Коли акацій майський цвіт

Запах на березі крутому,

З далеких мандрів теплохід

Вертався поночі додому.

За бортом — хвилі вороні

І море в темряві гуркоче.

Та ось, як вогник у вікні,

Маяк заблимав серед ночі.

Він випромінював тепло,

До себе кликав крізь негоду,

І дужче битись почало

Залізне серце теплохода.

Світив цей вогник-трудівник

І моряку біля штурвала,

Але дивитися в той бік

Сльоза солона заважала.

Бо це світив для моряка,

Горів на вітрі, мов жарина,

Не просто вогник маяка,

А перший вогник України.