КОСТЮЧЕ́НКО Віктор Андрійович (01. 01. 1929, с. Розсоха Чорнобильського, пізніше Іванківського р-ну Київської обл., нині знято з обліку— 13. 01. 2026)— літературознавець, прозаїк, перекладач. Кандидат філологічних наук (1966). Член НСПУ (1982). Закінчив Ніжинський педагогічний інститут (Чернігівська обл., 1952). Від 1955 працював у Держлітвидаві: завідувач редакції (1956–58); відповідальний секретар журналу «Дніпро» (1958–62); редактор журналу «Зміна» (1962–63); консультант відділу культури ЦК КПУ (1963–71); старший науковий співробітник Інституту літератури АН УРСР (1971–73); директор видавництва «Веселка» (1973–89); завідувач інформаційного центру наркологічної лікарні «Соціотерапія» (1993–2000; усі— Київ). Друкувався від 1956. Досліджував українську літературу 20 ст. Автор кн. «Гартоване слово. (З естетичних поглядів Лесі Українки)» (1968), «Співець правди і свободи: Про творчий шлях, суспільно-політичні погляди Лесі Українки» (1971), «Українська радянська література для дітей» (1984), «Літературними стежками: Нарис історії української літератури для дітей ХХ ст.» (2009). Автор нарисів «Степан Васильченко. Літературний портрет» (1961; 1965; 1978), «Біль аж до краю дороги…» (2001; 2004). Співавтор документальної повісті про учасника воєнних дій 1918–20 С. Федоренка «І вражою злою кровʼю…» (1972). Упорядник зібрання творів С. Васильченка (1974, т. 1–3), кн. «Води з кринички: повісті, оповідання» О. Іваненко (1981), збірок В. Симоненка («На схрещених мечах», 2004), В. Сосюри («Любіть Україну», 2005), Лесі Українки («Мріє, не зрадь», 2009). Написав автобіографічну повість «Світ— не батько, доля— не мати» (2008). Усі зазначені книги видано у Києві. Переклав українською мовою з російської низку оповідань Л. Толстого, повісті «Незвичайний рік» та «Маняша» М. Прилежаєвої.
Джерело: https://esu.com.ua/article-6170
