Тьотя Бегемотя

У блакитнім шарфику,

З фініком у роті,

Бігла через Африку

Тьотя Бегемотя.

Всю траву нетоптану

Витовкла завзято:

Наробили клопоту

Бегемотенята!

Де ж вони поділися,

Неслухняні діти?

Тьотя з ніжок збилася.

Як це пережити?!

— Обізвіться, де вже ви?

Бо не маю сили, —

Поміж орхідеями

На галявку сіла.

Мовить: — Поросята ви,

А не бегемоти.

Цілу ніч не спатиму:

Завдали турботи!

Слізку втерла шарфиком:

— От, порода хвацька!

Обганяти Африку —

То вам ніби цяцька?

— Ой пробачте, тіточко!

Оченята витріть.

Ми лише остілечки

Пропливли в повітрі...

Ви дарма шукаєте.

Краше-но давайте,

З нами політаєте —

Кульку надувайте!

Тітонька із ротика

Випустила фінік:

В хмарі — бегемотики,

Менші від пилинок!

Джерело: Бедрик Ю. Тьотя Бегемотя / Ю. Бедрик // Тьотя Бегемотя : поезія / Ю. Бедрик ; худож. Н. Пастушенко. – Київ : Грані-Т, 2010. – С. 11-12.