Украдені

(уривок в авторському виконанні)

Вони боялися навіть дихати, сподіваючись, що той, хто наробив стільки шелесту, пробіжить мимо, не помітивши їх. Але щось невидиме вдарило по ногах і голосно заскавуліло.

— Сардель! — впівголоса радісно скрикнув Йожеф. — Ну й налякав ти нас.

— Нічого собі! — вихопилось у Васька. — Як же він нас знайшов? І як ти його впізнав у темряві?

Діти вилізли з куща і рухалися широкою лісовою просікою в напрямку дороги, який їм вказував Берті.

— Ти б краще запитав, як вас знайшов я. Вам пощастило, що я добре орієнтуюся, швидко запам’ятовую будь-яку дорогу. Я б іще раніше до вас прийшов, але не все так просто, як на прогулянці. Трохи все ж заблукав. Та воно й на краще, якраз достатньо стемніло. А собаки — вони ж розумні, нюх на господаря гарний мають. Коти додому повернуться, як би далеко ти їх не завіз, а собаки йдуть за людиною, навіть за сотні кілометрів знайдуть. Цьому, бач, знадобилася доба з гаком, та все ж знайшов!