Лауреат: Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» (1993), Всеукраїнського поетично-музичного фестивалю «Лір» (1995), Всеукраїнської премії ім. Якова Гальчевського «За подвижництво в державотворенні» (2007), Всеукраїнської літературної премії ім. Василя Симоненка (2014), Всеукраїнської літературної премії ім. Тодося Осьмачки (2017), Премії "Літературні підсумки року «Глиняний кіт» (2018), Літературної премії імені Юрія Яновського (2019), Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Василя Юхимовича (2024). Дипломант: Всеукраїнського конкурсу малої прози «Що записано в книгу життя», Конкурсу романів, кіносценаріїв та пісенної лірики про кохання «Коронація слова» у номінації «Вибір видавців» (2009 — за роман «Сім днів і вузол смерті» та 2011 — за роман «Війна і ми»).[17] Конкурсу «Молода КороНація» у номінації «Кращий твір — дорослі для дітей» — за поему «Гриць — вигадник небилиць» (2018).
Сергій Дмитрович Пантюк народився 10 лютого 1966 р. у с. Сокілець Дунаєвецького району Хмельницької обл.
1983 р. закінчив середню школу № 15 у Кам'янці-Подільському. Згодом закінчив філологічний факультет Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (нині — Кам'янець-Подільський національний університет).
Працював у школі та редакціях кількох газет, пройшовши шлях від коректора до головного редактора.
Мешкав і працював у Чернівцях і Хмельницькому, з 2004 р. — у Києві.
Член Спілки журналістів (із 1993 р.) і Національної спілки письменників України (з 1997 р.).
Автор семи поетичних збірок — «Таїнство причастя» (1994), «Тінь Аріяни» (1994), «Храм характерників» (1996), «Володар вогню» (2000), «Цілунок блискавки» (2002), «Босяцький калфа» (2003), «Босяцький калфа. Вибрані поезії» (2005), — роману «Сім днів і вузол смерті» (2007), численних публікацій у вітчизняній і закордонній періодиці (тексти перекладалися вісьмома мовами).
Організатор Всеукраїнського фестивалю поезії та авторської пісні «Під знаком Водолія» (1996 р., із 2008 р. — «Сліва-фест»), учасник багатьох мистецьких фестивалів і перформансів.
Лауреат міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», Всеукраїнського мистецького фестивалю «Лір». Дипломант Всеукраїнського конкурсу малої прози «Що записано в книгу життя». Дипломант літературного конкурсу «Коронація слова» у номінації «Вибір видавців».
Займається видавничою діяльністю. Серед останніх видань, випущених у світ «Видавництвом Сергія Пантюка» — заснована Фондом «Антикорупція» серія «Мафія в Україні», зокрема, резонасні книги «Кримський гамбіт» та «Донецька мафія. Перезавантаження». Також є співкоординатором мистецького середовища «Інша література» та однойменного інтернет-ресурсу — www.inlit.com.ua.
Адреса блогу : http://pantiuk.livejournal.com/
Персональний сайт «Під знаком Водолія » : http://sliva.org.ua/
Сергій Пантюк про себе (із персонального сайту):
«Мав честь народитися 10 лютого 1966 року. Малa батьківщина — древнє село Сокілець Дунаєвецького р-ну на Хмельниччині. Підлітком розшукував на розораних полях кам’яні сокири. Носив до школи, вчителька ставила «п’ятірки». Звідси — любов до історії та археології.
Прабабуся по матері Марфа Антонівна Франчук мала старезний «Кобзар» і «Псалтир» з «ятями». Потім дідусь купив пластмасову азбуку. Минуле переплелось із сучасним — до п’яти років навчився добре читати і погано писати. Перша віршована спроба — ремікс на пісню “Їхали козаки”. Було шкода Галі — придумав хепі-енд.
Далі — школа у Кам’янці-Подільському. Вчителька української мови і літератури Клавдія Миколаївна Запорожець вела літературний гурток. Всі стінгазети мої. Згодом — районні, обласні і республіканські газети, також деякі журнали. Відчув себе причетним до Слова. Так тоді казали.
Шукав змісту в житті — прийшов на філфак Кам’янець-Подільського педінституту. Шукав виходу із життя — пішов до армії. Повернувшись, працював на заводі, у школі, журналістом та редактором деяких газет. “Хотів побачити кулю в торець, а вона не в той бік — скік!” Ідеали — справа серйозна: довелось відшкодувати текстами. Так виринув “Гранослов”.
У світі широкому з’являлися мої поетичні збірки “Таїнство причастя” (1994), “Тінь Аріяни” (1994), “Храм характерників” (1995), “Володар вогню” (2000), “Цілунок блискавки” (2002). Ще одна книжка — “Дорогою крилатої змії” завдяки ґенієві Романові Скибі вже третій рік кисне у якомусь видавництві. А наразі час видавати вибране. Поки живий.
Дотичний до бардівського руху. Фестивалі, конкурси. Великі барди сучасності (Саєнко, Нестерук etc) сотворили на мої тексти ряд потужних композицій. Попсовики теж бралися — виходила цілковита лажа. Та й Іван Андрусяк вважає, що більше я пасую до рокерів. Теж тема.
А загалом я серйозний. Щасливий. Закоханий. Патріотично налаштований. Запеклий грибник і рибалка. А ще відомий як “Його Всеп’янійшество Сліва”. Для особливо зацікавлених осіб — решту відомостей можна віднайти у текстах».
Сергій Пантюк про «Неслухняники»:
«Нещодавно у видавництві «Грані-Т» з'явилася книжка віршів для дітей «Неслухняники» — найкраще з того, що я написав. Чому мені ця книжка така дорога? Бо у неї є співавтор — мій син Яромир, який повигадував частину персонажів і подій. А я лише записав у відповідній формі. Зараз підростає Богодар — йому це читатимемо, але, може, ще й він чогось навигадує на наступну книжку».
Пантюк, Сергій: «І один у полі воїн» // Демократична Україна. — Режим доступу : http://www.dua.com.ua/2011/010/17.shtml
Також читай рецензію на цю книжку:
Сергій Дмитрович Пантюк народився 10 лютого 1966 р. у с. Сокілець Дунаєвецького району Хмельницької обл.
1983 р. закінчив середню школу № 15 у Кам'янці-Подільському. Згодом закінчив філологічний факультет Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (нині — Кам'янець-Подільський національний університет).
Працював у школі та редакціях кількох газет, пройшовши шлях від коректора до головного редактора.
Мешкав і працював у Чернівцях і Хмельницькому, з 2004 р. — у Києві.
Член Спілки журналістів (із 1993 р.) і Національної спілки письменників України (з 1997 р.).
Автор семи поетичних збірок — «Таїнство причастя» (1994), «Тінь Аріяни» (1994), «Храм характерників» (1996), «Володар вогню» (2000), «Цілунок блискавки» (2002), «Босяцький калфа» (2003), «Босяцький калфа. Вибрані поезії» (2005), — роману «Сім днів і вузол смерті» (2007), численних публікацій у вітчизняній і закордонній періодиці (тексти перекладалися вісьмома мовами).
Організатор Всеукраїнського фестивалю поезії та авторської пісні «Під знаком Водолія» (1996 р., із 2008 р. — «Сліва-фест»), учасник багатьох мистецьких фестивалів і перформансів.
Лауреат міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», Всеукраїнського мистецького фестивалю «Лір». Дипломант Всеукраїнського конкурсу малої прози «Що записано в книгу життя». Дипломант літературного конкурсу «Коронація слова» у номінації «Вибір видавців».
Займається видавничою діяльністю. Серед останніх видань, випущених у світ «Видавництвом Сергія Пантюка» — заснована Фондом «Антикорупція» серія «Мафія в Україні», зокрема, резонасні книги «Кримський гамбіт» та «Донецька мафія. Перезавантаження». Також є співкоординатором мистецького середовища «Інша література» та однойменного інтернет-ресурсу — www.inlit.com.ua.
Адреса блогу : http://pantiuk.livejournal.com/
Персональний сайт «Під знаком Водолія » : http://sliva.org.ua/
Сергій Пантюк про себе (із персонального сайту):
«Мав честь народитися 10 лютого 1966 року. Малa батьківщина — древнє село Сокілець Дунаєвецького р-ну на Хмельниччині. Підлітком розшукував на розораних полях кам’яні сокири. Носив до школи, вчителька ставила «п’ятірки». Звідси — любов до історії та археології.
Прабабуся по матері Марфа Антонівна Франчук мала старезний «Кобзар» і «Псалтир» з «ятями». Потім дідусь купив пластмасову азбуку. Минуле переплелось із сучасним — до п’яти років навчився добре читати і погано писати. Перша віршована спроба — ремікс на пісню “Їхали козаки”. Було шкода Галі — придумав хепі-енд.
Далі — школа у Кам’янці-Подільському. Вчителька української мови і літератури Клавдія Миколаївна Запорожець вела літературний гурток. Всі стінгазети мої. Згодом — районні, обласні і республіканські газети, також деякі журнали. Відчув себе причетним до Слова. Так тоді казали.
Шукав змісту в житті — прийшов на філфак Кам’янець-Подільського педінституту. Шукав виходу із життя — пішов до армії. Повернувшись, працював на заводі, у школі, журналістом та редактором деяких газет. “Хотів побачити кулю в торець, а вона не в той бік — скік!” Ідеали — справа серйозна: довелось відшкодувати текстами. Так виринув “Гранослов”.
У світі широкому з’являлися мої поетичні збірки “Таїнство причастя” (1994), “Тінь Аріяни” (1994), “Храм характерників” (1995), “Володар вогню” (2000), “Цілунок блискавки” (2002). Ще одна книжка — “Дорогою крилатої змії” завдяки ґенієві Романові Скибі вже третій рік кисне у якомусь видавництві. А наразі час видавати вибране. Поки живий.
Дотичний до бардівського руху. Фестивалі, конкурси. Великі барди сучасності (Саєнко, Нестерук etc) сотворили на мої тексти ряд потужних композицій. Попсовики теж бралися — виходила цілковита лажа. Та й Іван Андрусяк вважає, що більше я пасую до рокерів. Теж тема.
А загалом я серйозний. Щасливий. Закоханий. Патріотично налаштований. Запеклий грибник і рибалка. А ще відомий як “Його Всеп’янійшество Сліва”. Для особливо зацікавлених осіб — решту відомостей можна віднайти у текстах».
Сергій Пантюк про «Неслухняники»:
«Нещодавно у видавництві «Грані-Т» з'явилася книжка віршів для дітей «Неслухняники» — найкраще з того, що я написав. Чому мені ця книжка така дорога? Бо у неї є співавтор — мій син Яромир, який повигадував частину персонажів і подій. А я лише записав у відповідній формі. Зараз підростає Богодар — йому це читатимемо, але, може, ще й він чогось навигадує на наступну книжку».
Пантюк, Сергій: «І один у полі воїн» // Демократична Україна. — Режим доступу : http://www.dua.com.ua/2011/010/17.shtml
Також читай рецензію на цю книжку:
Сергій Дмитрович Пантюк народився 10 лютого 1966 р. у с. Сокілець Дунаєвецького району Хмельницької обл.
1983 р. закінчив середню школу № 15 у Кам'янці-Подільському. Згодом закінчив філологічний факультет Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (нині — Кам'янець-Подільський національний університет).
Працював у школі та редакціях кількох газет, пройшовши шлях від коректора до головного редактора.
Мешкав і працював у Чернівцях і Хмельницькому, з 2004 р. — у Києві.
Член Спілки журналістів (із 1993 р.) і Національної спілки письменників України (з 1997 р.).
Автор семи поетичних збірок — «Таїнство причастя» (1994), «Тінь Аріяни» (1994), «Храм характерників» (1996), «Володар вогню» (2000), «Цілунок блискавки» (2002), «Босяцький калфа» (2003), «Босяцький калфа. Вибрані поезії» (2005), — роману «Сім днів і вузол смерті» (2007), численних публікацій у вітчизняній і закордонній періодиці (тексти перекладалися вісьмома мовами).
Організатор Всеукраїнського фестивалю поезії та авторської пісні «Під знаком Водолія» (1996 р., із 2008 р. — «Сліва-фест»), учасник багатьох мистецьких фестивалів і перформансів.
Лауреат міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», Всеукраїнського мистецького фестивалю «Лір». Дипломант Всеукраїнського конкурсу малої прози «Що записано в книгу життя». Дипломант літературного конкурсу «Коронація слова» у номінації «Вибір видавців».
Займається видавничою діяльністю. Серед останніх видань, випущених у світ «Видавництвом Сергія Пантюка» — заснована Фондом «Антикорупція» серія «Мафія в Україні», зокрема, резонасні книги «Кримський гамбіт» та «Донецька мафія. Перезавантаження». Також є співкоординатором мистецького середовища «Інша література» та однойменного інтернет-ресурсу — www.inlit.com.ua.
Адреса блогу : http://pantiuk.livejournal.com/
Персональний сайт «Під знаком Водолія » : http://sliva.org.ua/
Сергій Пантюк про себе (із персонального сайту):
«Мав честь народитися 10 лютого 1966 року. Малa батьківщина — древнє село Сокілець Дунаєвецького р-ну на Хмельниччині. Підлітком розшукував на розораних полях кам’яні сокири. Носив до школи, вчителька ставила «п’ятірки». Звідси — любов до історії та археології.
Прабабуся по матері Марфа Антонівна Франчук мала старезний «Кобзар» і «Псалтир» з «ятями». Потім дідусь купив пластмасову азбуку. Минуле переплелось із сучасним — до п’яти років навчився добре читати і погано писати. Перша віршована спроба — ремікс на пісню “Їхали козаки”. Було шкода Галі — придумав хепі-енд.
Далі — школа у Кам’янці-Подільському. Вчителька української мови і літератури Клавдія Миколаївна Запорожець вела літературний гурток. Всі стінгазети мої. Згодом — районні, обласні і республіканські газети, також деякі журнали. Відчув себе причетним до Слова. Так тоді казали.
Шукав змісту в житті — прийшов на філфак Кам’янець-Подільського педінституту. Шукав виходу із життя — пішов до армії. Повернувшись, працював на заводі, у школі, журналістом та редактором деяких газет. “Хотів побачити кулю в торець, а вона не в той бік — скік!” Ідеали — справа серйозна: довелось відшкодувати текстами. Так виринув “Гранослов”.
У світі широкому з’являлися мої поетичні збірки “Таїнство причастя” (1994), “Тінь Аріяни” (1994), “Храм характерників” (1995), “Володар вогню” (2000), “Цілунок блискавки” (2002). Ще одна книжка — “Дорогою крилатої змії” завдяки ґенієві Романові Скибі вже третій рік кисне у якомусь видавництві. А наразі час видавати вибране. Поки живий.
Дотичний до бардівського руху. Фестивалі, конкурси. Великі барди сучасності (Саєнко, Нестерук etc) сотворили на мої тексти ряд потужних композицій. Попсовики теж бралися — виходила цілковита лажа. Та й Іван Андрусяк вважає, що більше я пасую до рокерів. Теж тема.
А загалом я серйозний. Щасливий. Закоханий. Патріотично налаштований. Запеклий грибник і рибалка. А ще відомий як “Його Всеп’янійшество Сліва”. Для особливо зацікавлених осіб — решту відомостей можна віднайти у текстах».
Сергій Пантюк про «Неслухняники»:
«Нещодавно у видавництві «Грані-Т» з'явилася книжка віршів для дітей «Неслухняники» — найкраще з того, що я написав. Чому мені ця книжка така дорога? Бо у неї є співавтор — мій син Яромир, який повигадував частину персонажів і подій. А я лише записав у відповідній формі. Зараз підростає Богодар — йому це читатимемо, але, може, ще й він чогось навигадує на наступну книжку».
Пантюк, Сергій: «І один у полі воїн» // Демократична Україна. — Режим доступу : http://www.dua.com.ua/2011/010/17.shtml
Також читай рецензію на цю книжку:
Сергій Дмитрович Пантюк народився 10 лютого 1966 р. у с. Сокілець Дунаєвецького району Хмельницької обл.
1983 р. закінчив середню школу № 15 у Кам'янці-Подільському. Згодом закінчив філологічний факультет Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (нині — Кам'янець-Подільський національний університет).
Працював у школі та редакціях кількох газет, пройшовши шлях від коректора до головного редактора.
Мешкав і працював у Чернівцях і Хмельницькому, з 2004 р. — у Києві.
Член Спілки журналістів (із 1993 р.) і Національної спілки письменників України (з 1997 р.).
Автор семи поетичних збірок — «Таїнство причастя» (1994), «Тінь Аріяни» (1994), «Храм характерників» (1996), «Володар вогню» (2000), «Цілунок блискавки» (2002), «Босяцький калфа» (2003), «Босяцький калфа. Вибрані поезії» (2005), — роману «Сім днів і вузол смерті» (2007), численних публікацій у вітчизняній і закордонній періодиці (тексти перекладалися вісьмома мовами).
Організатор Всеукраїнського фестивалю поезії та авторської пісні «Під знаком Водолія» (1996 р., із 2008 р. — «Сліва-фест»), учасник багатьох мистецьких фестивалів і перформансів.
Лауреат міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», Всеукраїнського мистецького фестивалю «Лір». Дипломант Всеукраїнського конкурсу малої прози «Що записано в книгу життя». Дипломант літературного конкурсу «Коронація слова» у номінації «Вибір видавців».
Займається видавничою діяльністю. Серед останніх видань, випущених у світ «Видавництвом Сергія Пантюка» — заснована Фондом «Антикорупція» серія «Мафія в Україні», зокрема, резонасні книги «Кримський гамбіт» та «Донецька мафія. Перезавантаження». Також є співкоординатором мистецького середовища «Інша література» та однойменного інтернет-ресурсу — www.inlit.com.ua.
Адреса блогу : http://pantiuk.livejournal.com/
Персональний сайт «Під знаком Водолія » : http://sliva.org.ua/
Сергій Пантюк про себе (із персонального сайту):
«Мав честь народитися 10 лютого 1966 року. Малa батьківщина — древнє село Сокілець Дунаєвецького р-ну на Хмельниччині. Підлітком розшукував на розораних полях кам’яні сокири. Носив до школи, вчителька ставила «п’ятірки». Звідси — любов до історії та археології.
Прабабуся по матері Марфа Антонівна Франчук мала старезний «Кобзар» і «Псалтир» з «ятями». Потім дідусь купив пластмасову азбуку. Минуле переплелось із сучасним — до п’яти років навчився добре читати і погано писати. Перша віршована спроба — ремікс на пісню “Їхали козаки”. Було шкода Галі — придумав хепі-енд.
Далі — школа у Кам’янці-Подільському. Вчителька української мови і літератури Клавдія Миколаївна Запорожець вела літературний гурток. Всі стінгазети мої. Згодом — районні, обласні і республіканські газети, також деякі журнали. Відчув себе причетним до Слова. Так тоді казали.
Шукав змісту в житті — прийшов на філфак Кам’янець-Подільського педінституту. Шукав виходу із життя — пішов до армії. Повернувшись, працював на заводі, у школі, журналістом та редактором деяких газет. “Хотів побачити кулю в торець, а вона не в той бік — скік!” Ідеали — справа серйозна: довелось відшкодувати текстами. Так виринув “Гранослов”.
У світі широкому з’являлися мої поетичні збірки “Таїнство причастя” (1994), “Тінь Аріяни” (1994), “Храм характерників” (1995), “Володар вогню” (2000), “Цілунок блискавки” (2002). Ще одна книжка — “Дорогою крилатої змії” завдяки ґенієві Романові Скибі вже третій рік кисне у якомусь видавництві. А наразі час видавати вибране. Поки живий.
Дотичний до бардівського руху. Фестивалі, конкурси. Великі барди сучасності (Саєнко, Нестерук etc) сотворили на мої тексти ряд потужних композицій. Попсовики теж бралися — виходила цілковита лажа. Та й Іван Андрусяк вважає, що більше я пасую до рокерів. Теж тема.
А загалом я серйозний. Щасливий. Закоханий. Патріотично налаштований. Запеклий грибник і рибалка. А ще відомий як “Його Всеп’янійшество Сліва”. Для особливо зацікавлених осіб — решту відомостей можна віднайти у текстах».
Сергій Пантюк про «Неслухняники»:
«Нещодавно у видавництві «Грані-Т» з'явилася книжка віршів для дітей «Неслухняники» — найкраще з того, що я написав. Чому мені ця книжка така дорога? Бо у неї є співавтор — мій син Яромир, який повигадував частину персонажів і подій. А я лише записав у відповідній формі. Зараз підростає Богодар — йому це читатимемо, але, може, ще й він чогось навигадує на наступну книжку».
Пантюк, Сергій: «І один у полі воїн» // Демократична Україна. — Режим доступу : http://www.dua.com.ua/2011/010/17.shtml
Також читай рецензію на цю книжку:
Сергій Дмитрович Пантюк народився 10 лютого 1966 р. у с. Сокілець Дунаєвецького району Хмельницької обл.
1983 р. закінчив середню школу № 15 у Кам'янці-Подільському. Згодом закінчив філологічний факультет Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (нині — Кам'янець-Подільський національний університет).
Працював у школі та редакціях кількох газет, пройшовши шлях від коректора до головного редактора.
Мешкав і працював у Чернівцях і Хмельницькому, з 2004 р. — у Києві.
Член Спілки журналістів (із 1993 р.) і Національної спілки письменників України (з 1997 р.).
Автор семи поетичних збірок — «Таїнство причастя» (1994), «Тінь Аріяни» (1994), «Храм характерників» (1996), «Володар вогню» (2000), «Цілунок блискавки» (2002), «Босяцький калфа» (2003), «Босяцький калфа. Вибрані поезії» (2005), — роману «Сім днів і вузол смерті» (2007), численних публікацій у вітчизняній і закордонній періодиці (тексти перекладалися вісьмома мовами).
Організатор Всеукраїнського фестивалю поезії та авторської пісні «Під знаком Водолія» (1996 р., із 2008 р. — «Сліва-фест»), учасник багатьох мистецьких фестивалів і перформансів.
Лауреат міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», Всеукраїнського мистецького фестивалю «Лір». Дипломант Всеукраїнського конкурсу малої прози «Що записано в книгу життя». Дипломант літературного конкурсу «Коронація слова» у номінації «Вибір видавців».
Займається видавничою діяльністю. Серед останніх видань, випущених у світ «Видавництвом Сергія Пантюка» — заснована Фондом «Антикорупція» серія «Мафія в Україні», зокрема, резонасні книги «Кримський гамбіт» та «Донецька мафія. Перезавантаження». Також є співкоординатором мистецького середовища «Інша література» та однойменного інтернет-ресурсу — www.inlit.com.ua.
Адреса блогу : http://pantiuk.livejournal.com/
Персональний сайт «Під знаком Водолія » : http://sliva.org.ua/
Сергій Пантюк про себе (із персонального сайту):
«Мав честь народитися 10 лютого 1966 року. Малa батьківщина — древнє село Сокілець Дунаєвецького р-ну на Хмельниччині. Підлітком розшукував на розораних полях кам’яні сокири. Носив до школи, вчителька ставила «п’ятірки». Звідси — любов до історії та археології.
Прабабуся по матері Марфа Антонівна Франчук мала старезний «Кобзар» і «Псалтир» з «ятями». Потім дідусь купив пластмасову азбуку. Минуле переплелось із сучасним — до п’яти років навчився добре читати і погано писати. Перша віршована спроба — ремікс на пісню “Їхали козаки”. Було шкода Галі — придумав хепі-енд.
Далі — школа у Кам’янці-Подільському. Вчителька української мови і літератури Клавдія Миколаївна Запорожець вела літературний гурток. Всі стінгазети мої. Згодом — районні, обласні і республіканські газети, також деякі журнали. Відчув себе причетним до Слова. Так тоді казали.
Шукав змісту в житті — прийшов на філфак Кам’янець-Подільського педінституту. Шукав виходу із життя — пішов до армії. Повернувшись, працював на заводі, у школі, журналістом та редактором деяких газет. “Хотів побачити кулю в торець, а вона не в той бік — скік!” Ідеали — справа серйозна: довелось відшкодувати текстами. Так виринув “Гранослов”.
У світі широкому з’являлися мої поетичні збірки “Таїнство причастя” (1994), “Тінь Аріяни” (1994), “Храм характерників” (1995), “Володар вогню” (2000), “Цілунок блискавки” (2002). Ще одна книжка — “Дорогою крилатої змії” завдяки ґенієві Романові Скибі вже третій рік кисне у якомусь видавництві. А наразі час видавати вибране. Поки живий.
Дотичний до бардівського руху. Фестивалі, конкурси. Великі барди сучасності (Саєнко, Нестерук etc) сотворили на мої тексти ряд потужних композицій. Попсовики теж бралися — виходила цілковита лажа. Та й Іван Андрусяк вважає, що більше я пасую до рокерів. Теж тема.
А загалом я серйозний. Щасливий. Закоханий. Патріотично налаштований. Запеклий грибник і рибалка. А ще відомий як “Його Всеп’янійшество Сліва”. Для особливо зацікавлених осіб — решту відомостей можна віднайти у текстах».
Сергій Пантюк про «Неслухняники»:
«Нещодавно у видавництві «Грані-Т» з'явилася книжка віршів для дітей «Неслухняники» — найкраще з того, що я написав. Чому мені ця книжка така дорога? Бо у неї є співавтор — мій син Яромир, який повигадував частину персонажів і подій. А я лише записав у відповідній формі. Зараз підростає Богодар — йому це читатимемо, але, може, ще й він чогось навигадує на наступну книжку».
Пантюк, Сергій: «І один у полі воїн» // Демократична Україна. — Режим доступу : http://www.dua.com.ua/2011/010/17.shtml
Також читай рецензію на цю книжку:
Сергій Дмитрович Пантюк народився 10 лютого 1966 р. у с. Сокілець Дунаєвецького району Хмельницької обл.
1983 р. закінчив середню школу № 15 у Кам'янці-Подільському. Згодом закінчив філологічний факультет Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (нині — Кам'янець-Подільський національний університет).
Працював у школі та редакціях кількох газет, пройшовши шлях від коректора до головного редактора.
Мешкав і працював у Чернівцях і Хмельницькому, з 2004 р. — у Києві.
Член Спілки журналістів (із 1993 р.) і Національної спілки письменників України (з 1997 р.).
Автор семи поетичних збірок — «Таїнство причастя» (1994), «Тінь Аріяни» (1994), «Храм характерників» (1996), «Володар вогню» (2000), «Цілунок блискавки» (2002), «Босяцький калфа» (2003), «Босяцький калфа. Вибрані поезії» (2005), — роману «Сім днів і вузол смерті» (2007), численних публікацій у вітчизняній і закордонній періодиці (тексти перекладалися вісьмома мовами).
Організатор Всеукраїнського фестивалю поезії та авторської пісні «Під знаком Водолія» (1996 р., із 2008 р. — «Сліва-фест»), учасник багатьох мистецьких фестивалів і перформансів.
Лауреат міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», Всеукраїнського мистецького фестивалю «Лір». Дипломант Всеукраїнського конкурсу малої прози «Що записано в книгу життя». Дипломант літературного конкурсу «Коронація слова» у номінації «Вибір видавців».
Займається видавничою діяльністю. Серед останніх видань, випущених у світ «Видавництвом Сергія Пантюка» — заснована Фондом «Антикорупція» серія «Мафія в Україні», зокрема, резонасні книги «Кримський гамбіт» та «Донецька мафія. Перезавантаження». Також є співкоординатором мистецького середовища «Інша література» та однойменного інтернет-ресурсу — www.inlit.com.ua.
Адреса блогу : http://pantiuk.livejournal.com/
Персональний сайт «Під знаком Водолія » : http://sliva.org.ua/
Сергій Пантюк про себе (із персонального сайту):
«Мав честь народитися 10 лютого 1966 року. Малa батьківщина — древнє село Сокілець Дунаєвецького р-ну на Хмельниччині. Підлітком розшукував на розораних полях кам’яні сокири. Носив до школи, вчителька ставила «п’ятірки». Звідси — любов до історії та археології.
Прабабуся по матері Марфа Антонівна Франчук мала старезний «Кобзар» і «Псалтир» з «ятями». Потім дідусь купив пластмасову азбуку. Минуле переплелось із сучасним — до п’яти років навчився добре читати і погано писати. Перша віршована спроба — ремікс на пісню “Їхали козаки”. Було шкода Галі — придумав хепі-енд.
Далі — школа у Кам’янці-Подільському. Вчителька української мови і літератури Клавдія Миколаївна Запорожець вела літературний гурток. Всі стінгазети мої. Згодом — районні, обласні і республіканські газети, також деякі журнали. Відчув себе причетним до Слова. Так тоді казали.
Шукав змісту в житті — прийшов на філфак Кам’янець-Подільського педінституту. Шукав виходу із життя — пішов до армії. Повернувшись, працював на заводі, у школі, журналістом та редактором деяких газет. “Хотів побачити кулю в торець, а вона не в той бік — скік!” Ідеали — справа серйозна: довелось відшкодувати текстами. Так виринув “Гранослов”.
У світі широкому з’являлися мої поетичні збірки “Таїнство причастя” (1994), “Тінь Аріяни” (1994), “Храм характерників” (1995), “Володар вогню” (2000), “Цілунок блискавки” (2002). Ще одна книжка — “Дорогою крилатої змії” завдяки ґенієві Романові Скибі вже третій рік кисне у якомусь видавництві. А наразі час видавати вибране. Поки живий.
Дотичний до бардівського руху. Фестивалі, конкурси. Великі барди сучасності (Саєнко, Нестерук etc) сотворили на мої тексти ряд потужних композицій. Попсовики теж бралися — виходила цілковита лажа. Та й Іван Андрусяк вважає, що більше я пасую до рокерів. Теж тема.
А загалом я серйозний. Щасливий. Закоханий. Патріотично налаштований. Запеклий грибник і рибалка. А ще відомий як “Його Всеп’янійшество Сліва”. Для особливо зацікавлених осіб — решту відомостей можна віднайти у текстах».
Сергій Пантюк про «Неслухняники»:
«Нещодавно у видавництві «Грані-Т» з'явилася книжка віршів для дітей «Неслухняники» — найкраще з того, що я написав. Чому мені ця книжка така дорога? Бо у неї є співавтор — мій син Яромир, який повигадував частину персонажів і подій. А я лише записав у відповідній формі. Зараз підростає Богодар — йому це читатимемо, але, може, ще й він чогось навигадує на наступну книжку».
Пантюк, Сергій: «І один у полі воїн» // Демократична Україна. — Режим доступу : http://www.dua.com.ua/2011/010/17.shtml
Також читай рецензію на цю книжку:
Сергій Дмитрович Пантюк народився 10 лютого 1966 р. у с. Сокілець Дунаєвецького району Хмельницької обл.
1983 р. закінчив середню школу № 15 у Кам'янці-Подільському. Згодом закінчив філологічний факультет Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (нині — Кам'янець-Подільський національний університет).
Працював у школі та редакціях кількох газет, пройшовши шлях від коректора до головного редактора.
Мешкав і працював у Чернівцях і Хмельницькому, з 2004 р. — у Києві.
Член Спілки журналістів (із 1993 р.) і Національної спілки письменників України (з 1997 р.).
Автор семи поетичних збірок — «Таїнство причастя» (1994), «Тінь Аріяни» (1994), «Храм характерників» (1996), «Володар вогню» (2000), «Цілунок блискавки» (2002), «Босяцький калфа» (2003), «Босяцький калфа. Вибрані поезії» (2005), — роману «Сім днів і вузол смерті» (2007), численних публікацій у вітчизняній і закордонній періодиці (тексти перекладалися вісьмома мовами).
Організатор Всеукраїнського фестивалю поезії та авторської пісні «Під знаком Водолія» (1996 р., із 2008 р. — «Сліва-фест»), учасник багатьох мистецьких фестивалів і перформансів.
Лауреат міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», Всеукраїнського мистецького фестивалю «Лір». Дипломант Всеукраїнського конкурсу малої прози «Що записано в книгу життя». Дипломант літературного конкурсу «Коронація слова» у номінації «Вибір видавців».
Займається видавничою діяльністю. Серед останніх видань, випущених у світ «Видавництвом Сергія Пантюка» — заснована Фондом «Антикорупція» серія «Мафія в Україні», зокрема, резонасні книги «Кримський гамбіт» та «Донецька мафія. Перезавантаження». Також є співкоординатором мистецького середовища «Інша література» та однойменного інтернет-ресурсу — www.inlit.com.ua.
Адреса блогу : http://pantiuk.livejournal.com/
Персональний сайт «Під знаком Водолія » : http://sliva.org.ua/
Сергій Пантюк про себе (із персонального сайту):
«Мав честь народитися 10 лютого 1966 року. Малa батьківщина — древнє село Сокілець Дунаєвецького р-ну на Хмельниччині. Підлітком розшукував на розораних полях кам’яні сокири. Носив до школи, вчителька ставила «п’ятірки». Звідси — любов до історії та археології.
Прабабуся по матері Марфа Антонівна Франчук мала старезний «Кобзар» і «Псалтир» з «ятями». Потім дідусь купив пластмасову азбуку. Минуле переплелось із сучасним — до п’яти років навчився добре читати і погано писати. Перша віршована спроба — ремікс на пісню “Їхали козаки”. Було шкода Галі — придумав хепі-енд.
Далі — школа у Кам’янці-Подільському. Вчителька української мови і літератури Клавдія Миколаївна Запорожець вела літературний гурток. Всі стінгазети мої. Згодом — районні, обласні і республіканські газети, також деякі журнали. Відчув себе причетним до Слова. Так тоді казали.
Шукав змісту в житті — прийшов на філфак Кам’янець-Подільського педінституту. Шукав виходу із життя — пішов до армії. Повернувшись, працював на заводі, у школі, журналістом та редактором деяких газет. “Хотів побачити кулю в торець, а вона не в той бік — скік!” Ідеали — справа серйозна: довелось відшкодувати текстами. Так виринув “Гранослов”.
У світі широкому з’являлися мої поетичні збірки “Таїнство причастя” (1994), “Тінь Аріяни” (1994), “Храм характерників” (1995), “Володар вогню” (2000), “Цілунок блискавки” (2002). Ще одна книжка — “Дорогою крилатої змії” завдяки ґенієві Романові Скибі вже третій рік кисне у якомусь видавництві. А наразі час видавати вибране. Поки живий.
Дотичний до бардівського руху. Фестивалі, конкурси. Великі барди сучасності (Саєнко, Нестерук etc) сотворили на мої тексти ряд потужних композицій. Попсовики теж бралися — виходила цілковита лажа. Та й Іван Андрусяк вважає, що більше я пасую до рокерів. Теж тема.
А загалом я серйозний. Щасливий. Закоханий. Патріотично налаштований. Запеклий грибник і рибалка. А ще відомий як “Його Всеп’янійшество Сліва”. Для особливо зацікавлених осіб — решту відомостей можна віднайти у текстах».
Сергій Пантюк про «Неслухняники»:
«Нещодавно у видавництві «Грані-Т» з'явилася книжка віршів для дітей «Неслухняники» — найкраще з того, що я написав. Чому мені ця книжка така дорога? Бо у неї є співавтор — мій син Яромир, який повигадував частину персонажів і подій. А я лише записав у відповідній формі. Зараз підростає Богодар — йому це читатимемо, але, може, ще й він чогось навигадує на наступну книжку».
Пантюк, Сергій: «І один у полі воїн» // Демократична Україна. — Режим доступу : http://www.dua.com.ua/2011/010/17.shtml
Також читай рецензію на цю книжку:
Сергій Дмитрович Пантюк народився 10 лютого 1966 р. у с. Сокілець Дунаєвецького району Хмельницької обл.
1983 р. закінчив середню школу № 15 у Кам'янці-Подільському. Згодом закінчив філологічний факультет Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (нині — Кам'янець-Подільський національний університет).
Працював у школі та редакціях кількох газет, пройшовши шлях від коректора до головного редактора.
Мешкав і працював у Чернівцях і Хмельницькому, з 2004 р. — у Києві.
Член Спілки журналістів (із 1993 р.) і Національної спілки письменників України (з 1997 р.).
Автор семи поетичних збірок — «Таїнство причастя» (1994), «Тінь Аріяни» (1994), «Храм характерників» (1996), «Володар вогню» (2000), «Цілунок блискавки» (2002), «Босяцький калфа» (2003), «Босяцький калфа. Вибрані поезії» (2005), — роману «Сім днів і вузол смерті» (2007), численних публікацій у вітчизняній і закордонній періодиці (тексти перекладалися вісьмома мовами).
Організатор Всеукраїнського фестивалю поезії та авторської пісні «Під знаком Водолія» (1996 р., із 2008 р. — «Сліва-фест»), учасник багатьох мистецьких фестивалів і перформансів.
Лауреат міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», Всеукраїнського мистецького фестивалю «Лір». Дипломант Всеукраїнського конкурсу малої прози «Що записано в книгу життя». Дипломант літературного конкурсу «Коронація слова» у номінації «Вибір видавців».
Займається видавничою діяльністю. Серед останніх видань, випущених у світ «Видавництвом Сергія Пантюка» — заснована Фондом «Антикорупція» серія «Мафія в Україні», зокрема, резонасні книги «Кримський гамбіт» та «Донецька мафія. Перезавантаження». Також є співкоординатором мистецького середовища «Інша література» та однойменного інтернет-ресурсу — www.inlit.com.ua.
Адреса блогу : http://pantiuk.livejournal.com/
Персональний сайт «Під знаком Водолія » : http://sliva.org.ua/
Сергій Пантюк про себе (із персонального сайту):
«Мав честь народитися 10 лютого 1966 року. Малa батьківщина — древнє село Сокілець Дунаєвецького р-ну на Хмельниччині. Підлітком розшукував на розораних полях кам’яні сокири. Носив до школи, вчителька ставила «п’ятірки». Звідси — любов до історії та археології.
Прабабуся по матері Марфа Антонівна Франчук мала старезний «Кобзар» і «Псалтир» з «ятями». Потім дідусь купив пластмасову азбуку. Минуле переплелось із сучасним — до п’яти років навчився добре читати і погано писати. Перша віршована спроба — ремікс на пісню “Їхали козаки”. Було шкода Галі — придумав хепі-енд.
Далі — школа у Кам’янці-Подільському. Вчителька української мови і літератури Клавдія Миколаївна Запорожець вела літературний гурток. Всі стінгазети мої. Згодом — районні, обласні і республіканські газети, також деякі журнали. Відчув себе причетним до Слова. Так тоді казали.
Шукав змісту в житті — прийшов на філфак Кам’янець-Подільського педінституту. Шукав виходу із життя — пішов до армії. Повернувшись, працював на заводі, у школі, журналістом та редактором деяких газет. “Хотів побачити кулю в торець, а вона не в той бік — скік!” Ідеали — справа серйозна: довелось відшкодувати текстами. Так виринув “Гранослов”.
У світі широкому з’являлися мої поетичні збірки “Таїнство причастя” (1994), “Тінь Аріяни” (1994), “Храм характерників” (1995), “Володар вогню” (2000), “Цілунок блискавки” (2002). Ще одна книжка — “Дорогою крилатої змії” завдяки ґенієві Романові Скибі вже третій рік кисне у якомусь видавництві. А наразі час видавати вибране. Поки живий.
Дотичний до бардівського руху. Фестивалі, конкурси. Великі барди сучасності (Саєнко, Нестерук etc) сотворили на мої тексти ряд потужних композицій. Попсовики теж бралися — виходила цілковита лажа. Та й Іван Андрусяк вважає, що більше я пасую до рокерів. Теж тема.
А загалом я серйозний. Щасливий. Закоханий. Патріотично налаштований. Запеклий грибник і рибалка. А ще відомий як “Його Всеп’янійшество Сліва”. Для особливо зацікавлених осіб — решту відомостей можна віднайти у текстах».
Сергій Пантюк про «Неслухняники»:
«Нещодавно у видавництві «Грані-Т» з'явилася книжка віршів для дітей «Неслухняники» — найкраще з того, що я написав. Чому мені ця книжка така дорога? Бо у неї є співавтор — мій син Яромир, який повигадував частину персонажів і подій. А я лише записав у відповідній формі. Зараз підростає Богодар — йому це читатимемо, але, може, ще й він чогось навигадує на наступну книжку».
Пантюк, Сергій: «І один у полі воїн» // Демократична Україна. — Режим доступу : http://www.dua.com.ua/2011/010/17.shtml
Також читай рецензію на цю книжку:
📋 Повна бібліографія
Інтерв’ю з Сергієм Пантюком https://bohdan-books.com/news/interv_yu_z_sergiyem_pantyukom/
