Cофійко, — позбирай іграшки! — гукнула мама з кухні.

— Ага... — неохоче відповіла Софійка, заплітаючи ляльці

коси так, щоб вони облягли її голову, як корона.

— Я не жартую! Позбирай іграшки, склади олівці й альбо­ми...

— Та зараз...

— Я навіть звідси бачу, шо ти сидиш на килимку серед безладдя й бавишся лялькою!

— Ти не бачиш — ти здогадуєшся! — засміялася Софійка.

— Здогадуюся, — погодилася мама. — Уже пізно, пора спати, іграшкам теж.

— Так вони ж не живі! їм спати необов'язково! Оце мише­нятко — з гуми. Ведмежатко — з тканини. Лялька — з пластмаси. В неї навіть очі несправжні, а намальовані Книги взагалі очей не мають — що вони заплющувати­муть, якщо їх покласти в ліжко?

— Софійко, — зауважив тато, — не мудруй. У тебе є п'ять хвилин...

© Видавництво "Світ Дитини", 2013

© Оксана Думанська, текст, 2013

© Мар`яна Петрів, ілюстрації, 2013