ІЗЯНСЬКІ ЛОЗАРІ

Ой у горах у Карпатах

незвичайне є село.

Здавна славу, щоб ви знали,

це село собі сплело.

Як сплело?

Отак, сплело!

Незвичайне це село!

Тут від діда до онука,

з роду в рід іде наука:

як з вербових гілочок

скласти кошик-грибничок.

От село!

Давним-давно

зветься Ізою воно.

І не тільки у Карпатах

знають кошики майстрів,

лине слава і за морем

про ізянських лозарів.

От лоза!

Оце лоза!

Іза лози наріза!

Ми були в селі отому,

І знайомий наш, Іван,

запросив усіх додому,

посадив нас на диван.

От Іван!

Оце Іван!

Був з лози його диван!

Із лози і стіл і скринька,

На дива ці надивившись,

Ми сказали під кінець:

- Захотіло б це село -

Ложку навіть би сплело!