Розіграш
@ 1 @
Пекла в духовці я вертуту,
А брат уроки готував.
Та засвітився наш комп'ютер
І відволік мене від справ.
Із кухні тільки на хвилинку
Я до екрана підійшла:
Які цікавинки-новинки
Сьогодні пошта принесла?
Ось обізвалася зі Львова
Найкраща подружка моя.
Завжди в Марічки гарна мова,
А тут чомусь - ги-ги, ля-ля...
Ось лист від Кості із містечка,
Що має назву Яготин.
Його улюблене словечко,
Прошу пробачення, - «От блін!..»
А із Одеси пише Леся,
Що був на морі ураган,
Нагнав він хвилі на Пересип -
І лопнув там ... м е р и д і а н ?!
А далі зовсім неймовірне,
Я вже й очам своїм не вірю:
«... І поки три підйомні крани
Ведуть ремонт меридіана,
Два дні морська столиця наша
Тепер живе за іншим часом -
Хто за зимовим, хто за літнім,
А дехто навіть за всесвітнім,
І навіть півні з Молдованки
Уже проспали два світанки.
А львівський поїзд до Одеси
Прибув пізніш годин на десять...»
@ 2 @
Оце сенсація люксова!
Оце так диво, ну і ну!
Пишу я подружці зі Львова
Про чудернацьку новину:
Ти чула, що було в Одесі?
Там біля моря, біля круч
Меридіан через Пересип
Раптово лопнув, як обруч!
Тому морська столиця наша
Тепер живе не в ногу з часом.
Там навіть півні на світанку
Вже не співають серенади,
Бо бережуть свої горлянки
Для оперети та естради...
Мені у відповідь зі Львова
Прийшло щось дуже загадкове:
«Зловила я у Львові лева,
А в лева... лапа металева.
Із пащі лева-водолія
Тече вода, немов олія.
На лапі лева свіжа рана,
Невже це від меридіана?..»
Який там лев?.. Яка олія?..
Нічого я не розумію.
Як може подружка Марічка
Писати про такі дурнички?..
@ 3 @
Схопила я свою мобілку,
Дзвоню до Кості на домівку.
Розповіла зі слів Олесі
Про те, що сталося в Одесі.
І знов мені, немов окропом,
Ошпарив вуха Яготин:
«Меридіан?.. В Одесі?.. Лопнув?..
Оце так блін!.. Оце так блін!..»
Переживаю я за друга,
А він - хоча б почервонів.
Бо навіть любий мій папуга
Напам'ять знає більше слів.
І я сказала: н е д з в о н и!
Без мене їж свої «б л и н и» !..
@ 4 @
Зненацька з клітки на веранді
Так, ніби сталось щось страшне,
Заверещав папуга Я н д е к с :
«По-лун-дра!.. Випустіть мене!..»
Дивлюсь - на кухні повно диму!
Немов обсмалений вогнем,
Кудись надвір подався мимо,
Чкурнув Із хати кіт М о д е м.
За ним утік на коридор
І наш собака М о н і т о р.
О Боже!.. через цей комп'ютер
І через той меридіан
Я геть забула про вертуту, -
Вона димить, немов вулкан!
Захриплим криком із в'язниці
Кричить папуга: «Все про-па-ло!..»
Я вся у сажі, як чортиця, -
Не впізнають мене дзеркала!..
@ 5 @
А де ж іще один учасник,
Мій рідний братик-п'ятикласник?
Гукає він мене з кімнати
І каже якось хитрувато:
- Прийшло зі Львова фото лева,
В якого лапа металева.
А біля лева-водолія
Стоїть Марічка і радіє,
Що лев себе дозволив зняти
І лапу пере-бинту-вати.
Вона зловила в лісі й лося.
Та відпустити довелося,
Бо то стояла на поляні
Лише... скульптура дерев'яна.
На жаль, Марічці того лося
На фото зняти не вдалося...
А ось від Кості кілька слів:
«Уже наївся я «б л и н і в».
Цю звичку щойно за столом
Я зав'язав морським вузлом!..»
А ось іще одне вітання -
«Із міста без меридіана».
Тебе запрошує Олеся
На Свято Гумору в Одесі,
Коли морська столиця наша
Живе за г у м о р и н н и м часом.
І брат додав уже привітно:
- Сестричко люба,
з п е р ш и м к в і т н я!
