«Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка

Нестайко В. З. Тореадори з Васюківки : трилогія про пригоди двох друзів / В. З. Нестайко ; мал. Є. Семенова. - Київ : Веселка, 1973. - 415 с., [6] арк. іл.: іл. 

Нестайко В. З. Тореадори з Васюківки: трилогія про пригоди двох друзів ; нова авт. ред. з новими епізодами / В. З. Нестайко; передм. В. Нестайка; худож. А. Василенко. - Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2004. - 543 с.: іл. - (Найкращий український дитячий роман).

«…не станете, як ті діти,
не ввійдете в Царство Небесне!»

Євангелія від Св. Ап. Матвія (18:1-4)

Коли спинити на вулиці перехожого та запитати, кого з українських письменників він знає, відразу почуєш: «Шевченка!». Бо навіть той, хто кинув читати книжки ще в школі або ніколи не жив в Україні, чув про Кобзаря.
А коли запитати про українських дитячих письменників, відповідь так само буде прогнозованою: «Нестайко!.. Отой що «Тореодори з Васюківки»!..»

Що ж це за книжка, що ось уже майже півстоліття залишається візитівкою української дитячої літератури? Що це за твір, що навіть у часи всесвітнього панування поттеріани, в Україні продається вдвічі краще? Що такого неймовірного зміг знайти в житті двох сільських хлопчаків Всеволод Нестайко, що навіть в еру Водолія та «дітей індиго» забуваєш про комп’ютерні ігри та круті серіали, підхоплений вихором їх невтомної невситимої гонитви… За чим?

Ява Рень і Павлуша Завгородній – такі собі сільські шибайголови, що жодної миті не хочуть згаяти. А прагнуть зробити світ кращим, удосконалити в житті хоча б те, що їм до снаги. Скажімо, прорити в рідному селі метро… Або влаштувати справжню кориду… Або …хоча б «стати героями на весь світ»… Їхні вигадки – химерні й щирі, мрії по-справжньому величні, а мова й спосіб існування в художньому просторі тексту немислимо правдивий. Йдеться не лише про те, що розповідь у кожній із повістей віддано одному з героїв, і весь світ читачеві бачиться з висоти їх зросту та рівня розуміння світу. Вражає цілісність і повнота передачі письменником живої та повсякчас змінюваної дитячої особистості, природність відтворення її реакцій на оточуюче, напрочуд повнокровна й «смаковита» мова персонажів. Мимоволі спадають на думку «дорослі» герої І. Котляревського, І. Нечуя-Левицького та М. Гоголя, О. Довженка та О. Гончара – весь той славний набуток красного письменства, що вивів перед очі світу образ невгамовного, трудящого, щирого та незборимо оптимістичного українця як окремий національний тип.

На рівні художнього відображення світу дитинства Ява та Павлуша В. Нестайка так само глибоко народні та національні герої, що стали високохудожнім, зрозумілим для представника будь-якого народу втіленням того, що зазвичай визначаємо поняттям «українська дитина», а отже, й «українська ментальність». Для читачів різних поколінь і країн вони розкривають суть і смак буття по-українськи, без патетики й дидактизму вщент розбиваючи налиплі за століття стереотипи, як робили це для своїх народів герої Шолом-Алейхема чи Шукшина.

Водночас, цей прозорий «дитячий» текст так і проситься пограти з ним у постмодерну дорослу гру в «тікаючі / натякаючи» сенси. Скажімо, перші сторінки книжки, коли хлопці в бур’янах слухають смаковиту лайку діда Варави, викликають в уяві як початок твенівського «Тома Сойєра», так і довженкову «Зачаровану Десну». А чого варте сповнене тонкого гумору пародіювання Гоголя на перших сторінках частини третьої, в якій «…посварилися Іван Васильович з Павлом Денисовичем…»?! А опис київського пляжу, що так і «підморгує» Вишневим усмішкам, зокрема знаменитому «Ярмарку»! Щодо промовистих імен персонажів і говорити не варто. Хіба можна забути мудру корову Контрибуцію, спасенного цуцика Собакевича чи того ж Яву, що сам собі «виговорив» оте ім’я зі звичайного Іван?

Читаючи майже детективні історії щоденних клопотів Яви з Павлушею, дивуєшся не лише їх вмінню з гумором ставитися до життя, щирості, здатності на високі й напрочуд інтенсивні переживання, а й «непрактичності» щодо пошуку вигод для себе особисто, «страху» за власне добре ім’я (щодо якого вони не мають жодних сумнівів!) та спрямованості на потреби й очікування оточуючих. Вони не бояться помилятися й виправляють власні й чужі промахи з такою ж завзятістю й наполегливістю, як і беруться за нові справи.

Герої Нестайка не так рефлексують, як повсякчас діють. Саме чин, сповнений віри в потрібність і втілюваність задуманого, рухає їхнє життя та формує характери. Вони не бояться жити, бо не мають сумніву щодо доцільності та високого призначення власного існування. Можливо, саме тому, на відміну від героїв того ж Марка Твена, з якими їх часто порівнюють, хлопцям і на думку не спадає розжитися на власній вигадливості чи когось «провчити».

Ява та Павлуша щиро хочуть стати справжніми героями і ощасливити світ: зробити його кращим, світлішим і щирішим до всіх.

Наївна дитяча мрія? Так. Але без цієї дитинної спраги вселенського добра людина перестає бути людиною. Втративши раптом здатність вірити в можливість ощасливлення власними силами цілого божого світу, ми втрачаємо здатність змінити будь-що на краще навіть у власному житті. Ми не просто стаємо дорослими. Ми стаємо злими, вічно невдоволеними, нещасними й наляканими дорослими, зусиллями яких життя робиться нестерпним… Як, скажімо, існування Гаррі Поттера в «нормальній» родині рідної тітки…

Можливо, саме тому покоління за поколінням розгортає прості, наївні й такі світлі сторінки Нестайкової епопеї, аби звірити за нею як за камертоном щирої дитинності, звучання власної душі. Аби повернути собі довіру до світу та віру у власні сили, у здатність радіти новим пригодам і випробуванням, і щиро намагатися змінити кожен новий день на краще.

Тому, на мій розсуд, трилогія В. Нестайка «Тореодори з Васюківки» – не просто весела дитяча книжка з динамічним сюжетом і чудовою мовою. Це високомистецький посібник із відновлення людської подоби в одному окремо взятому читачеві. І поки хоч одна людина буде прагнути ввійти в царство Боже й нестерпно сумуватиме за власною дитинністю, чистотою й відкритістю, книжку Нестайка будуть читати.

ℹ️ Довідкова інформація

Кілька фактів на останок:

• Щодо задуму трилогії сам В. Нестайко згадує, що у 1950-ті рр. вирушав із друзями-письменниками на полювання: «Це було в плавнях на Удаї. Там багато очеретів, озера. Там я плавав човном із одним веслом. Полювали ми в селі Скоринцях. Якось уночі до нашого вогнища прибився підліток. Самостійний, меткий. Звали його Ява Рень. І був у нього дід Варава, на честь якого назвали тамтешнє озеро – Реньове. Той хлопець і є прототипом головного героя «Тореадорів...». Остаточно сюжет книги визрів так: «Василь Євдокименко – художник, який оформляв мої книжки, одного разу розповів про школярів, які заблукали в кукурудзі й змогли вийти тільки тоді, як у селі на стовпі забалакало радіо. Так в оповіданні «Пригоди в кукурудзі» вперше з’явилися Ява й Павлуша, герої всієї трилогії «Тореадори з Васюківки».
• Перша частина трилогії «Тореадори з Васюківки» – «Пригоди Робінзона Кукурузо» з’явилася у 1964 р. Повністю трилогія «Тореадори з Васюківки» вийшла друком у 1973 р. Друкувалася вона більше, ніж двадцятьма мовами. Насамперед, народів Радянського Союзу, країн соціалістичної співдружності, а також німецькою, англійською, бенгальською, арабською та ін.
• У 1979 р. рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогію «Тореадори з Васюківки» було внесено до особливого Почесного списку Г. Х. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.
• У 1963 р. у збірці «КосмоНатка» вийшло оповідання «Тореадори з Васюківки». Режисер Корнелій Зелікін за цим оповіданням зняв на Харківській кіностудії фільм «Тореадори з Васюківки», який у 1968 р. отримав гран-прі на міжнародному фестивалі у Мюнхені, згодом – першу премію в Олександрії, в Австралії. Фільм замовили загалом 72 країни світу. Але на телеекранах України фільм жодного разу не демонструвався, бо за радянських часів у ньому знайшли «наклеп на радянську дійсність», а героїв визнали «нетиповими піонерами», а нині, певно, просто забули.
• У наш час на пропозицію відомого видавця І. Малковича В. Нестайко зробив осучаснену редакцію трилогії. Власне, з тексту були прибрані лише привнесені колись з вимог ідеології дрібні деталі, додано кілька нових гумористичних епізодів і дещо змінена кінцівкка — замість патетичного тону, автор звертається до читача з усмішкою.
• Трилогію введено до шкільного курсу української літератури.
• Нині з’явилися аудіокнижки письменника: «В Країні сонячних зайчиків», «Чудеса в Гарбузянах». «Тореадори з Васюківки» увійшли до звукового збірника – «Золота скарбниця України. Бібліотека української літератури для школярів».

🔗 Джерело: Переглянути оригінал