Сергій Пантюк | Профіль

Сергій Пантюк. Творці книг на захисті України

Лауреат:

Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» (1993),
Всеукраїнського поетично-музичного фестивалю «Лір» (1995),
Всеукраїнської премії ім. Якова Гальчевського «За подвижництво в державотворенні» (2007),
Всеукраїнської літературної премії ім. Василя Симоненка (2014),
Всеукраїнської літературної премії ім. Тодося Осьмачки (2017),
Премії "Літературні підсумки року «Глиняний кіт» (2018),
Літературної премії імені Юрія Яновського (2019),
Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Василя Юхимовича (2024).
Дипломант:

Всеукраїнського конкурсу малої прози «Що записано в книгу життя»,
Конкурсу романів, кіносценаріїв та пісенної лірики про кохання «Коронація слова» у номінації «Вибір видавців» (2009 — за роман «Сім днів і вузол смерті» та 2011 — за роман «Війна і ми»).[17]
Конкурсу «Молода КороНація» у номінації «Кращий твір — дорослі для дітей» — за поему «Гриць — вигадник небилиць» (2018).

<img alt="Сергій Пантюк" class="img_left" src="/Content/UploadedFiles/pantyuk_f.jpg"/>Сергій Дмитрович Пантюк народився 10 лютого 1966 р. у с. Сокілець Дунаєвецького району Хмельницької обл. 
1983 р. закінчив середню школу № 15 у Кам'янці-Подільському. Згодом закінчив філологічний факультет Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (нині — Кам'янець-Подільський національний університет). 
Працював у школі та редакціях кількох газет, пройшовши шлях від коректора до головного редактора. 
Мешкав і працював у Чернівцях і Хмельницькому, з 2004 р. — у Києві. 
Член Спілки журналістів (із 1993 р.) і Національної спілки письменників України (з 1997 р.). 
Автор семи поетичних збірок — «Таїнство причастя» (1994), «Тінь Аріяни» (1994), «Храм характерників» (1996), «Володар вогню» (2000), «Цілунок блискавки» (2002), «Босяцький калфа» (2003), «Босяцький калфа. Вибрані поезії» (2005), — роману «Сім днів і вузол смерті» (2007), численних публікацій у вітчизняній і закордонній періодиці (тексти перекладалися вісьмома мовами). 
Організатор Всеукраїнського фестивалю поезії та авторської пісні «Під знаком Водолія» (1996 р., із 2008 р. — «Сліва-фест»), учасник багатьох мистецьких фестивалів і перформансів. 
Лауреат міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», Всеукраїнського мистецького фестивалю «Лір». Дипломант Всеукраїнського конкурсу малої прози «Що записано в книгу життя». Дипломант літературного конкурсу «Коронація слова» у номінації «Вибір видавців». 
Займається видавничою діяльністю. Серед останніх видань, випущених у світ «Видавництвом Сергія Пантюка» — заснована Фондом «Антикорупція» серія «Мафія в Україні», зокрема, резонасні книги «Кримський гамбіт» та «Донецька мафія. Перезавантаження». Також є співкоординатором мистецького середовища «Інша література» та однойменного інтернет-ресурсу — www.inlit.com.ua. 
 
Адреса блогу : <a href="http://pantiuk.livejournal.com/" target="_blank">http://pantiuk.livejournal.com/</a> 
 
Персональний сайт «Під знаком Водолія » : <a href="http://sliva.org.ua/" target="_blank">http://sliva.org.ua/</a> 
 
Сергій Пантюк про себе (із персонального сайту): 
 
«Мав честь народитися 10 лютого 1966 року. Малa батьківщина — древнє село Сокілець Дунаєвецького р-ну на Хмельниччині. Підлітком розшукував на розораних полях кам’яні сокири. Носив до школи, вчителька ставила «п’ятірки». Звідси — любов до історії та археології. 
Прабабуся по матері Марфа Антонівна Франчук мала старезний «Кобзар» і «Псалтир» з «ятями». Потім дідусь купив пластмасову азбуку. Минуле переплелось із сучасним — до п’яти років навчився добре читати і погано писати. Перша віршована спроба — ремікс на пісню “Їхали козаки”. Було шкода Галі — придумав хепі-енд. 
Далі — школа у Кам’янці-Подільському. Вчителька української мови і літератури Клавдія Миколаївна Запорожець вела літературний гурток. Всі стінгазети мої. Згодом — районні, обласні і республіканські газети, також деякі журнали. Відчув себе причетним до Слова. Так тоді казали. 
Шукав змісту в житті — прийшов на філфак Кам’янець-Подільського педінституту. Шукав виходу із життя — пішов до армії. Повернувшись, працював на заводі, у школі, журналістом та редактором деяких газет. “Хотів побачити кулю в торець, а вона не в той бік — скік!” Ідеали — справа серйозна: довелось відшкодувати текстами. Так виринув “Гранослов”. 
У світі широкому з’являлися мої поетичні збірки “Таїнство причастя” (1994), “Тінь Аріяни” (1994), “Храм характерників” (1995), “Володар вогню” (2000), “Цілунок блискавки” (2002). Ще одна книжка — “Дорогою крилатої змії” завдяки ґенієві Романові Скибі вже третій рік кисне у якомусь видавництві. А наразі час видавати вибране. Поки живий. 
Дотичний до бардівського руху. Фестивалі, конкурси. Великі барди сучасності (Саєнко, Нестерук etc) сотворили на мої тексти ряд потужних композицій. Попсовики теж бралися — виходила цілковита лажа. Та й Іван Андрусяк вважає, що більше я пасую до рокерів. Теж тема. 
А загалом я серйозний. Щасливий. Закоханий. Патріотично налаштований. Запеклий грибник і рибалка. А ще відомий як “Його Всеп’янійшество Сліва”. Для особливо зацікавлених осіб — решту відомостей можна віднайти у текстах». 
 
Сергій Пантюк про «Неслухняники»: 
 
«Нещодавно у видавництві «Грані-Т» з'явилася книжка віршів для дітей «Неслухняники» — найкраще з того, що я написав. Чому мені ця книжка така дорога? Бо у неї є співавтор — мій син Яромир, який повигадував частину персонажів і подій. А я лише записав у відповідній формі. Зараз підростає Богодар — йому це читатимемо, але, може, ще й він чогось навигадує на наступну книжку». 
 
Пантюк, Сергій: «І один у полі воїн» // Демократична Україна. — Режим доступу : <a href="http://www.dua.com.ua/2011/010/17.shtml" target="_blank">http://www.dua.com.ua/2011/010/17.shtml</a> 
 
Також читай рецензію на цю книжку:
<div>
Їжакевич В. У країні дитячих пустощів // Друг читача. – Режим доступу : <a href="http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/6731" target="_blank">http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/6731</a></div>