Не гуди, рою, над головою.

З народного.

1

Прибіг на пасіку Сірко,

За ним - захеканий Сашко:

- В саду... я слухав... солов'їв...

Аж раптом... рій... на груші... сів!..

Сірко похвастатись хотів:

«Це я Сашка у сад привів!..»

Він аж на задні лапи став,

Та вийшло, як завжди, - гав-гав!

Андрій Андрійович Пирій,

Або простіше - дід Андрій

У сад поквапився мерщій

І окропив водою рій.

Підставив кошик дід Андрій

І обережно бджіл струсив,

А Паніматку і той рій

У вулик жити запросив.

За все це бджоли у маю

Віддячать медом Пирію.

Ну а Сашка й Сірка ніколи

Не будуть жалити вже бджоли,

Бо це Сірко й Сашко Пирій

Знайшли в саду бджолиний рій.

2

У Сашка така пригода -

Випав зуб, біда та й годі.

Він тепер не дуже ловко

Шепелявить «шкоромовку»:

«Бджоли жалять беж кинджала,

Бо у бджіл жаліжні жала».

- Як же звуть тебе?

- Шашко,

А шобака мій - Шірко.