Мамо, я уже великий!
— Мамо, я уже великий!
— Добре, синку. Що ж по тому?
— Йду на Буг ловити рибку.
Щуку принесу додому!
— Ти — великий? Для порядку,
Спершу ніж гуляти, сину,
Прополи цибулі грядку
І сходи до магазину.
Як додому ти повернеш
З манкою чи «геркулесом»,
Кроликам нарвеш люцерни,—
То й біжи собі на плеса...
Забаганки син притлумив,
Дивиться з-під брів на неньку.
Каже: — Я вже передумав.
Мамо, я іще маленький...
«Хом'ячок»
Хоч Тарасик вже питав,
Як рости нівроку,
Але їжу не ковтав,
А ховав за щоки.
Бабці Люді язичка
Позичать не треба —
Каже внучку: — Хом'ячка
Намалюю з тебе!..
Внучок олівець знайшов,
Дзеркальце цілує:
— На-ля-ка-ла! «Хом'ячок»
Сам себе змалює...
Малював, сміявсь, ковтав,
Дзеркальце сміялось,
Глядь у дзеркальце — а там
«Хом'ячка» не стало...
Був лише Тарасик там...
***
— Чого в нас, мамо, зменшилася хата,
В ярку не водоспад, а водоспадик,
Змаліли парти в школі ніби теж?..
— Не світ маліє, синку, ти ростеш.
Ростеш у ноги —
Меншають дороги.
Ростеш у руки —
Більше нам підмоги.
Але найліпше, сину,—
Щоб з роками
Ти ріс, мудрішав
Добрими думками.
Є мудра книжка —
Не шкодуй годин...
Послухав хлопчик те
І каже мамі:
— Я нині, мамо, ріс
Аж п'ять хвилин!..
Маєш маму — шануй її свято
Маєш маму — шануй її свято!..
Богу Сину на вічнім путі
Бог Отець на землі вибрав Матір —
Як же сину без мами в житті?!
Маєш маму — тепло її хати
Перейме щемні болі твої.
Будь щасливим, щоб горя не знати,
Бо те горе — на долю її.
Вік матусі продовжити хочеш,
Ощасливити далеч життя —
Так живи, щоб не мусили очі
Слізно в мами просить каяття.
Вірю, мамо...
Як лікую я пташкові рани
Чи несу мамі в ночви води,
І за це обзиваються «мамин»,—
То хай знають: я мамин завжди!..
Й татів я, бо від тата — старання:
Перед книжкою шапку зніму;
Сонце в ліжку мене не застане,
Буде вітер — вітрила надму!..
Вірю, мамо: усяка пашниця
І на камені вродить мені.
Вірю, тату: засяє зірниця
І моїх верховин у знанні!..
Спадок мій — від Богдана й Тараса,
Світова наша Київська Русь,
Дорога Незалежності траса,—
Богом дане примножу, клянусь.
Виріст мій Боже світло боронить,
Не займе мати вад усіх — лінь,
Осідлаю коня, а не поні,
Не схилю прапор волі у тінь...
