощами та вирішують їх своїми силами. Швидко, цікаво, повчально... Назва «Абетка в казках» говорить сама за себе. Чудові малюнки Олесі Магеровської неабияк прикрашають книгу.
Начебто це так просто — мати свій дім, близьких та рідних людей, яким ти небайдужий і які бажають тобі щастя й добра. Але «просто» це для тих, хто такий дім має і ніколи не відчував знедоленості. Насправді, багато дітей потребують турботи батьків, які потрапляють в складні життєві обставини. І, намагаючись вижити, забувають, що поруч із ними діти, яким допомога часом потрібніша й важливіша, ніж самим дорослим...
Хлопчик Данило потрапляє до інтернату для дітей з інтелектуальною недостатністю. Його мати, наркозалежна, померла; батько неодноразово сидів у тюрмі за крадіжки. Хлопець поводиться із вчителями та однолітками вкрай агресивно тому, що зневірився в людях.
Роки навчання промайнули швидко. Батько знов потрапив за грати, хлопець же надбав статус сироти; його та батькову частину спільної хати продала тітка, ошукавши родичів. У хлопця мало друзів, він, як і батько, має схильність до крадіжок. Але в те, що він виправиться, вірять його дівчина Міла, улюблена вихователька та директорка інтернату.
Що очікує Данилу за стінами закладу, де він виховувався? Що сильніше — батьківські гени чи вчительська любов?
Ці та багато інших питань піднімає у повісті «Світло не в моєму вікні» член НСПУ Ольга Рєпіна.
Професіонал залишається професіоналом. Отже, книги члена НСПУ Наталії Дев'ятко не соромно презентувати, бо вони вирізняються високим поліграфічним та художнім рівнями, до того ж прекрасно ілюстровані. Про яку книгу мову?
Книга «Злато Сонця, синь Води» написана в стилі фольк-реалізм. В анотації читаємо: «По обидва береги Дніпра течі багато століть береже народ стародавніх легенд. Одна з них — переказ про тисячолітнє прокляття. Страшним воно було: не знатиме наша земля миру і свободи, чужа воля на ній пануватиме, а той, хто свій народ порятувати намагається і волю здобути, згине у нерівному бою чи від підступної зради.
Нині добігає кінця тисяча років, слабе прокляття, і наново постав перед людьми на українській землі тяжкий вибір: жити вільно своїм розумом, слухаючи своє серце, чи, втративши себе, назавжди потонути у сірості і зневірі.
Різними шляхами через імлу і небезпеки веде доля сміливців до чарівного вогнища на дніпровій кручі, де на них чекає хранитель загубленої пам’яті українського народу».
Що переможе? Читайте — й дивіться...