Анатолій Костецький

Костецький Анатолій Георгійович Анатолій Костецький - відомий український письменник. Народився 6 грудня 1948 року в Києві у родині вчителів. Про своє дитинство розповідає з гумором: «Дитинство було важким: класний керівник — тато. Нормальні діти відпочивали після школи, а мене вчили і в школі, і вдома...» Після закінчення середньої школи навчався в технікумі радіоелектроніки, згодом закінчив факультет кібернетики Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Дебютував у літературі збіркою віршів для дітей «Джміль про сонечко гуде», за якою вийшло друком ще багато поезій, казок, оповідань і повістей. За повість «Мінімакс - кишеньковий дракон» письменникові було присуджено премію імені Миколи Трублаїні (1986 р.). Крім написання власних книжок, А. Костецький багато перекладав з англійської, німецької та кількох слов’янських мов. У 80-х роках А. Костецький викладав у Національному університеті ім. Т. Шевченка. Він автор фундаментальних статей з питань мовознавства, а також теорії, історії та критики дитячої літератури. Працював у видавництві «Веселка» завідувачем редакції літератури для дітей середнього шкільного віку. Редагував дитячий журнал «Барвінок».

„Вітаю вас, мої славні і хороші книголюбчики та казкознавчики...”, - цими словами майже кожного ранку упродовж кількох років вітав, як ніхто по своєму, слухачів популярної радіопередачі „Пригоди славнозвісних книг” Анатолій Георгійович Костецький. Все, що написане цим письменником, неймовірно цікаве, вигадливе, веселе і дуже-дуже близьке кожному із дітей. А все це тому, що Анатолій Костецький вмів ніби не виходити з віку своїх героїв – бути або ж ровесником читача, або ж не набагато за нього старшим. Так добре він знав і відчував той світ, у якому вчаться, мріють, дружать і бешкетують герої його пригодницьких повістей і віршів. „А.Костецький справжній дитячий письменник, як то кажуть від Бога. Причому цілком оригінальний, ні на кого не схожий”, - справедливо зауважив свого часу добре відомий дітворі Всеволод Нестайко.
       Народився А.Г.Костецький у Києві в сім’ї вчителів. Про своє дитинство розповідає з гумором: „Дитинство було важке: класний керівник – тато; „нормальні” діти після школи відпочивали від учителів, а в школі від батьків, а у мене вчителі і вдома і в школі...”. У п’ять років хлопець міг сам читати і писати, навчився грати в шахи й плавати. Відтоді не розлучався зі спортом, книгою, пером. Ще в дитячому садку, коли його, малого, дорослі запитували „Ким ти хочеш бути?”, він впевнено відповідав „Письменником!” І через багато років, коли Богдан Чалий запитав вже відомого тоді літератора Анатолія Костецького: „Не шкодуєте, що стали дитячим письменником?”. Він відповів: „Тільки дитячим! Нас, дитячих, читатиме мінімум два покоління. Адже батьки передають своїм дітям те, що їм подобалося в дитинстві. Читатимуть власним дітям літературу, яка колись припала їм до серця”.
       Після закінчення школи в 1963 році Анатолій Костецький навчався в технікумі радіоелектроніки, потім у Київському університеті. Закінчивши аспірантуру, Анатолій Георгійович одинадцять років працював в університеті, викладав мовознавство на філологічному та романо-германському факультетах. У 80-х роках він залишив цю роботу – вибрав літературу.
       Ще в першому класі у Анатолія Костецького був зошит із власними віршами. У п’ятому він отримав на шкільному конкурсі диплом за вірші, присвячені Тарасові Шевченку. Друкуватись почав „аж” у двадцять років. Свою літературну творчість А.Г.Костецький розпочав із ліричних віршів про природу та кохання. 1967 року доля звела поета-початківця з Михайлом Стельмахом, який щедро почав ділитися з ним таємницями творчості. Він порадив Анатолію Костецькому писати для дітей і через кілька років уже був редактором першої його книжечки „Джміль про сонечко гуде” (1972).
       Анатолій Костецький – автор понад п’ятдесяти поетичних і прозових книжок: „А метеликам весело”, „Весняні дарунки”, „Все про мене”, „Лист до птахів”, „Де літо живе?”, „Батьки нас не розуміють”, „Бюро знахідок”, „Постукай у моє вікно”, „Все – як насправді”, „Суперклей Христофора Тюлькіна або „Вас викрито – здавайтесь!”, „Мінімакс – кишеньковий дракон або День без батьків”, „ Мої та твої таємниці” та інших.
       У віршах, казках, повістях-казках Анатолія Костецького вибудоване ціле місто з вулицями й провулками, узвозами і майданами, палацами і звичайними будинками. У ньому вчаться, мріють, фантазують, дружать, бешкетують меткі, балакучі, ліниві, непосидючі сьогоднішні хлопчики та дівчатка. „В жодного поета не знайде читач стількох шкільних сюжетів. Анатолій Костецький – один із чільних співців шкільної вольниці. Тепло, але часом і дошкульно, говорить він із нашим школярем – володарем чи не найважчого в світі портфеля. І не без моралі. Рідкісно поєднуються в нього вагома сатира з цілющою батьківською усмішкою”, - відмічав Б.Чалий.
       Твори А.Костецького перекладено російською, молдавською, чуваською, польською, німецькою, угорською та іншими мовами. Чимало їх є в підручниках для молодших школярів та в „Букварі”. Поет і сам багато часу віддавав перекладам з англійської, німецької та деяких слов’янських мов. Він автор статей з питань теорії, історії та критики дитячої літератури.
       Талановиті твори А.Г.Костецького та його лицарське служіння дитячій літературі відзначено літературними преміями імені М.Трублаїні, імені О.Копиленка та однією з найвищих літературних нагород України – премією імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва.

Помер 10 березня 2005 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.