Всеволод Зіновійович один із перших «живих класиків», чиї твори з'являються в шкільній програмі. Це були «Тореадори з Васюківки», у яких головні персонажі — не пригладжені штамповані піонери-відмінники, а звичайні, оптимістичні й веселі хлопці-непосиди, шукачі пригод. Такий прорив у найбільш консервативній галузі — літературній освіті — стався вже в 90-ті роки, коли Україна звільнялася від радянських абсурдних догм і концепцій завдяки .колективу науковців, методистів, учителів під керівництвом Н. Волошиної.
Ніні за шкільною програмою [2] учні в 6-их класах вивчають «Тореадори з Васюківки» (пропонується 1-4 розділи). У списку додаткової літератури для читання автори програми пропонують п'ятикласникам такі тексти В. Нестайка «Чарівний талісман», «Неймовірні детективи», «Казкові пригоди й таємниці», а шестикласникам — «Таємниця трьох невідомих», «Пригоди Робінзона Кукурузо», «Незнайомець з 13 квартири», тобто всі три частини роману про тореадорів із Васьківки.
За більш ніж півстолітню присутні в і про творчість Всеволода Зіновійовича написані десятки критичних літературних статей, оглядів (В. Дончик, В. Костюченко, В. Неділько, Б. Чайковський, Ю. Ярмиш, Ю. Ячейкін), методичних розробок (Л. Башманівська, І. Возняк, Н. Головецька, Т. Караменова, Л. Мандзій), в яких згадується різноаспектні особливості знаменитої трилогії, казкових творів про Лісового школу і пригоди Колі Вуханя та Кольки Колючки, «У Країні Сонячних Зайчиків», повістей «Одиниця з обманом» та «П'ятірка з хвостиком». Творчість митця такого масштабу чекає свого дослідника, після чого вже давно назріла монографічна праця, присвячена Всеволоду Зіновійовичу. Ця стаття є спробою проаналізувати трилогію «Тореадори з Васюківки» відповідно до характерних ознак пригодницького жанру.
Всеволод Зіновійович — майстер пригодницького жанру. Літературознавці виокремлюють пригодницьку прозу (романи, повісті) за сюжетною або тематичною ознакою. Пригодницька література частіше репрезентується романами і повістями, рідше — оповіданнями та новелами. Наприклад, пригодницький роман — це твір, «сюжет якого насичений незвичайними подіями і характеризується несподіваним їх поворотом, великою динамікою розгортання. Для Р.п. характерні мотиви вікрадення, переслідування, атмосфера таємничості й загадковості, ситуація припущення й розгадування». [1, с. 597]
Багато рис пригодницької літератури характерні й для текстів Всеволода Нестайка. Улюблена тематика творів Нестайка — пригоди, дитинство і школа. З інтерв'ю газети «День» розглядаємося про непосидючу вдачу, неспокійний характер, про дитячі мрії Нестайка стати капітаном далекого плавання або письменником (перше бажання було значно сильнішим і не реалізувалося через зорову воду: дальтонізм), про захоплення пригодницькими творами Марка Твена, Джека Лондона, Жуля Верна, Миколи Трублаїни, Бориса Житкова. Звідси витоки його творчості: «А коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати ... Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам'ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше. Написав я чимало книжок. Але чи не з найбільшою насолодою я писав про пригоди Яви і Павлуші. Усе почалося сорок років тому з двох оповідань «Пригода в кукурудзі» та «Тореадори з Васюківки», які були надруковані 1963 року. Хлопці ви виглядаєте такими метками й непосидючими, що примусили мене відразу ж написати повість «Пригоди Робінзона Кукурузо» (1964). А тоді повість «Незнайомець з трьох квартир» (1966). І нарешті — повість «Таємниця трьох невідомих» (1970), що й склали роман-трилогію…» [4]
Пригодницькі твори Нестайка мають оригінальну композиційну побудову, для них характерні романтика пригод, авантюризм, гумористичний характер оповіді, колоритні персонажі, багата мова.
Нестайко — майстер композиції. У трилогії «Тореадори з Васюківки» перші дві частини розказані Павлушею Завгороднім, третє — Явою Ренем. У цих країнах композиційно об’єднаних повістей є ретроспективні розділи, які випадають з основної оповіді, але є асоціативним її доповненням чи поясненням. Наприклад, розповідь про започаткування театру у Васюківці, постанову «Ревізора» переривається спогадами, звідки це все почалося. Наступні кілька розділів присвячені літнім канікулам у Києві, коли друзі випадково потрапили на кіностудію і знялися в кіно. Або ж у третій частині Ява Рень згадує, чому і як вони посварилися з Павлом, найкращим товаришем. додатково того, є вставні історії, як від: легенда про Горбушину могилу, історія про дот часів другої світової війни. Таке зміщення подій у часі і просторі дає читачеву інформацію про історію села, а також створює додаткові мотиви для пригод Павлуші і Яви. Невтомна фантазія автора через Яву (переважно) і Павлушу постійно продукує ідеї, які стоять точкою відліку нових несподіванок.
Події відбуваються одночасно в різних місцях. Наприклад, Ява перебуває на «безлюдному» острові, а в цей час Павлуша повертається додому. Що відбувається з кожним персонажем — про це розповідь у двох розділах, причому ситуацій, у які викуплюють хлопці, перетинаються. Кожен розділ має назву. Це називні, питальні, спонукальні (частоокличні) речення, які мають гумористичне забарвлення й, відповідно до вимог жанру, інтригують читача. Наприклад, «Шукаємо царя — незнайомця з тринадцятої квартири. Зустріч у театрі. Велич і падіння Яви Реня», — так названо розділ п'ятого другої частини; «У хаті Гребенюки. «Ой, нога, нога! Безславно додому. Все плутається» — назва двадцяти третього розділу третьої частини:
У кожному розділі є своя мінізав'язка, кульмінація розв'язка, окрім того, у кожній з трьох частин є найбільш напружений епізод (кульмінаційний), який кардинально впливає на подальшу долю героїв. Наприклад, у першій частині таким є епізод про неявку Івана Реня на екзамен. Після цього Ява отримав суворе покарання: його дід нікуди не випускав із двору і змусив ревно трудитися. Така ж трудова терапія чекала Павлушу, який вирішив підтримати друга — і не поїхав на море, куди вони збиралися разом. Це викликало у батьків справедливий гнів і, як внаслідок — батько давав синові «таку нагрузочку на день, що добрий наймит не впорався б».
У другому другому кульмінаційний епізод пов'язаний із чужим годинником, який хлопці мали повернути власникові. Усі наступні пригоди в Києві — це пошук незнайомця із тринадцятої квартири.
Третя частина має кульмінаційну точку — повінь та її наслідки для головних персонажів: відновлення дружби і хвороби Яви.
Така композиція інтригує читача, користується увагою, водночас забезпечує втілення авторської ідеї: дружба — найбільша цінність, яку зберегли хлопці, незважаючи на невипробування, перешкоди, помилки, промахи. Розповідь від першої особи дозволяє автору мотивувати задуми, вчинки, дії головних персонажів.
Час і простір обумовлюється пригодницьким жанром. Основним є «хронотоп пригод». Усі події відбуваються в межах села Васюківки та в Києві протягом більш-менш чітко зазначеного періоду: два роки навчання — 5-6 клас і, відповідно, літні канікули. Проте локальний простір — це безпосереднє місце пригод: свинарник (де будувалося метро), пасовисько (де відбувається поєдинок тореадорів з коровою Контрибуцією), кладовище (де хлопці збиралися викопати шаблю і пістоль з могили якогось козака), лаврська печера (де мали забрати годинник артиста), дот (де повинні були отримати інструкцію). протягом одного дня іноді відбувається кілька пригод, які є наслідком Явиних ідей. Одне для їх реалізації виконання дій, які не входять у план інших осіб, у тому числі й дорослих. Усі етапи: прийняття рішень, підготовка й реалізація дуже важко відбуваються, найчастіше трапляються перешкоди: втручання дорослих або ж інші несподіванки (свиня провалилася в їхнє «метро», на кладовищах засвітив очима і своїм диким криком злякав шукачів пригод). Проте є пригоди, які розтягуються майже на всю повість. таким чином, йдеться про другу, де хлопці, розшукуючи власника годинника, розширюють у різному контексті: приємні і не зовсім.
Час, звiсно, не деталiзується. Але зв’язки між частинами твору і, відповідно, пригодами, встановлюються за допомогою фрази: «На другому ранку після трагедії в кукурудзі …»; «І коли зайшло сонце, я вирушив…»; «Вечір. Одинадцята година»; «Ранок почався з несподіванки» тощо. {Тут і далі цитується за вид. 6]
Всеволод Нестайко має певні секрети у творенні образів. Характеристика головних персонажів виявляється у вчинках, дії. Активність, невичерпна, бурхлива фантазія, бажання зробити якийсь неординарний вчинок, відвага, безрозсудна сміливість — ось основні риси Яви і Павлуші. Зворушливо описана щира дружби, самопожертви, абсолютна взаємопідтримка. Важлива й самохарактеристика: «Ми … з тобою, Павлушо, хлопці неабіякі. Справді, без брехні, ми такі хлопці з фантазією», «… Ява весь час вигадував різні штуки-викаблуки за нашу славу». Оцінка іншими персонажами іронічна. Дід Салімон висловився як результат об'єктивно: «Ото хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні»; «шелегейдики», «шмарогузи». Дід Варава, який виховував Яву (бо, як наголошує автора, батьки не мали часу за роботою й громадськими обов’язками), дає дошкульні і суворі, але справедливі характеристики: «Знайдибіда, авантюрист шмаркатий!», «убоїще», «анциболотники». «шминдрики», «катові гаспиди». Ще одна дуже оригінальна, з відтінком чорного гумору оцінка, висловлена Галиною Сидорівною: «Якщо я не доживу до кінця навчального року, то тільки їм допомогти». Попри суворість і майже щоденні виставлення з класу, Ява і Павло люблять свого вчителя за справедливість і постійну турботу, справжню любов до вихованців. Адже коли хлопці посварились, Галина Сидорівна активно, але делікатно і утаємничено мирила їх (разом із Ганею Гребенюк та лейтенантом Пайчадзе).
Попри бажання слави, Ява і Павлуша реально і самокритично оцінюють свою здатність до навчання, знання з різних предметів. Проте сумують вони недовго. Нові пригоди ваблять хлопців значно більше, ніж відмінні оцінки в щоденнику.
Позасюжетні компоненти — описи — небагатослівні. Характерні пейзажні замальовки, які можна назвати озвученими персонажами, залишають картину (наприклад, літнього ранку) не тільки зорова, а й слухова: олюднена і є віддзеркаленням настрою або навпаки, повним його контрастом: «Ранок був сонячний і ліскучий, як нові черевики. Не ранок, а пісня. Та серце моє не співало, ні. Прокинувшись, я згадав Яву». [6, с.70]
Іскрометний гумор Нестайка притаманний усім творам більшою чи меншою мірою. Найбільше він проявляється в описах зовнішності, характеристиках, у емоційній оцінці того, що відбувається, у манері оповідей, діалогів, монологів: «Мужні наші обличчя сповнені героїзму і відваги», «Він почав бігти, по-моєму, ще в небі», «У голові було порожньо, як у старця в кишені», «Відмінники люди позитивні, але без фантазії». А от якими словами винагороджує друга Ява в період конфлікту: «довбеха, перевертень, зрадник нещасний, іскаріотський Павлуша». Самокритика героїв дуже щира і захист посмішку в читачі: «і ще я зрозумів, що нічого в усьому цьому не петраю, як корова», «справжнісінький бовдур». Основна тональність розповіді гумористична. Відчувається дослідження М. Гоголя, у чому автор сам зізнається в третій частині, (примітці), коли описує, які це «прекрасні люди» Іван Васильович і Павло Денисович: «Прекрасний письменник Гоголь, і повість його «Як посварилися Іван Іванови з Іваном Никифоровичем — блискуча повість, але далі писати «під Гоголя» не можна, не вистачає порогу». Вийтебача, далі писатиму вже, як умію. (примітка Яви Реня)». [6. с.355] Гоголівським стилем послуговується й Павлуша в двох попередніх розділах. таким, це риторичні питання, питальні і стверджувальні речення, адресовані читачі: «Ви, звичайно, знаєте, що є такий острів — Ява», «Ви не були на нашій баштані? О-о! Тоді ви нічого не знаєте», «Ох і довбанка у діда Варави!», «Та хіба міг я, скажіть, поїхати сам у табір до моря після цього?! Нізащо. Ніколи в світі!».
Уже більше десятиліть повісті про пригоди Яви і Рені не втрачає слави найбільш популярних книг для читання підлітками. У чому ж секрет твору?
Напевне, у щирості і мудрості, у дитинному сприйнятті світу. Автор сам зізнається: «Я пишаюся, що не вийшов із дитинства, що зберіг дитячу душу. Це підтримує мене в нашому жорстокому світі і дає сили творити».
Справжні талановиті твори «не старіють», вони стають класикою, а це означає, що займають свою нішу в національній і світовій літературі. Це підтримує і творців Нестайка. Тому нова редакція «Тореадорів з Васюківки», зроблена за порадою І. Малковича, викликала бажання з'ясувати мотиви такого рішення. Автор про це говорить сам: «Спершу я вагався, але він мене таки вмовив, і я вирішив зробити нову редакцію, тобто прибрати ідеологічне нашарування. Але піонерів лишив — усе редагувалося дуже обережно. Додав кілька нових гумористичних епізодів і трохи переробив кінцівку — у нинішньому варіанті вона не патетична, як колись, а з усмішкою. Книжка закінчується тим, що мої герої всміхаються — і це добре, тому що для дітей гумор надзвичайно важливий. [7]
Крім того, попередній аналіз двох авторських редакцій трилогії [5,6] показує такі суттєві зміни. Насамперед вони стосуються лексики, яку автор осучаснив, зробив ближчою нинішнім підлітком, У другій авторській редакції слова «молодчинка» замінено на «молоточок», «здорово» відповідно на «класнючо», «товариші-громадяни» — на сучасніше «панове-товариство», «здрастє вам» на «бон жур, мадам», «бадьорі піонерські голоси», стали просто «бадьорими голосами», «солдати» стали «воїнами». крім того, історичні реалії змінилися, тому автор відправляє Явиних батьків не в Чехо-Словаччину, як у першому варіанті, а в Чехію, назви київських вулиць осучаснилися: замість вул. Свердлова, пл. Ленінського комсомолу стали вул. Прорізною, Європейською площею тощо… Київські юннати на острові Переекзаменовки із Явою та Павлушею (у першому варіанті) співають, окрім українських народних пісень, «революційні, старі комсомольські і сучасні, і пісні з кінофільмів», у новому варіанті — «і українські, і сучасні, і з мультифільмів, і з кінофільмів». Оксана читає просто вірші, а не вірші Маяковського. А один із персонажів Папуша (приїжджий київський рибалка) в сучасному творі утопив у озері не «ружьо», а «ружжо», надалі це більш притаманна просторічна форма цього слова і природніше передана на письмі.
Автор вилучає кілька епізодів: на весіллі у Галини Сидорівни і лейтенанта Пайчадзе тості виголошують усі, без вказівки на посадове розташування. виключно того, Нестайко додав кілька епізодів гумористичного змісту, проте з підтекстом. Наприклад, розповідає одну історію зі свого багатого на різні події життя, Яві сниться сон, у якому «беруть участь», окрім однокласника Антона Мацієвського, знавець фізики, ще й історичні особи, вчені Ломоносов і Лавуазьє, які докірливо вражають головами в бік недоучки Яви … Змінена й кінець. Нестайко додав полілог про майбутнє трьох героїв. Можливо, трохи дидактичне звучання, але зрозуміліше сучасним дітям, ніж Ганька-кулеметниця із фільму про Чапаєва.
Аналізована трилогія — один із найпопулярніших творів у дитячому читанні. Про це свідчать формуляри читачів у дитячих бібліотеках, цей факт визнають і вчителі, і студенти-філологи (з власного шкільного читацького досвіду та як практики). Твір внесений до особливого Почесного списку Г.Х. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.
Непересічний талант і майстерність письменника забезпечили йому творче довголіття. Нестайко не переставав творити до останніх днів життя, а коли не мав змоги записувати, диктував дружини нові сторінки. Те, що творчість Всеволода Зіновійовича давно визнана не тільки в Україні, а й у світі, засвідчує, що це справжній великий самобутній талант, який робить честь нашої літератури, адресованій найбільшій вибагливій публіці — підліткам.
Список використаної літератури
- Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Т. Гром'яка, Ю.І. Коваліва, В. І. Теремка . – К. Видавничий центр: Академія, 2007. – 752 с.
- Навчальні програми дя загальноосвітніх навчальних закладів: Українська мова; Українська література. 5-9 класи. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2013. – 160 с.
- Нестайко. В. «Від автора, Всеволод Нестайко» // Вид-во «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» . – Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-12-17.
- Кацун Юлія. Всеволод НЕСТАЙКО: «Незалежність України залежить від української дитячої літератури» // День. – Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-12-18.
- Нестайко Н . Тореадори з Васюківки. Трилогія про пригоди двох друзів / В. Нестайко. – К.: Веселка, Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2003. – 437 с.
Нестайко Н. Тореадори з Васюківки. Трилогія про пригоди двох друзів. Нова авторська редакція з новими епізодами. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2009. – 542 с.
- Сорокопуд Вікторія. Чарівний світ Всеволода Нестайка: від тридцятитріохрічної корови Контрибуції і чарки люципера до свинофірми «Рилос» і пошуку «скоробагатькОвських» скарбів // Дзеркало тижня . – 2006. – 5–19 серп.
