Кожного з нас — читача «фахового» чи «випадкового», зацікавленого чи байдужого, досвідченого чи невмілого — одні книжки «чіпляють» із першого погляду, а інші, навіть добре розрекламовані чи високо оцінені авторитетами, залишають байдужими. Бо кожен із нас неповторно й напрочуд «по-своєму» сприймає Божий світ і книжку як його мистецьку квінтесенцію...
Саме тому КЛЮЧ вирішив запитати різних, але щиросердно КНИЖНИХ людей про їхні індивідуальні враження від «дитячих» новинок українського книжкового ринку.
Щиро сподіваюся, що ця мозаїка поглядів допоможе кожному юному (та й дорослому також!) читачеві швидко й безпомилково знайти «своє читання» серед розмаїтого моря сучасної української книги для дітей!
Ігор Січовик
«Ви просили назвати видані останнім часом в Україні книжки для дітей, які мене вразили чи хоча б зачепили. На жаль, нічим не можу допомогти!
Не бачу нині дитячої літератури. Все, що в нас видається, — «бляклі переклади примітивної західної літератури. А Захід продовжує переспівувати Пепі Довгапанчоха. Ось прочитав в Інтернеті пару зарубіжних авторів — і на тому закінчив знайомство з «сучдітлітрою»... Не цікаво! Зате в авторів по 10 премій...
Або... Рекламували на всі заставки дитячу повістину польської письменниці, мовляв, «... геніальна! Зайшов якось до «Ашану», а там ця книга переоцінена переоцінена удвічі. І ніхто не бере!
У справжньої книжки є крила, а в сірості навіть ніг немає, щоб дістатися читача.
Те саме стосується і власне українських авторів. Останні роки просто нічого не читаю. Хоча уважно шукаю такі твори і відгуки. Якби було щось цікавого, то воно не загубилося б... Мусів би почути хоч якісь відголоски... А так — суцільна тиша!
І взагалі, не вірю я в те, що діти створять літературу для дітей! Дитяча тематика дуже складна, тож нею мають займатися фахівці літературної справи, а не 20-літні, яких закликають із усіх трибун. Це профанація. Хоч мільйони їм давайте, а якщо немає таланту та досвіду — то це все нагадуватиме мильну бульбашку.
Стимулювати треба те, що дасть результати, а не все і всіх підряд. Ми подібні заклики пройшли за совка. Це породжує графоманію, з якою дуже важко боротися при наших примітивних видавцях...
Не бачу я сьогодні розумної дитячої літератури, яка б відповідала розвиткові наших дітей. Вони нині не ті, вони вже перегнали наші покоління. Їх сюсюканням не здивуєш!
То чи варто гратися в літературу, якої немає?! Навіщо створювати ілюзію її існування. Справжнє має народитися природним шляхом, а не штучно!»
Ольга Купріян
«Те, що вразило з не так давно надрукованого: «Вечірні крамниці на вулиці Волоській» Галини Ткачук (про сто письмо, новий спосіб оповідати казку, персонажі-диваки — це все зачаровує, ну, і філософії там намішано).
«Казки Лірника Сашка».
«Напівлихий» Саллі Ґрін (тут слово «вразило» радше з негативним відтінком; ця книжка не відпускає і змушує про неї думати — так; але я не думаю, що радитиму її комусь із нестійкою психікою; авторка поставила мене в дуже нелегку ситуацію: я мушу співпереживати героєві, який убиває свого ровесника, з необхідності, а все ж; книжка пропонує замислитися про сенс заповіді «Не вбий!» і усталені морально-етичні первні).
Серія про Енн Ширлі Люсі-Мод Монтгомері (вразив переклад Анни Вовченко, і героїня полюбилася з першої книжки).
«Душниця» Володимира Арєнєва і його ж «Бісова душа, або Заклятий скарб» («Душниця» — про смерть і її переосмислення, вражає тематикою; «Бісова душа» вразила епізодом, у якому переосмислюються традиційні фольклорні персонажі, наприклад мавка, яка має бути істотою злою, а тут є матір'ю й чинить «по-людськи»).
«Омріяний край» Лілі Хайд (вразило актуальністю — про кримських татар, дуже хороша підліткова проза).
«Три оповідки» Умберто Еко.
Як бачите, ніякого Нестайка я не раджу, бо й сама його досі не читала. І виросла собі :)»
«Володимир Рутківський. «Потерчата» (рекомендую особливо і усім!!!).
Брати Капранови. «Мальована Історія Незалежності України» (начебто не зовсім сюди, але цікаво подано факти та події нашої історії).
Сергій Гридін. «Не такий» (не зовсім так, як припала до смаку «Шпага Славка Беркути» Ніни Бічуї чи «Мій друг Юрко Циркуль» Валентина Бердта, але добре, цілком непогано).
Зірка Мензатюк. «Як я руйнувала імперію» (ось нещодавно прочитала книжку, читати добре для пізнання історії «наживо», через призму поглядів героїв).
Володимир Арєнєв. «Бісова душа / Заклятий скарб» (це книжка з мого «поля» читання).
Роальд Дал. «ВДВ» (книжка, що створює гарний настрій!!! Добре написано і гарний переклад Морозова).
Микола Мартинюк. «Під мурами твердині» (не зовсім легко читається, але сподобалась книга темою і стилем авторським).
Ірен Роздобудько. «Арсен».
Христина Гудоніте. «Щоденник поганого дівчиська» (СПОДОБАЛАСЬ!!!).
Йоанна Яґелло. «Кава з кардамоном» (хоч нерівно сприймається текст книги, але легко читається, сподобалась!).
А ще відмітила книгу Тетяни Щербаченко «Як не заблукати в павутині». Менш для читання, більше для удосконалення себе. Схвалили і студійці.
Але це назвала ті книжки, які прочитала в найближчі місяці, а також, які маю в бібліотеці. Треба ще подумати, бо інші книги, можливо, упустила...»
Наталя Трохим
«Сорокатомник «Українські народні казки» Миколи Зінченка (Букрек),
серія «Книги Астрід Ліндгрен» (Махаон),
«ВДВ» Роальда Дала (Абабагаламага),
від Старого Лева — «Зірки і макові зернятка» Андрія Лесіва і Романи Романишин і серія «Пригоди Малого Вовчика» Іана Вайброу.
Від «Богдана» — «Потерчата» В. Рутківського. ...а далі — треба подумати... і почекати, почитати...»
Ольга Годованець
««Видавництво Старого Лева» — книга з картами світу вразила усім — якістю, дизайном, змістом, стилем і смаком!»
Ще я з охотою прочитала комікс «ДаоГопак», та він, скоріше, для підлітків-дорослих, ніж для дітей.
Зоя Жук
«Серед видань 2013 року було чимало того, що давно чекалося — український переклад «Енн із Зелених дахів» або різдвяні казки Богдани Матіяш, ангельсько-підліткова і постколоніально-підліткова повісті Зірки Мензатюк. Тобто, на книжку чекалося, були певні очікування, вони справдилися.
Але так, щоб книжка стала сюрпризом і справді «перевернула душу» і я кинулася її купувати всім племінникам-хрещеникам, друзям і дітям друзів... То мені з цим не пощастило. Єдиний приємний сюрприз «Найкраща в світі різдвяна вистава» («Навчальна книга — Богдан») — це тепер одна з моїх улюблених святочних книжок».»
Антон Санченко
«Цикл про «Джур» Володимира Рутківського.
Переклади Р. Кіплінга, зроблені Володею Чернишенком... і «Карти» від «Старого Лева»...»
«А з виданих нещодавно (не знаю року) важливою видається мені книжка «Синє озеро сьогодні зелене» Ю. Трайбер, про підліткову вагітність і перші серйозні почуття та проблему вибору. На жаль, у нас цю книжку так і не оцінили належно.
Особисто для мене дуже важливими для підлітків є книжки Крістіне Нестлінгер, зокрема ми видали «Маргаритко, моя квітко». Але й інші її книжки, абсолютно все — маст рід.
Також «Позолочена рибка» Барбари Космовської, де авторка торкається дуже недитячої проблематики смерті, розлучення, підліткової дружби, першого кохання та підготовки до майбутньої професії.
Узагалі мені здається, що підлітки мають читати книжки про себе і свої проблеми, реальні, часто болючі та невигадані, інакше кажучи — не ялові, дія яких невідомо-де відбувається. У нас таких книжок чомусь видається багато, яскравий приклад — «Друзі по листуванню» О. Лущевської (ВСЛ), де взагалі незрозуміло, де, що і як, штучна книжка, як не крути.
І звичайно, в дитячому віці дуже важливо читати багато казок — передусім українських, але й народів світу. У мене в дитинстві були дві великі полиці саме з казками — прекрасно видані українські казки, якесь шикарне подарункове видання в трьох томиках, усе, що вдалося купити із серії «Казки народів світу» видавництва «Веселка».
Батько привозив мені з Литви дуже гарні подарункові видання польською. Так я познайомилася з поезією Яна Бжехви, і видання польських казок у мене були чудові...
А ще мене як мінімум здивували розмальовки для дорослих...
У нас взагалі є небезпечна тенденція, коли дорослі масово читають дитячі книжки. Або роздивляються малюнки і заради цього книжки купують. Проблема не в тім, що дорослий читає дитяче, а в тому, що це часто єдине читво, тобто, дорослих книжок ці люди не читають.
Як наслідок — проблеми з оцінюванням об'єктивної дійсності та масові намагання писати книжки ні про що. Ось, зокрема, чому в нас така навала слабких книжок і текстів.
Ну, і ще безкритичність. Наприклад, на зустрічі в бібліотеці відома письменниця (не називатиму з етичних міркувань) заявила: «Я прочитала Стефані Майєр і подумала, що і я здатна написати не гірше». От тільки чомусь далі України ця авторка нікому не цікава...
Зараз можна писати про дуже цікаві тенденції. Наприклад, засилля неякісного фентезі та наслідки такого читання. Або ціла навала книжок про вампірів (дитячих і дорослих), зрештою, на заході вже давно де-моде...»
Тетяна Савченко
«Дитячі видання останніх двох років...
Також книжка М. і Т. Прохаськів «Хто зробить сніг» — дуже хороша.
Ще от щойно прийшла мені поштою свіжа «Казки лірника Сашка», гарно видали.
Торік на «Форумі» ще купила книжечку Олега Майбороди «Не зовсім казки» — дуже смішні короткі казочки, такі трохи божевільні, дуже сподобалася!»
Оксана Давидова
«Із останніх мене найбільше вразили інтерактивні книги для iPad.
Скажімо, «Снігова королева» (А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га),
«Забавлянки» Г. Малик («ВСЛ»),
«Котигорошко» (Kiev Sea Pirates),
оповідання про Шерлока Холмса (на жаль, не маю записів, тож не знаю, хто видав).
Була на презентації — дуже цікаво! Єдиний недолік: вони лише для iPad і не працюють на Android».»
Дмитро Шульга
«Із 2013–2014 років видання дитячого геть мало читав. Та все ж...
А. Кокотюха. «Таємницю підводного човна».
Леся Воронина. «Таємне товариство боягузів і брехунів».
«Арсен» Ірен Роздобудько. Не пам'яю, правда, він 2013-го вийшов чи ще 2012-го...
На осінь чекаю «Йорген + Анна = правда» Вігдіс Йорт. Якщо виявиться книга не згірш від кіна, то буде ще одна рекомендація».»
Галина Ткачук
«Дитячі видання 2013–2014 рр., які особисто мені дуже сподобалися:
із української літератури — «Інший дім» Оксани Лущевської (2013 р., «Видавництво Старого Лева»);
із зарубіжних видань — «Океан наприкінці дороги» Ніла Геймана (2013 р.) (українською ще не перекладено);
із перекладів українською — твори для дітей Редьярда Кіплінга та Джаклін Вілсон у виконанні Володимира Чернишенка.»
Наталія Дев'ятко
член · Національна спілка письменників України
«Ось що сподобалося з новинок для дитячої аудиторії:
Заржицька Еліна. «Великий Луг над Дніпром: казки і легенди» («Твердиня», 2013).
Морозенко Марія. «Іван Сірко, Славетний Кошовий» («Видавництво Старого Лева», 2013).
Баррі Мартін. «Таємниця Мораг» («Ранок», 2013).
Кервуд Джеймс Олівер. «Король гризлі» («Видавництво Старого Лева», 2013).
Функе Корнелія. «Володар драконів» («Ранок», 2013).
Функе Корнелія. «Король злодіїв» («Ранок», 2013).
Щерба Наталія. Цикл «Часодії» («Школа», 2014).»
Андрій Кокотюха
«Я не можу назвати видання за 2013–2014 роки, бо не всі відстежую, це раз, і не всі тексти написані в ці роки. Маю на увазі перекладну літературу.
А українську для дітей пишуть переважно жінки, що конфліктує з чоловічим сприйняттям світу...»
Тата Рівна
«Книги 2013–2014 років видання...хм...
1. «Казки Лірника Сашка» (К. : Зелений пес, 2014).
2) Ілюстрований фразеологічний словник для дітей (Харків : Чайка, 2013).
3) Всеволод Нестайко. «Чарівні окуляри» (К. : Країна Мрій, 2013).
4) Всеволод Нестайко. «Космонавти з нашого будинку» (К. : Країна Мрій, 2013).
Ну і...трохи старіших, але сучасних :
1. «Смик-тиндик». Вірші Г. Фальковича (Х. : Мікко, 2009).
2. Геніально адаптований Фауст для дітей, якого переповіла Леся Вороніна (ненавиджу адаптовані книги, але не у цьому випадку). (К. : Прудкий Равлик ; Темпора, 2011).
3. Іван Малкович. Софія Ус. «Мед для мами» (К. : А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га, 2009).
4. Женев'єва Юр'є, Лоїк Жуанніго. Історії про кроликів від Махаон-Україна (там серія книг, різні роки).
5. Міра Лобе. «Бабуся на Яблуні» (К. : Махаон-Україна, 2012).
6. ГЕНІАЛЬНА книжка Олеся Ільченка «Наші птахи : круки, шуліки, мартини та інші птахи України» (К. : Грані-Т, 2010).»
Максим Паленко
«Не знаю я... Нові дитячі книжки якось не читаю, окрім тих, що сам ілюструю...
Але Дж. Стонг однозначно кльовий!
І Сашко Дерманський також.
І Сашка Гавроша «Пинтя в зачарованому місті» — бомба! (Хоча не знаю, чи сподобалось би мені це в дитинстві...).
«Аграфка» — кльові! Але вони швидше, такби мовити, «показують дорогу», показують приклад такого свобідного підходу... Бо сама по собі їх оця книжка про зернятка... Ну, я ... словом не купив).
Зате для мене відкриттям став Іван Кравець! Як на мене, найкльовіша книжка цього року буде, коли видадуть, «Василинка — руда вдача» Анни Владимирської з його ілюстраціями.
Мене чогось дуже вразило. Шось таке для мене нове, але, разом із тим, — дуже культурне і професійне.
Є ще шикарна харківська художниця Лариса Чайка. Теж дуже класні штуки творить. Дивно, що мало її знають...»
Володимир Чернишенко
«Підлітковий мастрід:
1. Клаус Гаґеруп. «Маркус і велика футбольна любов» — продовження саги про стурбованого і невдатного, але дуже симпатичного парубійка Маркуса. Як долати комплекси за допомоги друзів і як зберегти друзів не втративши комплекси. Переклад Галини Кирпи. Видавництво «Теза».
2. Лізі Гаррісон. «Школа Монстрів» (чотири томи вийшли один за одним) — переклад Наталії Тисовської, видавництво «КМ». Серія книг і ціла індустрія іграшок, гаджетів і фенечок у одному комплекті. Дівчукові штучки для дівчуків.
3. Сью Таунсенд. «Щоденник Адріана Моула», переклад Анатолія Сагана, «ВСЛ». Книжка, з якої виросло наше уявлення про підліткову літературу. Щоденник школяра-невдахи або сага життя невизнаного інтелектуала.
4. Джеф Кіні. «Щоденник слабака». Переклад Дмитра Шостака, «КМ». Ось, до речі, що виросло з «Адріана Моула». Сучасна світова бомба нарешті українською. Видання на межі книги та коміксу приверне увагу найзатятіших нечитачів.
5. Сара Бреннан. «Угода демона». Переклад Наталі Дьомової, «НК-Богдан». Фентезійна історія про магів та демонів, за якою заховано цілий підлітковий світ. І це. Здається, чи не перша підліткова книга українською, де виринає проблема гомосексуалізму.
6. Саллі Ґрін. «Напівлихий». Переклад Віктора Морозова (!), «ВСЛ». Неймовірний медійний проект світового масштабу — видання одночасно кількома десятками мов, у тім числі й українською. Історія підлітка, проти якого ополчився світ. У прямому розумінні. І хтозна, які алюзії ми розгледимо за баталіями темних і білих магів...
7. Малгожата Гутовська-Адамчик. «Дівчата з 13-ої вулиці». Переклад Божени Антоняк, «Урбіно». Цікава і повчальна (у гарному розумінні) історія про дівчат-підлітків. У справжньому родинно-шкільно-вуличному сюжеті ненав'язливо подано поради від «як не залетіти» до «як знайти друзів».
До речі, я у своїй добірці забув Сюзанну Коллінз із її «Голодною» трилогією. Видавництво «КМ». Захоплива історія про вибір, який ти можеш зробити».»
Нажаль, у 2013–2014 рр. у порівнянні з 2011–2012 рр. книг, які насправді «зачепили» можна назвати менше.
Це: Марина Рибалко. «Подорож туди, де сніг» (Львів : Видавництво Старого Лева). На мою думку — це найкраща вітчизняна книга для дітей 2013 року.
Далі:
Микола Мартинюк. «Під мурами твердині». — Луцьк : Твердиня.
Олена Лань. «Бурдебач». — Львів : Апріорі.
Функе Корнелія. «Володар драконів». — Харків : Ранок.
Володимир Читай. «Нові історії Чарівного лісу». — Львів : Видавництво Старого Лева.
«Не можу сказати, що якесь видання останніх років в Україні мене особливо вразило, оскільки «розбалувана» іноземними виданнями, в яких нам ще вчитися і вчитися в естетичному плані. Але така позиція — радше виняток, бо для більшості читачів, я переконана, вийшло друком чимало несподіваних новинок. Можу назвати не одну книжку, на яку варто звернути увагу, бо ж вона стала першою або найпомітнішою в якомусь важливому аспекті й посприяла і продовжує сприяти поступу в галузі.
«Зірки і макові зернята» — «Аграфки» — бо це якісний зразок української книжки-картинки в її сучасному, міжнародному розумінні, який був помічений не тільки в Україні, але й за кордоном (на відміну від вдалих, але мало помічених «Ріпки» та «Рукавички» тієї ж «Аграфки»). Книжка, я переконана, породить моду на книжки-картинки подібного типу.
«Напівлихий» Саллі Грін — бо ми оперативно і якісно переклали й надрукували свіжий підлітковий нуарний бестселер.
«Дім дивних дітей» Ренсома Ріггса — з тієї ж причини, що й «Напівлихий». Це видання 2012 року, але його в нас чомусь майже не помітили.
«Українські прислів'я» — услід за «Зірками і маковими зернятами» якісний зразок книжки-картинки, який, крім того, поєднує фікшн+нон-фікшн.
Вся підліткова серія вид-ва «Урбіно», переклади з польської Б. Космовської, М. Гутовської-Адамчик, Й. Яґелло — бо це якісний відгук на потребу дівчат-підлітків у проблемному і водночас розважальному романі.
«Потерчата» В. Рутківського — якісний зразок роману про історичну травму.
«Лісова пісня» з ілюстраціями Поліни Дорошенко (вид-во «Основи») — бо це осучаснення класики зі шкільної програми.
«12 місяців» Юлії Соботюк — бо книжка-картинка двома мовами (англ. та укр.). Естетично пророблені білінгви для найменших у нас на вагу золота.
«Інший дім» Оксани Лущевської — бо зразок якісної вітчизняної підліткової прози для підлітків без фальшивого старечого тону.
«Як не заблукати в павутині» Тетяни Щербаченко — бо хтось нарешті зробив читабельний посібник українською мовою про інтернет для дітей.»
