Марійка сиділа й малювала. Спочатку взяла блакитний олівець:

- Хай небо буде погідне, ясне! — сказала вона й намалювала небо.

- У небі хай сяє сонечко, - сказала вона і взяла жовтий олівець.

Намалювала сонце, і небо повеселішало.

А внизу поле, чорне та сумне.

- Розвеселімо його! - мовили жовта і блакитна барви.

Взялися за рученьки і злинули додолу: одна блакитним дощиком, друга ясним проміннячком.

У чорній землі спала насінинка. Пробудилася та й каже:

- Як мені хороше! Дощик мене напоїв, сонечко зігріло. Буду я проростати.

І над землею піднявся зелений паросток. І другий піднявся, і третій, і тисяча тисяч веселих зелених паростків!

- Тепер же я знаю, - засміялася Марійка. - Де жовте й блакитне удвох, там настає весна! Бо разом вони дають зелену барву.

Відклала олівці й замилувалася. Гарна жовта барва з блакитною! Як сонечко з небом. Як волошка з пшеницею. Як наш прапор.

Мензатюк З. Український прапор / Зірка Мензатюк // Казочки-куцохвостики / Зірка Мензатюк. - Львів, 2006. - С. 30.