Мензатюк З. Український квітник : наук.-попул.. проза / З. Мензатюк ; передм. І. Білаш. – Київ : Грані - Т, 2010. – 63 с. : іл. [Для середнього шкільного віку]
Для дітей
Є книжки, які просто приємно тримати у руках. Повільно гортати сторінки, розглядаючи дивовижні ілюстрації… Читати спершу лише заголовки чи окремі фрази…
Є книжки схожі до випадкової щирої усмішки чи раптом поміченої неочікуваної краси серед буденності…
Є книжки, які варто смакувати, заповнюючи простір між сторінками й рядочками власними мріями й спогадами…
Саме про таку книжку, на перший погляд просту, а насправді дуже вишукану та тонко зорганізовану внутрішньо, йдеться нині. Вона присвячена квітам. Але це не гербарій, де за тонким запахом висохлого розмаю криється сум спогадів і сподівання. Не букет, зібраний для короткочасного вдоволення чиєїсь забаганки, і не поради вмілого квітникаря, як добитися від квітів рясного цвітіння.
Ця книга – квітник! Живе диво люблячого серця, котре викохує поряд із собою квіти як світи, і любується ними – кожної пори різними – як мати любується дітьми… Ось чому на сторінках цієї дивної книжки є не лише справжні, «паспортні» імена квітів, а й їхні «прізвиська» – народні назви, докладні зображення сусідять із чудовими художніми полотнами різних часів і народів, а популярні довідки перегукуються з поетичними образками.
Квіти тут розквітають, як і має бути, – кожна у свій час: спершу весняні первоцвіти та барвінок, згодом літні ромашки й мальви, а тоді вже чорнобривці, й осінні айстри, й хризантеми, що стоять під першим снігом…
Гадаю, ця світла мудра книжка не лише чимало нового відкриє для тебе в дивовижному світі квітів, а й подарує чарівні хвилини щастя та гармонії.
Наталя МАРЧЕНКО
Своєрідна дитяча культурологічна серія київського видавництва «Грані-Т», заснована здебільшого на книгах Олеся Ільченка («Наші птахи», «Риби річок і озер», «Бджолині родичі», «Дерева»), поповнилася спершу вишуканим «Гербарієм» о. Я. Твардовського, а нині – чарівним «Українським квітником» Зірки Мензатюк.
Насамперед, слід віддати належне авторові дизайну серії Антонові Клочко: книжки відразу впадають в око своїм вишуканим «старовинним» форматом і «архівним» (ніби томик зшивали та оформляли вручну) виглядом. Їх хочеться взяти до рук, погортати... Навіть на полиці вони здаються «високими», призначеними для тих, хто «знається», кому душа прагне справжнього…
Так само фахово та художньо тонко попрацювала мистецтвознавець Ірена Білаш, котра дібрала до видання художній ряд і написала передмову. І якщо остання, зрештою, нічим, окрім стислості не вирізняється від інших текстів такого типу, то ілюстрації не лише точно відображають живописну інтерпретацію тієї чи іншої квітки, а й слугують своєрідною мистецькою стежкою крізь віки та країни (представлені як українські, так і японські, французькі, російські, китайські та ін. автори різних часів). Завдяки грамотному доборові художніх ілюстрацій, «Український квітник» розкриває також розмаїття технік і шкіл (від настінних розписів до примітиву, реалістичних натюрмортів, символізму, авангарду та навіть дитячого малюнку!).
Окремої розмови заслуговують ліричні мініатюри Зірки Мензатюк. Ці невеличкі образки, на перший погляд, більше схожі до медитативної духовної поезії, ніж до тексту для дітей. Та при уважному читанні, при проговорюванні вголос!, вони відкривають свою справжню, давню та материнську за суттю, природу.
Ці тексти наповнені глибинним народним сприйняттям дитини як плоті від плоті світу, котра від початку здатна відчувати та розуміти все живе довкола. Дорослому потрібно лише «назвати» будь-що, «дати ім’я», і воно говоритиме до дитини… Ось чому авторка перебуває в неперервному діалозі з кожною квіткою, відкриваючи малому читачеві її «справжнє» ім’я та спонукаючи до подальшої розмови зі світом живого та прекрасного довкола. Відтак, первоцвіт відкриває дитині таємницю міфічних небесних брам, барвінок стає частиною легенди про «блакить в очах», бузок дарує «бузкове щастя» на весь рід і вік, любисток снить Зеленими святами, а мак натхненно кличе пам’ятати рідну землю!
Є серед поетичних мініатюр Зірки Мензатюк не лише міфо-поетичні діалоги, а й вишукані коротенькі оповідки, засновані на внутрішній грі символічних рядів при омонімії («Півники»), чи на перегуках відомих мистецьких фактів із українським буттям (до прикладу, «Нарцис», «Гладіолус», «Лілея»), чи на етичній конкретизації християнських легенд і настанов (скажімо, «Конвалія», «Мальва»). Є серед них справжні драматичні образки (як ось у розповіді про калину) та своєрідні звернення-замовляння (скажімо, «Ромашка»). Та, головне, що відзначає ці мініатюри, – дуже точно вловлений авторкою та художньо тонко відтворений тон природної гармонії взаємодії людини та світу.
Наталя МАРЧЕНКО
