Михайло Федотович Слабошпицький (28 липня 1946, Мар'янівка — 30 травня 2021, Київ) М.Ф. Слабошпицький – український прозаїк, критик, літературознавець, публіцист, громадський діяч, дитячий письменник. Він закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працював в редакціях газет та журналів, був виконавчим директором Ліги українських меценатів, директором видавництва «Ярославів Вал», співголовою координаційної ради Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика. Михайло Слабошпицький – автор понад двох десятків книжок для дітей та юнацтва, прози, публіцистики й літературної критики: «Марія Башкирцева», «Хлопчик Валь», «Озеро Олдан», «Душі на вітрах», «Папуга з осінньої гілки», «З голосу нашої Кліо», «Українець, який відмовився бути бідним», «Норвезький кіт у намисті», « Казки», «Поет із пекла» : романи, «Рися, що жила на дереві», «Українські меценати», «25 поетів української діаспори». Михайло Слабошпицький є лауреатом багатьох літературних премій, зокрема, Національної премії України імені Тараса Шевченка, літературно-мистецької премія імені Олександра Білецького, літературної премія імені Лесі Українки за художні твори для дітей та юнацтва, літературної премії імені Олени Пчілки, літературної премії «Звук павутинки» імені Віктора Близнеця, літературної премії «Берег надії» імені Василя Симоненка та інших.
Автор прозових книг для дітей:
- «Славко й Жарко»,
- «Хлопчик Валь»,
- «Озеро Олдан»,
- «Папуга з осінньої гілки»;
повістей:
- «Гілка ялівцю з Сааремаа»,
- «Душі на вітрах»,
