Перейти до змісту

Результати по тегу: Наукове дослідження

Знайдено 99 результат(ів)

Публікації (99)

Українська книжка-життєпис для молодших школярів: формування національної та громадянської ідентичності дітей засобами біографіки

Постановка проблеми у загальному вигляді. Українська література для дітей та юнацтва, складовою котрої є книжка-життєпис, була і залишається універсальним інструментом формування національної свідомості та патріотичної позиції юних читачів, оскільки транслює художню історичну правду, вербалізуючи історичну пам’ять спільноти. На вікопомних відрізках буття народу (як ось нині, коли Україна вже понад десятиліття протистоїть у війні російським загарбникам) саме життєписи стають основою багатопланової самодіяльності особистості дитини (дорослого теж, оскільки книжка для дітей у суті своїй двоадресна), що підносить/перетворює індивідуальну мотиваційну систему до рівня національної ідентичності, формуючи почуття споріднення. Завдячуючи біографічному читанню, у молодших школярів поряд зі прихильністю до рідних і близького оточення з’являється почуттєвий досвід переживання спорідненості з духовними утвореннями (життєтворчістю достойників), спільними для всього українського народу та ширше – громадян Української держави. Саме на цій властивості життєписів трансформувати людське «я», не залежно від зовнішніх обставин, наголошує Володимир Попик, розмірковуючи про біографіку як носія національно-патріотичної свідомості, таку, що «відігравала в Україні відчутно більшу…

Петренко Видання для дітей 1
Видання для дітей

Видання для дітей – виготовлена поліграфічним чи іншим способом видавнича продукція, адресована дітям, яку скомпоновано з урахуванням специфіки сприйняття контенту дітьми певного віку, а зміст і форма її втілення передбачає дидактичну мету.Історично склалося, що в світі, Україна в цьому питанні не є винятком, з усіх видань для дітей найпершими почали видавати книги, згодом – журнали, а невдовзі вже й газети. Тому початок випуску різних видів видань для дітей на теренах України припадає на різний час. Зокрема перші книжки для дітей почали видавати в Україні в середині ХІХ ст., тоді як масове видання дитячих книжок (не лише навчального, а й розвивально-пізнавального характеру) зафіксовано вже в останній четверті ХІХ ст. Приблизно в цей же час починають масово видавати журнали для дітей. Натомість видання першої газети для дітей на українських теренах відбулося вже в Радянській Україні на початку 20-х рр. ХХ ст.Доволі довго три основні види видань (книги, журнали, газети) становили весь асортимент…

Вероніка Нагорна
27.02.2024
Система образів у романі Наталі Довгопол «Знайти країну амазонок»

Роман Наталії Довгопол «Знайти країну амазонок» на сімдесят відсотків є пригодницько-історичним, тридцять відсотків припадає на елементи фентезі. Відтак події в творі розгортаються стрімко та непередбачувано. Колориту (шляхом введення застарілої лексики, описів місцевості та деталей побуту тощо) додає також історичне тло – бурхлива й драматична епоха на межі XVI – XVII століть.Україна в той час належала до Речі Посполитої, а знаковим соціальним прошарком, що на століття маркував цей період нашої історії, стало козацтво. Письменниця у різний спосіб наголошує унікальність людей, які його творили. Зокрема цьому слугують сюжети в сюжеті, як от: «Нас було троє амазонок. Вирушаючи за стіни фортеці, ми вирішили більше ніколи не повертатися. Міріна закохалася в запорожця і, переодягнувшись хлопцем, пішла з ним воювати на Січ. Коли в них народилася дитина, Міріна осіла у зимовнику, потім вона дізналася, що її чоловіка стратили турки. Вона не могла змиритися, тому віддала дитину на виховання скоромошці. Повинна була забрати її, як повернеться…

Часопросторові виміри та мотиви сучасної різдвяної прози для дітей та юнацтва

На думку Т. Качак: «Література для дітей та юнацтва – художні твори різних родів і жанрів, що на рівні своєї формою змістової єдності адресовані читачу відповідної вікової категорії й задовольняють його емоційні, естетичні й етичні запити, можуть мати подвійну рецепцію (дитина й дорослий), в залежності від законів, властивих художній словесності взагалі»[1]. Література для дітей та юнацтва наділена певними конституційними особливостями й має свою специфіку, зумовлену діалогічною природою, особливою роллю письменника як посередника у процесі соціалізації дитини. Все це стосується різдвяної прози також, зокрема різдвяного оповідання як жанру календарної словесності, що характеризується темпоральною зумовленістю: календарний текст «провокується» календарним періодом і пов’язаний із ним змістовно й сюжетно. Часова маркованість становить найстійкішу типологічну ознаку різдвяних оповідань. Події можуть відбуватися одночасно в двох різних світах, досить складно прослідкувати і зрозуміти, де реальне, а де містичне. Але саме ця маркованість надає різдвяним оповіданням особливу привабливість для читача.У кожній національній літературі різдвяний час уводиться у твір…

Міфопоетичні витоки різдвяної прози

Міфопоетика відрізняється від міфології та поетики та являє собою щось інакше, особливе, хоча і міф і поетика присутні в цьому понятті. Сам термін «міфопоетика» був запропонований Дж. Р. Толкіним у 1931 році на позначення міфотворення[1]. Ідеї Толкіна отримали подальший розвиток серед провідних митців того часу у 1930-60-х рр. дискусійною літературною групою, до якої входив і його друг К. С. Льюїс. Розглянута ними міфологія переважно не бере витоки з глибини століть чи місцевих традицій, а виникає у досить короткий період часу у творах окремих авторів. Дуже часто міфопоетичні твори відносять до категорії фентезі чи наукової фантастики, тоді як насправді вони займають міфологічну нішу в сучасному суспільстві. Аналіз сучасного літературознавчого та культурологічного дискурсу загалом дозволяє говорити не просто про популярність, але про впевнене домінування в ньому міфопоетичного. Інтерес сучасного покоління до міфу й міфотворчості в усіх галузях людської діяльності при цьому віддзеркалюється сповна, хоча часом стимулює в окремих дослідників дещо штучний пошук…

Художня трасформація різдвяного міфосценарію у повісті Мії Марченко «Місто тіней»

Різдвяні міфи у структурі повісті для підлітків Мії Марченко Питанню зимово-календарного міфу присвятили наукові праці вітчизняні та зарубіжні вчені, а саме: О. Потебня, О. Веселовський, М. Костомаров, В, Антонович, М. Драгоманов, І. Франко, К. Сосенко, В. Перетц, Ф. Колесса, В. Петров, В. Пропп, М. Плісецький, Б. Рибаков, В. Топоров, В. Гусєв, Л. Виноградова, М. Попович та ін. З усіх християнських свят саме Різдво асоціюється з дитинством і родиною. По суті, Різдво – це день народження Спасителя, він – Чудесне Дитя, Божий Син, здійснення пророцтв, отже, Диво. Мія Марченко, письменниця й відома перекладачка, написала свою першу книгу для дітей та підлітків «Місто тіней», сюжет якої спирається на традиційну для західноєвропейських культур різдвяну міфологію. Вінцем календарного міфу можна вважати різдвяно-новорічний міф, бо саме він є найостатотнішим варіантом міфу про кінець старого та початок нового календарного циклу. Український новорічний міф є неоднорідним, він поєднує у собі церковну традицію, та фольклорну основу. Ці дві…

Атрибуція статистики друку дитячих книг в Україні у ІІ половині ХІХ століття – 1916 році.

В епоху глобальних інформаційно-технологічних змін, на тлі викликів світових пандемій, особливо актуальними вважаємо питання переосмислення багатьма націями їхніх соціокультурних надбань. Частково це пов'язано з виявленням та дослідженням існуючих інформаційних прогалин щодо еволюції соціальних комунікацій відповідних держав.У фаховому книгознавстві, котре вивчає етапи становлення соціальних комунікацій, розвиток писемності та книгодрукування, завжди актуальними питаннями є дослідження та подальше розкриття своїх історико-культурних пам'яток, до яких належать і дитячі книги надруковані до 1917 року.В цьому контексті, цілком закономірною, вбачаємо потребу в проведенні атрибуції статистики друку дитячих книг в Україні до початку функціонування державної статистики друку. Принагідно зауважимо, що означена потреба базується на відсутності узагальнених систематизованих статистичних показників друку дитячих книг в дореволюційній Україні за хронологічними, географічними та мовними критеріями обліку.На початку дослідження, зважаючи на його напрям, пропонуємо подальше використання терміну "стародруковані дитячі книги". На перший погляд така пропозиція, з книгознавчої точки зору, немає достатнього наукового підґрунтя. Приміром, працівники відділу стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки…

Дитинство Лесі Українки: художня рецепція Олеся Ільченка

Біографія письменників завжди в центрі уваги літературознавців, оскільки біографічний метод прочитання художніх текстів – один із найактуальніших у плані аналізу поетики творів, художнього світу автора. Біографія Лесі Українки неодноразово ставала об’єктом зацікавлення літературознавців, критиків, психоаналітиків та письменників. Біографічний матеріал активно використовували у монографічних дослідженнях, нарисах, статтях, розвідках М. Драй-Хмара, М.Зеров, Ю Шерех, А. Музичка, Я. Поліщук, В.Агеєва, С.Павличко, О. Забужко, Н. Зборовська та інші. Художнє осмислення біографії Лесі Українки з використанням документальних джерел знаходимо у повістях А. Костенка та С. А. Скоклюк, романі М. Я Олійника («Дочка Прометея»), кіноповісті І. Драча («Іду до тебе»).Тематична, стилістична та жанрова специфіка текстів, створених на основі біографічних фактів, залежить не тільки від авторського художнього мислення та світоглядних позицій, особистісного ставлення до творчості Лесі Українки, а й часто зумовлена орієнтацією на певну категорію читачів, адресатів тексту. Незважаючи на посилену увагу дослідників до творчості класика української літератури, часто за межею науково-критичного дискурсу залишаються твори, написані для…

Діана Вінн Джонс українською: здобутки та можливі перспективи

Діана Вінн Джонс відома українській аудиторії насамеперед як авторка «Мандрівного замку Хаула» (в іншій транскрипції – «Гаула») – роману, що набув популярності завдяки анімаційній екранізації Хаяо Міядзакі (2004). Така рецепція творчості провідної представниці британського фентезі доби постмодернізму, оксфордської учениці Дж. Р. Р. Толкіна та К. С. Льюїса, доброї приятельки та, певною мірою, наставниці Ніла Ґеймана, зумовлена передусім політикою українських видавництв, що забезпечують ринок літератури для дітей та юнацтва. Так, у Видавництві Старго Лева (ВСЛ) у перекладі Андрія Поритко вже вийшла вся серія романів про чарівника Хаула: «Мандрівний замок Хаула» (2008, 2011 та 2014 роки), «Повітряний замок» (2018) та «Будинок безлічі шляхів» (2018). В 2019 році побачили світ перші переклади з іншої серії романів письменниці, присвяченої школі чарівника Крестомансі: «Зачароване життя» (пер. Віктора Шовкуна) «Дев’ять життів Крістофера Чанта» (пер. Оксани Самари). Всі романи Д. В. Джонс видаються ВСЛ в серії «Дивовижні світи», кваліфікуються як «фантастичні романи» та адресовані читачам середнього шкільного…

Специфіка трансляції історичної теми в українській літературній казці.

Як авторський текст, що художньо мовить про вигадані події і явища, літературна казка у процесі свого розвитку щодалі дистанціювалася від фольклорного первня, оформилася в потужну жанрову систему з розгалуженою класифікацією (функційною, адресною, тематичною, асимілятивною тощо). Її ціннісні орієнтири корелюються із естетичною концепцією письменника, взалежнюються стилем доби, тенденціями світового літературно-мистецького розвитку. Саме тому динаміка жанру, зокрема, пов’язана і з розбудовою нових до певного часу тем і варіантами їх репрезентації. Як слушно зазначає Т. Бовсунівська, оновлення життя, з’ява нових об’єктів та нового мислення провокують появу нової тематики, що стає однією із форм трансформації жанрів [1, с. 67]. Історичне минуле українського народу – тема, що віддавна привертає письменницьку увагу. Її художнє осмислення тривалий час було одним із небагатьох способів транслювати власне розуміння історичної правди цивілізованому світу. Наділені гнучкою структурою й тематичною спрямованістю, історичні прозові жанри формують власні різновиди: повість, роман, оповідання, новела, легенда, притча. Вони, як вважає Н. Копистянська, мають значення не тільки…

Марко Вовчок і літературна казка: авторський внесок у розбудову жанру.

Марія Олександрівна Вілінська належить до найвідоміших класиків української прози. Творчу діяльність письменниця розпочала наприкінці 50-х років ХІХ ст., на той час вона була єдиною жінкою-письменницею в українській літературі. Довгий час Марко Вовчок сприймалася літературознавцями й критиками лише як народний заступник і борець проти кріпосництва. Наразі маємо низку літературознавчих праць, в яких відкинута вульгарно-соціологічна оцінка, позитивістськи-народницька, партріархальна система естетичних вартостей. Найцікавішими інтерпретаторами творчості Марка Вовчка І пол. ХХ ст. вважаються М. Зеров та В. Петров-Домонтович. У 1949 р. В. Домонтович створює романізовану біографію «Мовчуще божество», реконструюючи життєпис Марка Вовчка в широкому контексті її доби. У «Романах Куліша» дослідник пише про її «жоржсандизм», увагу до проблем жіночої емансипації, називаючи письменницю «Моцартом любовних історій шістдесятих років». Сучасні дослідження С. Павличко, В. Агеєвої представляють Марію Вілінську не скільки соціальним аналітиком, стільки тонким психологом, здатним відтворити найскладніші нюанси жіночих переживань. Марко Вовчок – одна з перших в українській літературі звернулася до творчості для дітей. Вона…

Конотативні виміри мотивів української літературної казки

Важливе місце в поетикальній системі авторського твору посідає мотив – одиниця сюжету, що розглядається в аспекті її повторюваності, типовості, тобто така, що має значення або традиційне (відоме фольклору, літературі, жанру), або притаманна творчості того чи того письменника і навіть окремого твору [1, с. 194]. Науковці (А. Бем, Е. Мелетинський, Н. Тамарченко, О. Фрейденберг) мовлять про мотиви, притаманні певному типу літературного твору: ліричні мотиви (напр., наближення осені, мінливість життя), епічні мотиви (вбивство, помста), драматичні мотиви (ворожнеча, помста), мотиви циклу творів (як ланцюг їх побудови), індивідуальні письменницькі мотиви тощо. Фольклорні казкові тексти мають набір стійких сюжетних мотивів. Так, у чарівних казках – це мотиви подорожі, перетворення, властивості чудодійних предметів, у соціально-побутових – протистояння багатого й бідного, мачухи й пасербиці, суперництво братів, у казках про тварин – вигнання в чужий простір, трапезування, одруження та ін. Детальніше про це: [2; 3]. В. Пропп мотиви чарівної казки розглянув на прикладі функцій героя (їх 31), що…

Урбаністичні візії новітньої української авторської казки для дітей

Важливу роль у жанротворенні художніх структур відіграє хронотоп, на чому неодноразово наголошували науковці [див.: 1]. У площині казки в хронотопних координатах втілена її умовна фантастичність, надприродність. При дослідженні хронотопу фольклорної казки, робиться акцент на його всеохопності, всеосяжності, позбавленні конкретності, герої в ньому рухаються без обмежень, що створює ефект фантастичності [6, 116]. Топосом народної казки може бути рідна земля (хата, оселя, царство), інша земля (тридесяте царство), лімінальна зона (чагарники, водойми, ліс, море тощо). Українська нація за духом своїм і своєю суттю є переважно сільською. Тому не дивно, що класики української літератури у своїй художній творчості зверталися до його життя, його проблем, оспівували людей села, хліборобську працю тощо. Як зазначає Г. Штонь, «вона (проза – В. К.) <…> справді хворіла українським селом, звітуючи, безперечно, перед собою, що те село і є Україною» [10, 65]. Із традиційним для української літератури топосом – селом – пов’язувалась проблема національної ідентичності народу, його національного самоусвідомлення. Село…

Школа в українській прозі ХХ ст. для і про дітей: соцреалістичний кордон і художня дійсність

Розмірковуючи над українським літературним процесом ХХ ст., Г. Грабович акцентував увагу на понад 70-літній радянський тоталітарний експеримент, пов'язаний з відсутністю в суспільстві політичної свободи. На думку дослідника, цей факт свідчить про розвиток літератури не «під опікою совєтської влади», не завдяки їй, а попри неї або всупереч їй. Тоталітарна влада, на думку дослідника, за своєю суттю не може мати позитивного стосунку до вільної творчості й вільної уяви: «партія не веде на подвиги народ і тим паче вона не веде творців». Усе, що розвивалося під її покровом, було посередністю або попросту поганою літературою. «То один із найстрашніших аспектів цієї такої довготривалої кризи – примусове співіснування якісного з поганим, правдивого з фальшивим» [4:44]. Очевидним наразі постає зміщення кризи в літературі цього періоду з виміру свободи на вимір якості. Означені вище тенденції, на глибоке переконання, стосуються як загального літературного потоку, так і сегменту української літератури для дітей та юнацтва, котра в радянський період зазнала…

Стратегії біографічного письма та дискурс біографіки для дітей і юнацтва в Україні (2014–2019 рр.)

Біографічне письмо, зокрема й адресоване юному читачеві, прямо пов’язане з панівними умонастроями епохи. Періоди активних змін у проблемно-тематичному дискурсі біографіки зазвичай чергуються із часами формотворчих пошуків, народженням чи запозиченням нових стратегій біографічного письма. Визначаються ці зміни, як правило, незворотними зрушеннями у бутті спільнот, коли кардинальні зміни пріоритетів, цілепокладань і етичних уявлень призводять до перегляду (чи й деструкції) усталених пантеонів і, як наслідок, появи нового біографічного дискурсу, зазвичай романтизованого чи ідеологізованого. А що подібна переміна потребує з часом усе ретельнішого та глибшого потрактування все нових і нових персонажів та історичних сюжетів, біографіка починає напрацьовувати нові стратегії біографічного письма, запозичуючи їх із досвіду інших біографік світу чи породжуючи у ході власного розвитку. Переломні для самоусвідомлення та самоідентифікації українського суспільства події 2014 р. створили принципово інший, порівняно з попереднім, вітчизняний біографічний дискурс і кардинально змінили форми та способи біографічного письма. Значну роль в цьому процесі відіграло поряд із іншим постмодерне мислення, для якого…

Жанрові модифікації у сучасній пригодницькій прозі для дітей

Сучасна пригодницька проза для дітей за часовими рамками – це 90-ті роки XX та початок XXI ст., тобто період незалежності України. Вікова категорія, про яку йдеться, учні 5-8 класів. В означений період з’явилося ціле гроно письменників, чия творчість адресована підліткам: Леся Воронина, Олександр Гаврош, Сергій Гридін, Олександр Дерманський, Марина та Сергій Дяченки, Андрій Кокотюха, Галина Малик, Зірка Мензатюк, Марина Павленко, Ігор Січовик, та ін. Переважна більшість пише повісті та романи пригодницького характеру. У межах цього жанру дослідники дитячої літератури виокремлюють багато різновидів: краєзнавчий детектив, пригодницька повість, історико-пригодницький роман, пригодницько-фантастична повість, фентезі тощо. Різноманітність тематики, жанрових різновидів, модифікацій потребує теоретичного аналізу, осмислення й узагальнень, що певною мірою відображено у щорічних випусках вісника Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва «Література. Діти. Час» [1]. Мета цієї розвідки – окреслити сучасну пригодницьку прозу для дітей як метажанр, визначивши основні жанрові модифікації творів.Пригодницька проза, зокрема, пригодницький роман – це «метажанр, художні твори про подорожі,…

Простір пам’яті як один із сюжетотворчих чинників у повісті Олени Захарченко «Хутір»

Пам'ять – категорія багатолика, оскільки розглядається науковцями як міждисциплінарне поняття. У контексті літературознавства прийнято говорити про культурну пам'ять, яка формується завдяки неперервності культурних та літературних традицій народу, нації і пов’язує його минуле й сучасне для забезпечення відчуття єдності та формування ідентичності. Художній твір є медіумом культурної пам’яті і забезпечує її неперервність . Сучасні українські письменники дедалі частіше звертаються до власного минулого, художньо осмислюючи його на тлі історичних подій, учасниками яких довелося бути. Індивідуальна пам’ять – це носій (схованка) того, що відбулося. Проте тільки спогад, тобто згадування, проговорювання, розповідь матеріалізує у слові, зокрема художньому творі, пережите. Таким чином письменник через художній текст актуалізує індивідуальну пам'ять й робить її набутком колективної і культурної пам’яті. Повість Олени Захарченко адресована дітям шкільного середнього віку і має ознаки казково-реалістичної прози. Проте в тексті описано реальні події недавнього минулого, а також репрезентовано давню й недавню історію одного з куточків Волинської землі, конкретно означених у творі. Це…

Трансформація часу в сучасній фантастичній прозі та фентезі для дітей

Художній час є предметом дослідження багатьох українських та зарубіжних науковців, зокрема М. Бахтіна, Н. Копистянської, Д. Лихачова, І. Роднянської, С. Скварчинської, З. Тураєвої. Оскільки для автора художній час - це “частина створеного ним художнього світу, менша чи більша адекватність його реальному часу, що залежить від епохи, естетики мистецького напряму, жанру, індивідуальності автора” [3, 41], то й для літературознавця такий спектр досліджень природний і ефективний. Важливим є з’ясування в художньому творі таких аспектів: як відображено автором соціально-історичний час, минуле, сучасне, майбутнє у жанрово-стильовому контексті. Час розглядають одночасно з поняттям художнього простору, що згодом трансформувалося у термін “хронотоп” (М. Бахтіна). Більшість дослідників трактує часопростір як змістовий, філософський та жанрово-структурний чинник творення художнього тексту. У фантастичних творах часопростір є визначальним в окресленні теми, змісту, розвитку сюжету та формуванні композиції. Е. Іллєнков, Ю. Кагарлицький, Н. Савицька, Ц. Тодоров, О. Шарговська розглядали фантастику як особливий жанр прози. У сучасних літературознавчих енциклопедіях фантастичними називають твори “де…

Жанрово-стильові особливості сучасної біографічної прози для дітей

Біографія як жанр має давні традиції в художній літературі. Життєпис видатних особистостей, започаткований ще у Давній Елладі, мав подальший розвиток в усі наступні епохи з врахуванням суспільно-історичних потреб. Інформативні, дидактичні акценти доповнювалися соціально значимими, художньо-естетичними, що створювало умови для нових жанрових утворень та модифікацій. Сучасна біографістика має свої види: художня, наукова, академічна. Більшість текстів розрахована на дорослого читача. Проте в останні десятиліття з’явилося багато творів, адресованих дітям, зокрема підліткового віку. Ці тексти мають ознаки художньої біографії. У сучасній українській літературі для дітей біографічний жанр – романи, повісті, – репрезентований творами О. Гавроша, М. Морозенко, В. Рутківського та оповіданнями І. Андрусяка, А. Багряної, Л. Ворониної, Н. Воскресенської, Л. Денисенко, Б. Жолдака, О. Ільченка, А.Кокотюхи, А. Крачковської, К. Лебедєвої, Л. Дереша, І. Роздобудько, М. Павленко, С. Процюка та ін. Однак наукових досліджень з проблеми обмаль. Теоретико-методичні та історичні аспекти новітньої художньої біографіки для дітей досліджує Н. Марченко. Спроби літературознавчих досліджень біографічного жанру…

Хронотоп як жанротворчий чинник у сучасній фантастичній прозі та фентезі для дітей

Фантастична проза та фентезі надзвичайно популярне читання в середовищі підлітків. Серед дитячих письменників виокремлюються такі відомі майстри означеного жанру: В. Аренєв, М. та С. Дяченки, Галина Малик, Сергій Оксеник, Г. Пагутяк, – які, беручи за основу реальне життя, широко використовують у своїх текстах фантастичні, міфологічні та містичні сюжети, образи, нереальні події для увиразнення певної авторської ідеї, пояснення явищ, що відбуваються у світі і непояснимі з точки зору логіки або для протиставлення вигаданих образів реальним з метою впливу (естетичного, виховного тощо) на читача. Про творчість дитячих фантастів є статті Н. Дев’ятко, Я. Дубинянської, Т. Качак, Л. Лебедівни, Н. Марченко, В. Пузія, у яких охарактеризовано загальні жанрово-стильові аспекти, частково йдеться і про хронотоп, проте спеціального дослідження цього питання немає. Пропонована наукова розвідка є спробою з’ясувати роль художнього часу і простору у творенні жанру сучасної фантастичної прози та фентезі для дітей. Художній час і простір у літературному творі є предметом дослідження багатьох українських…

Види, форми та функції інтертекстуальності у сучасній фантастичній та казковій прозі для дітей

Сучасна проза для дітей середнього шкільного віку (5-8 клас) репрезентована такими основними жанрово-тематичними різновидами: казковими, фантастичними, історичними, біографічними, реалістичними творами. Казки, фантастика та фентезі – надзвичайно популярне читання в середовищі підлітків, окрім того, багато творів уведено до шкільної програми для текстуального вивчення або до списків для додаткового (позакласного) читання. Серед дитячих письменників виокремлюються такі відомі майстри означених жанрів: В. Аренєв, Л. Воронина, О. Гаврош, С. Гридін, О. Дерманський, М. та С. Дяченки, Галина Малик, Д. Матіяш, З. Мензатюк, Сергій Оксеник, М. Павленко, Г. Пагутяк, В. Рутківський. Ю. Винничук,– які, беручи за основу реальне життя, широко використовують у своїх текстах архетипні, фантастичні, міфологічні сюжети, образи та мотиви, описують нереальні події для увиразнення певної авторської ідеї, пояснення явищ, що відбуваються у світі і непояснимі з точки зору логіки або для протиставлення вигаданих образів реальним з метою впливу (естетичного, виховного тощо) на читача. У казковій та фантастичній прозі наявні різні види і форми…

Галина Сабат
06.11.2020
Осмислення жанрово-стильових тенденцій розвитку літературної казки в дослідженні Віталіни Кизилової

Кизилова В.В. Динаміка української літературної прозової казки : монографія / В. В. Кизилова. – Київ : Талком, 2020. – 211 с. Українська літературна казка упродовж тривалого часу перебувала на периферії наукових інтересів літературознавців. Розвиваючись в річищі загальносвітового наукового поступу, новітнє українське літературознавство засвідчує динамічні процеси в цьому напрямку, що пов’язані насамперед зі спробами сучасного прочитання авторської казки, уточненням певних аспектів історії її розвитку в ХІХ – ХХІ століттях, осмисленням специфіки. Відтак, з’ява ґрунтовних досліджень, в яких продемонстровано різнопланове поєднання традиційно-усталеного підходу до вивчення художнього казкового тексту як мистецького феномену із новими досягненнями та відкриттями у царині теоретичного осмислення природи художньої творчості, в контексті новітніх літературознавчих проектів є актуальною й важливою. Такою видається монографія Кизилової Віталіни Володимирівни «Динаміка української літературної прозової казки», в якій авторка запропонувала спробу концептуального осмислення жанрово-стильових тенденцій розвитку художньої казки, культурно'художніх передумов її існування та розвитку, функціональних стратегій. Праця Кизилової В.В. є новаторською, у ній охоплено широку…

"Образ героя» та усвідомлення іншого у новітній книзі для дітей України

«Ми не можемо дозволити собі зараз таку розкіш, як смисли для вбогих. Наша робота — це смисли для щасливих пасіонаріїв. Бо вони вже народилися. І вже ростуть». Маріанна Кіяновська. Відсутність в Україні чітко окресленої державної ідеології з часом перетворила соціально-політичне міфотворення на одну з провідних рис буття суспільства. Особливо гостро брак ідеології став відчутним після Революції Гідності. Водночас, як зазначає О. Гойман: «Зовнішня загроза сприяє об’єднанню українців, незважаючи на конфесійну, національну приналежність, мову і місце проживання»[1]. Цивілізаційні виклики, що постали перед Україною, загострили потребу в розмежуванні свідомої та несвідомої діяльності соціуму, історії «бажаної» та реальної. В умовах анексії частини територій та війни на східних кордонах країни гуманітарії зобов‘язані запропонувати українському суспільству дієвий інструмент свідомої консолідації та визначення єдиних ціннісних орієнтирів. Одним із найбільш дієвих засобів у цьому сенсі є добір та суспільне «проговорювання» персоналій, які витворюють своєрідний «звичаєвий пантеон»[2] нації як набір узвичаєних поведінкових і націєасоціативних типів[3], котрі маркують власними…

Книга для дітей як індикатор транскордонних взаємовідносин культур (на прикладі новітньої книги для дітей в Україні)

«Не варто себе дурити: образ інших народів чи власний образ, який живе в нашій душі, залежить від того, як у дитинстві нас вчили історії. Це вкарбовується на все життя». М. Ферро. Транскордонне співробітництво в Україні, котра має значні потенційні можливості щодо його розвику (19 з 25 регіонів є прикордонними, а зовнішній кордон – найдовший серед європейських країн), зазвичай розглядають як новітнє (започатковане в 90-х рр. минулого століття) явище, діяльність, спрямовану на встановлення добросусідства та першочерговий крок на інтеграційному шляху країни. Здебільшого дослідження вітчизняних учених присвячені насамперед проблемам розробки та реалізації регіональної політики транскордонного співробітництва в умовах інтеграції Ураїни до глобального геополітичного й економічного простору та зосереджені на економічних, політико-правових і управлінських аспектах проблеми[1]. Також активно вивчається культурологічна та соціологічна (зокрема й в етнологічному аспекті) проблематика транскордонних взаємозв‘язків[2]. Свою історіографію та теоретикометодичні підвалини мають також дослідження у царині історії українського порубіжжя стосовно прилеглих до української території держав[3]. Але як окрема цілісна…

Світ морських пригод у трилогії Н. Дев’ятко "Скарби Примарних островів"

Творчість сучасної української письменниці Наталії Дев’ятко ввійшла до списку літератури для додаткового читання школярами. Зокрема рекомендована для старших підлітків її трилогія "Скарби Примарних островів". Нині вийшли друком дві частини: "Карта і компас" та "Кохана Пустельного Вітру". Ці романи відразу після виходу стали предметом обговорення критиків, численних відгуків та рецензій (Н. Антоненко, В. Білявська, Е. Заржицька, Т. Литовченко та ін.), але не досліджувались в контексті сучасного літературного процесу та розвитку українського фентезі як його складової частини. Звернення до аналізу художнього світу романів на часі, адже вони презентують нову жанрову модифікацію в літературі для дітей та юнацтва – пригодницьке фентезі з виразними мариністичними мотивами. Морські пригоди, як основний сюжетний стрижень, проглядаються крізь низку фентезійних елементів – міфологію, ущільнений хронотоп, розмаїтий образний світ. Море, як особливий душевний стан персонажів, об’єднує їх у єдину команду однодумців. Воно є ініціальною ознакою для упізнавання "Своїх": "Карта з’явиться знову, коли ти знайдеш тих, у чиїх очах плескотить…

Наталя Зубець
20.05.2020
Поезія Ліни Костенко для дітей як засіб втілення дитячої мовної кратини світу

Постановка проблеми. Проблема взаємозв’язку пізнання, мислення та мови розроблялася в лінгвістичній науці здавна. У результаті цілеспрямованого дослідження процесу відображення явищ навколишньої дійсності в мові постав складний витвір пізнавальної людської діяльності – картина світу, що становить ядро світогляду, загальнокультурне надбання нації. У залежності від ступеня узагальненості осягнення навколишнього світу виокремлюють її концептуальну, наївну, наукову моделі. Кожну з них формує мовна картина світу (МКС) з її складниками: МКС людства, національна МКС, МКС певної спільноти людей, індивідуальна МКС. Відтак у лінгвістиці кінця ХХ – початку ХХІ століття проблематика, пов’язана з мовним образом світу, що синтезує матеріальний дух, досвід нації, привертає увагу все більшої кількості дослідників. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукові інтереси сучасних учених спрямовані на розгляд не лише загальнонаукової (Ф. Бацевич, Л. Лисиченко, О. Маслова, О. Селіванова, Ж. Соколовська), а й окремих/спеціальних картин світу – міфологічної, народнопоетичної, художньої, чоловічої, жіночої (С. Єрмоленко, Н. Данилюк, В. Жайворонок, Н. Мех, Т. Сукаленко та ін.).…

Антоніна Мовчун
20.05.2020
«Краса без красивостей» дитячої музи Ліни Костенко

Поезія Ліни Костенко має дві найцінніші людські чесноти – мужність і розум. Водночас – це твори ніжної та прекрасної жінки, що володіє могутньою силою почуттів, вражає їх витонченістю та аристократизмом. Поет і критик В. Базилевський переконаний: «Українській літературі поталанило, що є у ній постать, яка життям і творчістю утверджує благородство вищих мистецьких принципів». Чистий і щирий голос Ліни Костенко, її неповторно-своєрідна поезія вже понад півстоліття чарують нас. Шанувальники її таланту не стомлюються в нетерплячому очікуванні нових книг поетеси. Їх вихід у світ – завжди культурне свято для України. Біль недитячих вражень... Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року. Її маленька батьківщина – невеличке, ошатне у своїй буйній зелені містечко Ржищів на Канівщині. Тут вона побачила світ у родині високоосвічених порядних людей – шкільних учителів. Батько знав дванадцять мов, вільно почувався в усіх шкільних науках, тому чи й не всі навчальні предмети міг викладати (та й викладав!) у школі. Родина…

Феномен сучасної української хлопчачої прози

Феномен сучасної української хлопчачої прози Феномен дівчачої і хлопчачої прози для дітей та юнацтва постав унаслідок появи значної кількості ґендерно маркованих творів – однієї із ключових тенденцій розвитку сучасної української літератури для юних. Універсальна модель дитинства, яка є домінантною у прозі для дітей, у підлітковому її сегменті увиразнюється і набуває фемінних та маскулінних ознак. Акцентуючи на проблемах дорослішання, автори розкривають проблему становлення особистості та формування гендерних ролей. Сьогодні маємо чудові зразки як дівчачої, так і хлопчачої прози. І якщо дівчачу прозу розглядаю в контексті фемінного дискурсу, то закономірно, що хлопчача проза репрезентує маскулінний дискурс. Про це детально йдеться у монографії «Тенденції розвитку української прози для дітей та юнацтва початку ХХІ ст.»[1]. «Маскулінний дискурс – сукупність комунікативних висловлювань, об’єднаних репрезентацією маскулінності як категорії ґендеру, комплексу тілесних, психічних і поведінкових особливостей, цінностей і стереотипів, які характерні для чоловіків. У художній прозі він реалізується на різних рівнях поетики: у типово хлопчачих темах і…

Художня версія інтерпретації історичної доби в повісті Зірки Мензатюк «Як я руйнувала імперію»

Зміни в політичному, соціальному, культурному житті країни, що відбуваються нині в державі, зумовлюють посилення інтересу до вітчизняної історії, витоків національної культури, національних традицій. Це своєю чергою посилює зацікавленість письменників, літературознавців сторінками історичного минулого нашої держави, актуалізує потребу системного аналізу певних літературних явищ. Художня історична література, зображуючи певну історичну епоху, здатна розкривати особливості суспільного устрою, ідеологію, побутові і психологічні особливості її сучасників; вона має емоційний вплив на читача, що сприяє залученню до читання широкої аудиторії. Цей факт позитивно впливає на літературну культуру підлітково-юнацької аудиторії при укладанні нової моделі читання: книга на історичну тему стає важливим джерелом інформації, масової комунікації, задовольняє естетичні й інтелектуальні потреби. Аналітично-критичний дискурс історичного твору представлено в дослідженнях Л. Александрової, С. Андрусів, Є. Барана, М. Богданової, А. Гуляка, З. Голубєвої, І. Денисюка, В. Дончика, М. Ільницького, Ф. Кейди, Д.Пешорди, О.Проценко, В. Разживіна, В. Шевченка, В. Фащенка та ін. Проблемно-тематичні пошуки та орієнтації науковців свідчать про продуктивність аналізу особливостей…

Літературний казковий цикл як художній феномен (на прикладі творчості Зірки Мензатюк)

Вагоме місце в системі літератури для дітей та юнацтва посідає казка; жоден жанр не може конкурувати з її бурхливою еволюцією, що активно розпочалася в ХІХ ст. й продовжується донині. Це складний процес, що фіксує з’яву спектру жанрових різновидів: синтетичних (повість-казка, казка-байка, казка-поема, казка-легенда, казка-новела, казка-притча), функціональних (пізнавальна, дидактична, розважальна), тематичних (анімалістична, урбаністична, новорічно-різдвяна). Вони виявляють свою продуктивність у новітньому періоді розвитку української літератури для юного читача, визначають її жанрово-стильову своєрідність. Знахідки та відкриття письменників репрезентують мистецькі інновації у площині жанру, оригінальні підходи до розробки традиційних у літературі тем, що дозволяє успішно вписати її в сучасний націокультурний простір. У наукових студіях Оксани Гарачковської, Ольги Горбонос, Людмили Дерези, Галини Сабат, Олени Тараненко, Наталі Тихолоз, Оксани Цалапової звернено увагу на жанрову типологію й поетику авторського казкового тексту, його сюжетні особливості, індивідуально-творчі та фольклорні образно-художні сегменти, окреслено роль казки у процесі становлення художнього сприйняття тексту. Казка, як і інші малі прозові форми, має тенденцію…

Діденко Степовичка
ХУДОЖНІЙ СВІТ ПОЕЗІЇ ВАСИЛЯ ДІДЕНКА ДЛЯ ДІТЕЙ

Постановка проблеми. Коли досвідчений український читач чує ім’я поета Василя Івановича Діденка (03.02.1937 – 13.04.1990), із глибини його свідомості спливає відома ще з дитинства пісня «На долині туман». Це візитна картка поета, яка прославила його як пісняра. У виконанні М. Кондратюка 1964 р. ця пісня залунала на весь СРСР. Про автора тексту В. Діденка і автора музики Б. Буяльського стало відомо широкому загалу. Цей твір літературного походження зажив слави народного.В. Діденко є також автором текстів пісень «Помереж мені, мила, сорочку», «Полем іду я». Пісні на слова В. Діденка можна почути і в наші дні. Ведучі на радіо і телебаченні рідко називають імена авторів пісень. Відтак сучасна молодь зазвичай знає тільки про їх виконавців. Важливо знати доробок піснярів, які збагатили рідну культуру.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Перу В. Діденка належать 13 книг лірики. Його пісенні тексти і збірки заслужили схвальні відгуки критиків. Багато Діденкових творів ще не дійшли до читача через…

Формування національної ідентичності засобами сучасної української літератури: зображення війни у творах для дятей дошкільного та молодшого шкільного віку

Національна ідентичність – одна з найважливіших ідентичностей, яку має пізнати людина під час дорослішання. Якщо людина не здобуває цього досвіду, то у дорослому віці нею надзвичайно легко маніпулювати. Ми бачили приклад такої тотальної маніпуляції, коли національність було стерто, а люди жили у світоглядних координатах «Мой адрес не дом и не улица, мой адрес – Советский Союз» (В. Мільдон [3]). Денаціоналізація сприяє створенню псевдоідентичності «тутешніх». Це явище на пострадянському просторі досліджували В. Єленський [1] і М. Рябчук [5].На мою думку, в системі виховання патріотичні національні ідеї та актуалізовані національні архетипи обов’язково мають бути присутні у творах сучасних українських авторів. Особливо важливим це питання постає у наш час, коли в країні йде війна. І, щонайперше, ця війна – світоглядна.Вважається, що дітям ще рано читати твори «про війну». Проте якщо простір дитини повністю відмежувати від актуальної реальності (Майдан, війна на сході України і є нині саме такою реальністю), то згодом такі діти будуть…

Турган Ольга Дмитрівна
05.12.2018
Сучасна проза для дітей та юнацтва у дзеркалі літературознавчих студій Тетяни Качак

Качак Т. Тенденції розвитку української прози для дітей та юнацтва початку ХХІ століття. – Київ : Академвидав, 2018. – 320 с. – (Серія «Монограф»). Актуальність дослідження сучасної української прози для дітей та юнацтва початку ХХІ століття обумовлена принаймні двома важливими чинниками. Перший з них — порівняна новизна обраного матеріалу: останні два десятиліття. Літературний процес цього періоду недостатньо осмислений критикою, а література, адресована дітям та юнацтва й поготів не ставала об’єктом ґрунтовних і серйозних наукових студій. Вона тільки зараз входить в історію української літератури, причому й досі точаться суперечки щодо маргінального статусу цього сегмента літератури й повноцінності його як об'єкта філологічних студій. Монографія Тетяни Качак у цьому плані є одним із небагатьох цілісних, завершених літературознавчих досліджень, у якому, немов у дзеркалі, докладно розглянуто цікаве й репрезентативне явище — сучасну українську прозу, адресовану юним читачам. Не менш важливим є другий чинник — актуальні методологічні орієнтири дослідження. В основі теоретичної концепції визначення і…

Zlato_soncja_Syn_vody_Pidruchnuki posibnyki 2018
«Злато Сонця, синь Води»: спроба епосу Медитації довкола книги Наталії Дев’ятко «Злато Сонця, синь Води»

Дев’ятко Н. Злато Сонця, синь Води : фольк-реалізм / Н. Дев’ятко. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2018. – 112 с. Перед тим, як перейти власне до предмету розмову, себто до роману у новелах «Злато Сонця, синь Води», мусимо вибачитися перед читачем за розлогий відступ. Але концепція даного дослідження вимагає саме такої структури. Тож у першій частині мова йтиме про феномен епосу, його походження, характеристики та завдання – це теорія. Далі, використовуючи текст «Злата Сонця...», ми по мірі можливостей проілюструємо теоретичну частину на конкретному практичному прикладі. Задум тут головно полягає у тому, щоб довести, що «Злато Сонця, синь Води» – сучасний міфопоетичний епічний наратив, актуальний як на рівні «тут-і-тепер», так і на рівні «континууму множинності»[2]: епоси не старіють, а герої не вмирають.Епос: генезис, структура, функції.Для початку банал: усяка література починається з епосу. Згадайте шкільний чи університетський курс – на початку височіють постаті Гомера з його бестселерами «Іліада» й «Одисея», а…

Олена Захарченко
22.10.2018
Модерністська поезія для дітей Галини Кирпи

Мальовничий любарецький хутір Тарасівка на Бориспільщині. Навесні хуторяни хмеліють від цвітіння садів та солов’їного співу. Багата і родюча любарецька земля. Багата не тільки врожаями, а й талановитими людьми. Саме на цій землі 1 січня 1950 року і народилася Галина Кирпа - самобутня письменниця та перекладачка. Закінчила філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Ще у роки навчання спробувала себе у видавничій роботі, яка тривала до 1989 року. Саме на цей час припадає вихід першої збірки поетеси «День народження грому» (1984). Згодом світ побачили збірки «Цвіт королевий» (1988), «Гостини» (1989), «Ковток тиші» (1999), «Слон мандрує до мами» (2001), "Профіль вечора" (2013). Та не лише поезії виходять з-під пера талановитої жінки. У 1992 році друком виходить збірка ліричних новел «Катруся з роду Чимчиків», а у 1999 - « Будинок старий як світ». Письменниці не байдужа тема народознавства. У 1992 році у співавторстві Галина Кирпа створює книгу для дітей «Забавлянки мами…

Стальна Т. В.
03.08.2018
Оксана Кротюк: поєднання у творах для дітей фольклорних традицій і власних творчих знахідок

XXI століття для світового суспільства взагалі і для українського народу особливо — це час динамічних змін в усіх галузях життя: в суспільній, політичній, науково-технічній, екологічній та інших сферах. І молоде покоління дуже активно реагує на ці зміни. Діти сьогодні “народжуються з комп’ютерами”, ледь не з пелюшок опановують будь-які гаджети. Це призводить до того, що дитині вже змалечку доводиться сприймати нечуваний в минулих століттях об’єм інформації. “Залізна завіса” за радянських часів взагалі обмежувала, спотворювала і заідеологізувала всю інформацію, яка була доступною. В сьогоднішніх реаліях не сформованій ще дитячій особистості дуже непросто зорієнтуватися в цьому потоці інформації, визначити своє місце в сьогоденні, сформулювати для себе певні пріоритети у відносинах з оточуючим світом, у навчанні, виховати в собі моральні, естетичні принципи, що допомагають людині вибрати свій шлях і розвиватися в позитивному напрямку. Саме цей величезний об’єм інформації і необхідність аналізувати її, динамічні зміни в нашому житті сьогодні призводять, з одного боку, до раннього,…

Тетяна Михайлова
03.08.2018
У доброму світі казок Катерини Єгорушкіної

Катерина Єгорушкіна — молода та досвідчена авторка творів для дітей. У її письменницькому доробку вже близько 10 різноманітних книг: «Музична подорож Золотого Каштанчика» (2010 р.), «Країна Сніговія» (2011 р.), «Будиночок з води» (2011 р.), «Дерево щастя» (2012 р.), «Птахи та Янголи» (2014 р.), «Чубчик» (2016 р.), «Ляля сонькає» (2016 р.) та інші. Наш огляд присвячено двом книжкам К. Єгорушкіної, які вийшли у 2017 році: «Арчі» (екоказка) та «Пригоди Штанька» (казкова повість для дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку). Обидва видання включено у серії: повість «Пригоди Штанька» — «Музична казкотерапія для малят», а екоказка «Арчі», як сказано у передмові до неї, започаткувала «серію повчальних казок для діток на екологічну тематику» [3, с. 3]. Т. Качак — співавторка навчально-методичного посібника «Дитяча література» — справедливо зазначає, що традиційними функціями літератури для дітей є виховна та освітня [6, с. 57]. Твори К. Єгорушкіної цілком відповідають зазначеним критеріям. Наприклад, екоказка «Арчі» покликана виховувати відповідальне…

Вадим Василенко
16.06.2018
Національна детермінанта Наталки Поклад. Дещо про сучасну поезію для дітей

Не буде перебільшенням сказати, що поезія для дітей в Україні найменш поцінована сучасними критикою та літературознавством, попри те, що проблема художності та змістовності творів, написаних для наймолодших, — можливо, одна з визначальних. Інше питання, крім нероздільності ЯК писати і про ЩО, — ідея, яку автор вкладає у той або той твір, книжку. Відсторонення чи неуважність критиків до літератури для дітей (не дитячої літератури!) як теми несерйозної чи не вартої уваги відкривають дорогу арміям графоманів, тож книги професійного письменника (якщо він не має рекламних агентів) нерідко розчиняються серед видань, названих літературою (особливо літературою для дітей). Ігнорування проблеми призначення книжки, написаної для дітей (якщо, звичайно, це призначення не обмежене гонораром від замовника чи видавця, або претензією на роль автора) ставлять під сумнів і підважують те, що ми називаємо літературою загалом і літературою для дітей зокрема. До того ж відсутність універсального літературного часопису для дітей (не лише Інтернет-видань), брак досліджень літератури, написаної для…

Леся ДЕМСЬКА-БУДЗУЛЯК
16.06.2018
Інші світи Григорія Фальковича

Розмірковуючи про сутність поезії Мартін Гайдеггер висловив думку, що «поезія є не просто окрасою нашого існування чи якимось минущим захоплення». Насправді вона є тим фундаментом, на якому тримається історія. Її сутність — у називанні буття та речей. Основою людського існування є мовлення, стверджує філософ, мовлення як говоріння. Однак прамовою є поезія. Якщо прийняти таку логіку речей, то фактично можемо визнати за поезією божественну функцію творення світів. Ще М. Гайдеггер стверджує, що поезія нагадує ілюзію або сон, якщо порівнювати її з реальною дійсністю в якій ми живемо. Насправді ж все навпаки, твердить філософ — дійсною є мова поета. Питання сутності поезії є далеко не зайвим, коли ми робимо спробу говорити про її місце і місце поета у реальному світі. За своєю природою, вона завжди діалогічна, відкрита, така, що передбачає наявність довіри між автором і читачем. Ба навіть більше, присутність віри у написане і прочитане. Віри у ту дійсність, в якій опиняються…

Олена Ляшенко
16.06.2018
«Побажання» до дитячих поетів К. Чуковського у збірці Л. Пронь «На крилах року» (спроба інтерпретації).

«Нам в дітях народ колисать…» — такими рядками розпочинається одна з поезій відомої київської поетеси Світлани Йовенко. І в цій короткій фразі зосереджено весь філософський зміст і сенс розвитку дитини та становлення цілої нації. Одним з виховних аспектів дитячої психології, її інструментарієм є література, зокрема література для дітей. На сьогодні існує певна модна тенденція щодо написання та публікації дитячих книжок. Різні видавництва влаштовують безліч перформансів: зустрічі дитячого письменника із читачем, читання дитячого твору вголос, різноманітні квести, конкурси тощо. Водночас практикується й написання та видання творів, де авторами виступають самі діти. У сучасному літературознавстві спостерігається подібна тенденція, можливо лише у менших масштабах. Найголовніше, — створення Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва та відновлення періодичного видання 70-80-х років «Література. Діти. Час», яке вміщує теоретичні та методологічні дослідження літератури для дітей, розкриває її специфіку, знайомить із новаторськими розробками. Теоретико-методологічну базу цього видання складають наукові праці Р. Мовчан, У. Гнідець, Л. Мацевко-Бекерської, Б.…

Будугай Андрій Олександрович
Будугай Андрій, Марта Радева (Болгарія)
15.01.2018
Уродженець міста Біла Церква Вадим Лазаркевич – геніальний ілюстратор книжок дитячих письменників Болгарії

Уродженець міста Біла Церква Вадим Лазаркевич – геніальний ілюстратор книжок дитячих письменників БолгаріїТворчеството на художника с литовско потекло – Вадим Лазаркевич е познато и обичано от цяла България, и независимо, че е роден в Украйна и учил в Русия, името му е така здраво свързано с българската културна традиция и “звучи” така български, че на човек му е твърде трудно да повярва във факта, че всъщност Лазаркевич не е българиин.Творчість художника літовського походження Вадима Лазарке­вича є відоме і любиме в цілій Болгарії, і незалежно від того, що він народжений в Україні і вчився в Росії, його ім’я так сильно пов’язане з болгарською культурною традицією і звучить так по болгарські, що людині дуже важко повірити, що Вадим Лазаркевич власне не є болгарином.Презентація до статтіЦілі покоління болгарських дітей виросли на неповторних ілюстраціях геніального художника Вадима Вадимовича Лазаркевича до казок відомих болгарських письменників Рана Босілека, Ангела Каралійчева, Светослава Мінкова, Константіна Константінова, Дори Габе,…

Концепти маскулінності у пригодницькій прозі для юних читачів

Репрезентація фемінного і маскулінного дискурсу в літературі для дітей та юнацтва має свої особливості, зумовлені як текстовими, так і позатекстовими факторами. Якщо фемінний дискурс повною мірою автори реалізовують у дівчачих текстах, то маскулінний дискурс репрезентують хлопчачі тексти. Хлопчачий текст створений на основі центрування образів, характерів, опису поведінки та психології хлопців, що безпосередньо пов’язано з актуалізацією дискурсу маскулінності в літературі для дітей та юнацтва, домінуванням чоловічих уявлень, досвіду. Він, як правило, адресований не тільки читачам-хлопцям, але завжди про них. Важливо проаналізувати специфіку конструювання маскулінного дискурсу та його художню репрезентацію на рівні поетики у текстах різних жанрів (реалістичної, пригодницької, історичної, детективної прози), окреслити залежність формування характерів головних героїв від категорій гендеру (ідентифікації, соціалізації, ролей, взаємодії) та самосвідомості автора, вікової групи потенційних адресатів. Яскравими зразками маскулінного дискурсу, хлопчачих текстів у сучасній прозі для дітей та юнацтва є реалістичні повісті «Не такий», «Незрозумілі», «Не-Ангел» Сергія Гридіна, «Арсен» Ірен Роздобудько, пригодницькі повісті «Неймовірні пригоди Івана…

Дівчачі тексти: фемінний дискурс у сучасній українській прозі для юних читачів

Зовсім недавно у літературних і видавничих колах про українську підліткову літературу говорили як про нереалізований проект. За останні роки ситуація значно змінилася: книжки для підлітків і про них, написані сучасними українськими авторами, успішно конкурують із перекладною літературою. Їх тематичний і жанровий діапазон значно розширився: письменники сміливо висвітлюють проблеми, які у західноєвропейській літературі давно є традиційними і тенденційними; пропонують тексти у стилі «хард реалізму», на новий художньо-естетичний рівень виводять реалістично-фантастичну і фантастичну прозу; реагують на ґендерні аспекти читацьких запитів. Така література стає цікавим і повноцінним об’єктом дослідження. Традиційний літературознавчий аналіз та методологія критичних підходів (постколоніального, рецептивно-естетичного, культурологічного, ґендерного та ін.) забезпечують інструментарій, за допомогою якого пояснюємо специфіку, текстуальні й позатекстуальні тенденції сучасної прози для дітей та юнацтва як художньо-естетичного та соціокультурного феномена. Ґендерне прочитання сучасної підліткової прози дає можливість проаналізувати уміння авторів висвітлювати реальний життєвий досвід, передати світогляд, психологію, характер, поведінку, вчинки юної особистості через призму її гендерної культури; художньо осмислити…

Повх Лідія
17.11.2017
Колір у системі етнічних цінностей українців

Відомо, що сприймання кольору пов’язується з певним емоційним станом особистості. Цей зв’язок відносний і опосередковано поєднаний з багатьма факторами, зокрема умовами існування етносу, тому своїм глибинним корінням проймає колективне несвідоме, національну ментальність і виступає складовими архетипічних утворень. У світових культурах кожен із кольорів має складний діапазон символічних значень. Тому Д. Тресиддер, автор відомого “Словника символів”, констатує: “Узагальнення щодо певного символізму будь-якого з кольорів зробити дуже важко…Видається істинним тільки те, що кольори становлять в основному життєстверджуючі символи.”[1; 400–401]. Проте в українській національній культурі яскраво прослідковується символіка кольору, яка, на наш погляд, входить у систему цінностей на рівні складової естетичного ідеалу, виробленого протягом тисячолітньої історії існування етносу в відповідних природних умовах. У окремих випадках семантика кольору тут носить глобальний позаетнічний характер (біле і чорне як контраст), деколи пов’язується з вужчим змістом (білий — чистота, блакитний — небо, наближеність до вершин духу). Виходячи з виховних завдань дитячого фольклору — прищепити колективний інстинкт та…

Повх Лідія
17.11.2017
Угорський дитячий фольклор: філогенез етнічної моделі буття

Дитячий фольклор — потужний засіб соціалізації особистості, своєрідна матриця відтворення ментальності етносу в філогенезі. Саме з таких засад звертались до дитячого фольклору науковці, зокрема Г.Ващенко, М.Стельмахович, Ю.Ступак, Г.Довженок, М.Гайдай, С.Гарбенко. Проте комплексно, з застосуванням методу компаративізму дитячий фольклор, зокрема фольклор регіону Карпат, на сьогодні достатньо не вивчено. Не доведено, в чому його сила як засобу вираження етнічної моделі буття, збереження скарбниці ментальності й етнічного досвіду в період глобалізації культур. Регіон нашого дослідження — басейн Карпат, де споконвіку звичним явищем був поліетнізм. Карпатський регіон цікавий іще й тим, що тут, порівняно з іншими регіонами Європи, останнім часом засвідчена найменша кількість конфліктів на національному підгрунті. Тому, як нам здається, деякі узагальнення, зроблені на основі вивчення етнічної моделі буття етносу, колективної психології його носіїв та специфіки місцевих етнопедагогічних засад, можуть мати універсальний характер. Традиції, колективні цінності, моральні норми і рівень соціального контролю, властиві типовим представникам етносу колективні зразки поведінки та способу мислення і…

Повх Лідія
17.11.2017
Виховні константи мистецтва: спроба систематизації

Дані досліджень у галузі суспільно-гуманітарних наук, зокрема психологічної та культурної антропології (етнології), педагогіки та психології, соціології, літературознавства, філософії мистецтва тощо, засвідчують, що в мистецтві міститься глибокий виховний потенціал, який акумулює в собі, поруч із загальнолюдськими універсаліями, національний менталітет, характер і є основою формування людства в його етнічній мозаїчності. Проте кожна з перерахованих вище наук по-своєму називає та інтерпретує це явище. Так, психологи „торкаються” його через модальну особистість (А.Інкельс, Д.Левінсон, Х.Дейкер, Н.Х Фрейд), структуру базової особистості (А.Кардгенер), які так чи інакше „випливають” з учення Фрейда-Юнґа про архетипи підсвідомого, зокрема про колективні архетипи, описані К.Г.Юнґом; антропологи, культурологи, етнологи оперують поняттям ментальності (К.Леві-Стросс, І.Грабовська, Н.Хазратова), значимі системи (Рой Д’Андрад), пасіонарності (Л.Н.Гумільов); педагоги — через шкалу норм і цінностей (І.Бех, Ю.Руденко, В.Цимбалістий), літературо- та мовознавці, філософи — через семіотику, образи-символи (В.Гумбольдт, О.Потебня, Ю.Лотман, Ж.Дерріда). Такий підхід певною мірою гальмує дослідження, зокрема в педагогіці, тому, на нашу думку, необхідно ввести новий, універсальний, термін для означення…

Повх Лідія
17.11.2017
Модель буття в німецькому дитячому фольклорі як засіб соціалізації особистості

Європа сьогодні будує єдине суспільство, де глобалізаційні процеси – у цьому одностайні як політики, так і науковці – повинні урівноважуватися збереженою і певною мірою уже культивованою на цей час національною ідентичністю. На наших очах формується нова європейська полікультурність, і знання про різні етнічні особливості, можливості співіснування націй відіграють ще більшу, ніж до цього часу, роль. За будь-яких умов етнічна ідентифікація залишатиметься визначальною і в третьому тисячолітті, вважає англійський політолог Ентоні Сміт [2;183]. Німці, як кількісно визначальний етнос Центральної Європи, посідають у європейській історії особливе місце. У дитячому ж фольклорі закладено код відтворення нації, її психотип (адже народ, звертаючись до свого майбутнього – дитини, використовував найбільш тонкі свої бачення, виявляв найінтимніші порухи душі) – тому дослідження дитячого фольклору може дати відповідь на важливі питання, пов’язані з розвитком Європи: автентичний дитячий фольклор етносів, що населяють Європу з огляду на специфіку бачення та діяння – важливий матеріал для моделювання процесів взаємодії у глобалізаційний…

Повх Лідія
17.11.2017
Чеський дитячий фольклор як засіб соціалізації особистості в етнічній моделі буття

К.Юнг у ряді своїх праць переконливо доводив, що людина народжується, поряд з біологічною, і з психологічною спадщиною, яка визначає наші поведінку й досвід. Психічне несвідоме кожного з нас складається з кількох пластів: 1)універсальні модальності (властиві всім без винятку представникам гомо сапієнс); 2) соцієтальні архетипи (властиві індивідам як представникам певного історично складеного колективу – в першу чергу нації); 3) індивідуальне несвідоме (набуте в процесі власного досвіду індивіда та його прямих предків) [3;33]. В індивідів, що розвиваються в певній культурі, виробляються однотипні стереотипи поведінки і способу думати– складається враження, що культурні параметри виконують роль певної матриці, яка в процесі соціалізації формує особистості. Як стверджує цілий ряд досліджень (Г.Лебон, Г.Тард, З.Фрейд, С.Московічі, О.Донченко, Ю.Романенко та ін.), соціум через набуті властивості історичного „ми” чинить вплив на індивіда через свої структури, інституції, мову, символіку та інші „внутрішні” закони колективного підсвідомого. У цьому сенсі в діях та вчинках особистості відсутня риса індивідуального вибору (свободи волі), вони…

Повх Лідія
17.11.2017
Знакова система ментальності словаків у призмі дитячого фольклору

Поліетнічність – особливість Закарпаття, що історично склалася і вимагає від школи специфічних підходів до виховання толерантності міжнаціональних стосунків. Тому вчитель тут повинен, крім глибоких фахових знань, орієнтуватись у психотипах основних етнічних груп, що населяють регіон – українців, угорців, словаків, німців, румунів, циган, а також представників етнічних груп, що з’яґвились на Закарпатті після Другої світової війни. Національна ментальність – це специфічний спосіб сприйняття і роз’яснення нацією свого внутрішнього світу й зовнішніх обставин, що виробляється під впливом багатовікових культурно-історичних , геополітичних, природно-кліматичних та інших чинників і виступає як цілісне духовне утворення, „ дух народу”, що пронизує всі сфери життєдіяльності людей [1;204]. Національна ментальність фіксує вияв своєрідного колективного інстинкту самозбереження, що виробляється і зберігає етнос для існування в специфічних умовах його геокультурного простору. Базуючись на самосвідомості нації, на компонентах духовного життя, зокрема на словесній творчості (фольклорі), етнопедагогіка має за мету постійне відтворення етносу як в онто-, так і в філогенезі, тому вона виступає…

Повх Лідія
17.11.2017
Виховні константи дитячої літератури: спроба систематизації

Дані досліджень у галузі суспільно-гуманітарних наук, зокрема психологічної та культурної антропології (етнології), педагогіки та психології, соціології, літературознавства, філософії мистецтва тощо, засвідчують, що в художньому слові міститься глибокий виховний потенціал, який акумулює в собі, поруч із загальнолюдськими універсаліями, національний менталітет, характер і є основою формування людства в його етнічній мозаїчності. Проте кожна з перерахованих вище наук по-своєму називає та інтерпретує це явище. Так, психологи „торкаються” його через модальну особистість (А.Інкельс, Д.Левінсон, Х.Дейкер, Н.Х Фрейд), структуру базової особистості (А.Кардгенер), які так чи інакше „випливають” з учення Фрейда-Юнґа про архетипи підсвідомого, зокрема про колективні архетипи, описані К.Г.Юнґом; антропологи, культурологи, етнологи оперують поняттям ментальності (К.Леві-Стросс, І.Грабовська, Н.Хазратова), значимі системи (Рой Д’Андрад), пасіонарності (Л.Н.Гумільов); педагоги — через шкалу норм і цінностей (І.Бех, Ю.Руденко, В.Цимбалістий), літературо- та мовознавці, філософи — через семіотику, образи-символи (В.Гумбольдт, О.Потебня, Ю.Лотман, Ж.Дерріда). Такий підхід певною мірою гальмує дослідження, зокрема в педагогіці, тому, на нашу думку, необхідно ввести новий, універсальний, термін для…

Семантичні моделі кольорів у літературі для дітей та юнацтва (на прикладі української прози другої половини ХХ століття)

Специфіка мистецтва слова полягає у впливі на читача. Його формування, самоідентифікація відбувається в процесі естетичного переживання, у безперервному потоці сприйняття образів і вражень, що, за Ізером, нагадує гру індуктивного й дедуктивного начал: «Ця гра йде не в самому тексті, вона може відбуватися лише у процесі читання … у процесі читання визначається дещо не сформульоване в самому тексті – інтенція тексту» [8]. Автор художнього твору під час його написання й реципієнт у процесі сприйняття переслідують різні цілі. Адресат – когнітивні; діалогізуючи з текстом, дитина адекватно реагує на доступні, зрозумілі й цікаві їй речі, закодовані письменником на рівні формо-змістової єдності. Автор – комунікативні; він стає посередником у процесі соціалізації дитини, перебуваючи водночас мудрим порадником, другом, і досвідченим психологом. Дитяча аудиторія здатна зрозуміти твір на своєму мовленнєвому рівні та на основі своєї життєвої обізнаності відповідно до віку [3]. Мовленнєвий вплив художнього твору зумовлює певний відбір і розподіл мовних засобів, необхідних з погляду автора…

Вітаїстичні тенденції у прозі про дітей періоду Другої світової війни

Література для дітей та юнацтва – особливий сегмент художньої творчості, котрий своєю специфікою завдячує реципієнту, – з обмеженим життєвим досвідом, таким, що потребує емоційного й водночас конструктивного діалогу з автором з цікавих і актуальних для нього тем. Його непідготовленість до сприйняття й осмислення кола філософських, онтологічних, екзистенційних питань пов’язана насамперед з психофізіологічними, віковими особливостями, що вимагає від талановитого автора особливого підходу до створення дитячої книжки: вибору специфічного героя, своєрідної побудови сюжетних ходів, насичених пригодами, несподіванками й інтригами, атмосферою гри й таємниці тощо. Ці чинники підпорядковані адаптації навіть недитячих тем і проблем, порушених у творі, до юного читача: патріотизму й любові до Вітчизни, дружби і порозуміння з дорослими, першого кохання, стосунків із тваринним світом тощо. З-поміж інших особливої актуальності у другій половині ХХ століття й сьогодні набуває тема воєнного лихоліття, що пов’язано з подіями Другої світової війни. У колі дослідників художньої словесності, а надто педагогів, питання її включення в розряд «дозволених»…

Жанрові модифікації українського детективу для дітей та юнацтва (специфіка змісто- і формотворчих чинників)

Новітня література для дітей та юнацтва – явище багате й розмаїте. Розрахована на особливого читача, наділеного комплексом вікових, психофізіологічних характеристик, вона демонструє спектр різножанрових утворень, розрахованих на сприйняття дитини чи підлітка і здатних задовольнити їх запити: цікавий перипетійний сюжет, атмосфера гри, таємниці, численні пригоди персонажів й водночас пізнавально-інформативний компонент, ненав’язливий діалог з важливих і актуальних для цієї вікової категорії тем. Пригодницько-історичні, пригодницько-шкільні, пригодницько-фантастичні повісті й оповідання, синтетичні казкові утворення (повість-казка, казка-притча й ін.) – ті жанрові різновиди, що здобули популярність в дитячому середовищі. З-поміж них осібне місце посідає детектив – «різновид пригодницької літератури, що належить до паралітератури. Це передусім прозові твори, зовнішній сюжет яких послідовно розкриває певну заплутану таємницю, пов’язану зі злочином та його розслідуванням, а внутрішній є когнітивною історією розв’язання логічної задачі» [ЛЕ 2007: 271]. Оригінальні концепції детективу представлені в роботах А. Бритікова, А. Вуліса, М. Вольського, М. Скаліцкі, Ю. Щеглова та ін. Класифікацію детективної прози з урахуванням його…

Своєрідність функціонування інкорпорованих текстів у прозі для і про дітей

Жанр як історична категорія залежить від руху текстуальної реальності; він еволюціонує разом з текстами й поза ними не існує. За словами Дмитра Лихачова, жанри «вступають у взаємодію, підтримують існування один одного й одночасно конкурують один з одним» » [7, с.55-56]. З-поміж численної кількості варіантів модифікації жанрових структур є фрагмент жанру в іншому жанрі. У новітніх теоретико-літературних студіях осмислено типологічну характеристику вставних текстів, особливості їх інкорпорування в основну оповідь, своєрідність функціонування вставних складових у творах різної стильової приналежності тощо. «Жанрово викінчені фрагменти тексту, введені у масштабніший епічний твір, пов’язані з його художньою структурою» [8, с. 204] налічують низку формальних показників: невеликий зміст, конденсованість викладу, композиційна завершеність тощо. У науковому вжитку обіграні дефініції «включений жанр» (Тетяна Бовсунівська), «інкорпорована історія» (Олена Бровко), «вставне оповідання» (Валентин Халізєв), «текст у тексті», «текст про текст» (Юрій Лотман) та ін., що здебільшого вживаються як синонімічні. Специфіка вставної новели перебувала у полі уваги Зинаїди Голубєвої, Тамари Денисової, Івана…

Дитина і природа: жанрові можливості діалогу (на матеріалі теми змін пір року в українській літературі)

У статті розглянуто оригінальні авторські версії інтерпретації теми змін пір року, особливості діалогу автора і юного читача у прозових творах другої половини ХХ століття різних жанрів для дітей. Особливу увагу приділено варіантам її трансляції в оповіданні, пригодницько-фантастичній, анімалістичній, пізнавальній, філософській авторських різновидах казки. Ключові слова: література для дітей та юнацтва, жанр, оповідання, казка, тема, природа, пори року. Література для дітей та юнацтва – комплекс художніх творів різних родів і жанрів, що на рівні своєї формозмістової єдності адресовані читачу відповідної вікової категорії, задовольняють його емоційні, естетичні й етичні запити, можуть мати подвійну рецепцію (дитина й дорослий), взалежнюються від законів, властивих художній словесності загалом. З-поміж численних тем і проблем, що апелюють до емоційної сфери читача цієї вікової категорії, особливе місце посідає природа. Твори ці знайомлять юного читача з життям флори й фауни; водночас вони не лише несуть багато цікавої пізнавальної інформації, а й актуалізують широку палітру почуттів, спонукають до осмислення навколишнього світу,…

Своєрідність функціонування інкорпорованих текстів у прозі для і про дітей

Жанр як історична категорія залежить від руху текстуальної реальності; він еволюціонує разом з текстами й поза ними не існує. За словами Дмитра Лихачова, жанри «вступають у взаємодію, підтримують існування один одного й одночасно конкурують один з одним» » [7, с.55-56]. З-поміж численної кількості варіантів модифікації жанрових структур є фрагмент жанру в іншому жанрі. У новітніх теоретико-літературних студіях осмислено типологічну характеристику вставних текстів, особливості їх інкорпорування в основну оповідь, своєрідність функціонування вставних складових у творах різної стильової приналежності тощо. «Жанрово викінчені фрагменти тексту, введені у масштабніший епічний твір, пов’язані з його художньою структурою» [8, с. 204] налічують низку формальних показників: невеликий зміст, конденсованість викладу, композиційна завершеність тощо. У науковому вжитку обіграні дефініції «включений жанр» (Тетяна Бовсунівська), «інкорпорована історія» (Олена Бровко), «вставне оповідання» (Валентин Халізєв), «текст у тексті», «текст про текст» (Юрій Лотман) та ін., що здебільшого вживаються як синонімічні. Специфіка вставної новели перебувала у полі уваги Зинаїди Голубєвої, Тамари Денисової, Івана…

Кіноінтерпретації оповідання О. Генрі “Вождь червоношкірих”

В останнє десятиріччя в українському літературознавстві спостерігаємо активізацію студій літератури для дітей і про дітей (У. Баран, І. Бойцун, О. Гавура, Т. Качак, М. Кіяновська, Н. Марченко, Л. Мацевко-Бекерська, Л. Овдійчук та ін.). У своїх працях учені прагнуть охопити весь жанрово-тематичний спектр дитячої літератури у синхронії та діахронії, вибудувати чіткий термінологічний інструментарій, розширити методологію досліджень через ознайомлення із зарубіжним досвідом. У контексті поновленого інтересу до дитячої літератури перспективним дослідницьким полем видаються інтермедіальні дослідження, що розглядають тексти для дітей у зв’язку з іншими видами мистецтва. Так, Емер О’Саллівен зазначає, що дитяча література (і культура) більш марковано відзначається своєю інтермедіальністю, ніж т.зв. доросла література. На думку науковця, цікавий предмет для досліджень становлять взаємозв’язки між різними медіа, наприклад, між сюжетами і персонажами, які первісно з’явилися у тексті й були адаптовані у велику кількість різних медіа [5, 196]. У сучасному культурному просторі дитяча література найбільше точок дотику має з кіномистецтвом, що засвідчує принаймні щорічна…

Кизилова  Художня специфіка української прози для дітей та юнацтва другої половини ХХ століття 2013
Світ дитини в літературі

Рецензія на кн.: Кизилова В. В. Художня специфіка української прози для дітей та юнацтва другої половини ХХ століття : монографія / В. В. Кизилова. — Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2013. — 400 с.Література для дітей та юнацтва — органічна частина загального літературного процесу, складний соціокомунікативний феномен, який розвивається за своїми власними внутрішніми законами, разом з тим перебуваючи в полі тяжіння національного естетичного розвитку. Немає сумнівів, що цей феномен підлягає такому ж пильному вивченню, які і всі інші відділи, роди, жанри, стильові й тематичні спрямування літератури. Актуальність дослідження Віталіни Кизилової полягає в тому, що в ньому вперше комплексно досліджено жанрово-стильову еволюції української прози для дітей та юнацтва другої половини ХХ — початку ХХІ століття.Що це реально означає? На мій погляд, це все одно, що написати ще одну історію української літератури цього часу, паралельну, у якій висвітлено розвиток літератури для іншого адресата — для дітей та юнацтва. Метод…

«Нескінченна історія» літератури для дітей і юнацтва: напрями дослідження в Україні

«НЕСКІНЧЕННА ІСТОРІЯ» ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА:НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА В УКРАЇНІДоповідь у рамках VI Міжнародного симпозіуму «Література. Діти. Час», 12 вересня 2015 р.,22 Форум видаців, Західний науковий центр МОН та НАН України.Упродовж останніх десяти років спостерігаємо за розвитком дискусій навколо понятійного апарату в системі дослідження літератури для дітей та юнацтва не лише в Україні, а й у світі. Десять років тому, в 2004 р. у межах світового конгресу дослідників дитячої літератури у Трініті коледж (м. Дублін, Ірландія, організатор — IRSCL) дискусії велися навколо питань реалізації передусім репрезентативної літератури для дітей та юнацтва у загальнолітературному процесі. Метою було створення відповідних умов для літературознавчих досліджень цього специфічного феномену в межах вивчення історії та теорії розвитку літератури загалом. У 2014 р. фахова полеміка у межах Міжнародної конфернції «Структура канону та зміна канону у дитячій літературі» (Canon Constitution and Canon Change in Children’s Literature) у Тюбензькому університеті у Німеччині, де…

Дискурс маскулінності в сучасній пригодницькій прозі для дітей та юнацтва

Дискурс маскулінності в сучасній пригодницькій прозі для дітей та юнацтва Література для дітей та юнацтва — художні твори різної жанрово-родової приналежності, що адресовані читачу відповідної вікової категорії, задовольняють його емоційні, естетичні й етичні запити; на них поширюються закони, властиві художній словесності загалом. Специфічна адресність літератури для дітей та юнацтва, особливості рецепції переконливо свідчать про той факт, що маркерами її «читабельності», як правило, виступають перипетійний сюжет з численною кількістю неймовірних ситуацій, композиційна довершеність, атмосфера гри, таємниці, вигадки, яскраві самодостатні характери персонажів, словом, усе те, що характеризує пригодницьку літературу. Вона, на глибоке переконання, найбільше узгоджується з життєвим досвідом реципієнта, успішно адаптується до реалій розгерметизованого соціуму й водночас віддзеркалює суспільно-психологічні, культурні трансформації. Якщо в площині так званого дорослого дискурсу за пригодницькою літературою через її шаблонність, стереотипність, розважальність закріпився т. зв. «комплекс неповноцінності», то для дитячого середовища твір з пригодницьким сюжетом — це оптимальний варіант діалогу дорослої людини, автора твору, і несформованого, непідготовленого (в…

Творчість Сергія Гридіна в контексті сучасної прози для дітей.

Творчість Сергія Гридіна в контексті сучасної прози для дітей.Сучасна проза для дітей жанрово й тематично розмаїта. За таким принципом її можна поділити на реалістичну, казкову, фантастичну, історичну, біографічну. Зазвичай письменники обирають для реалізації своїх творчих задумів один із різновидів прози. Проте останні десятиліття спростували цей факт, оскільки митці успішно творять у різних жанрово-тематичних видах. Це стосується і Сергія Гридіна, який почав писати для дітей казкові та пригодницькі повісті, а в 2013 році з-під його пера з’явився твір, який за всіма ознаками належить до реалістичної прози — це повість «Не такий». Три книги про Федька — комп’ютерного віруса, який самовільно прибув з Інтернету у людський світ, — набули великої популярності серед читачів молодшого та середнього шкільного віку.Тема, піднята автором, справді важлива з огляду на глобальну комп’ютеризацію та негативний вплив цього явища на свідомість дітей. Адже з розповсюдженням мережі Інтернет та комп’ютерних ігор постав віртуальний світ, який поглинає користувачів настільки, що вони…

Всеволод Нестайко – майстер пригодницької прози

Всеволод Нестайко – майстер пригодницької прози Всеволод Нестайко – класик дитячої літератури, який органічно вписався у сучасний літературний процес своїми новими та оновленими творами. Він автор 30-ти різножанрових художніх текстів: повістей, оповідань, казок, п’єс. Талановиті твори, написані в радянський період, автор перевидав у новій редакції, вдихнувши нове життя і позбавивши твори ідеологічних нашарувань. Зокрема, це трилогія «Тореадори з Васюківки», повісті «Одиниця з обманом», «П’ятірка з хвостиком». Уже за часів незалежної України Всеволод Нестайко написав більше десятка нових талановитих творів: повісті «Супер «Б» з «фрикадельками», збірку детективів «Таємничий голос за спиною», повість «Казкові пригоди Грайлика», «Чарівний талісман», повісті-казки «Чорлі», «Чарівні окуляри», детективну казку «Ковалі Щастя, або Новорічний детектив», продовження популярної повісті «Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки» та «Дивовижні пригоди незвичайної принцеси» та ін. Всеволод Зіновійович один із перших «живих класиків», чиї твори з’явилися у шкільній програмі. Це були «Тореадори з Васюківки», у якому головні персонажі — не пригладжені штамповані…

Тема втраченого дитинства у сучасній прозі для дітей та юнацтва

Тема втраченого дитинства у сучасній прозі для дітей та юнацтва (на матеріалі автобіографічної прози Володимира Рутківського) Тематика сучасної літератури для дітей та юнацтва – цікавий предмет літературознавчих студій. Цілісне уявлення про нього може сформуватися тільки на основі ґрунтовного аналізу пласту літератури початку ХХІ століття. Завдання ускладнюється не тільки через відсутність наукових праць теоретичного характеру, які б пропонували методи, прийоми та підходи до аналізу літератури для дітей як специфічної галузі, а й тому, що йдеться про тексти, які не пройшли апробації часом, не отримали належної критичної рецепції та літературознавчої оцінки. Актуальність різноаспектного вивчення кожної теми, прописаної у різножанрових текстах письменників, очевидна і продиктована як потребою оновлення методології аналізу творів для дітей, так і необхідністю їх літературознавчого осмислення. Сучасна література для дітей та юнацтва як специфічний феномен, своєрідний метатекст, презентує широке коло тем і проблем, що утворюють тематичну парадигму, центральним компонентом якої є тема дитинства. Прозаїки обирають різні ракурси її осмислення та…

Жанрово-стильові особливості сучасної авторської казки

Жанрово-стильові особливості сучасної авторської казкиКазка як жанр має свою історію і традиції. У теорії літератури (І. Безпечний, О. Галич, Ю. Ковалів, І. Райкова, А. Ткаченко) літературна (авторська) казка розглядається як жанровий різновид епосу. Це «художній твір письменника, який модифікуючи жанрово-стильові особливості фольклорної казки, формує новий за якістю художній текст із різними інтертекстуальними елементами (цитатами, ремінісценціями, алюзіями тощо)». [ЛЕ 2007: 568] Цим терміном «називають і оригінальні авторські твори, у яких елементи реалій поєднані з вигадкою, яскравим фантазуванням». [ЛЕ 2007: 568]. Літературну казку вважають метажанром, адже серед творів є повісті, поеми, романи, утопії. Тому цей жанр найчастіше піддається модифікації.Українська літературна казка була об’єктом дослідження О. Горбонос, О. Гарачковської, Л. Дерези, Н. Тихолоз, Г. Сабат, Ю. Ярмиша, однак про сучасну авторську казку, її жанрові особливості досліджень немає за винятком поодиноких статей за персоналіями і конкретними творами (Т. Качак, М. Крук, Н. Марченко).Необхідність дослідження цього жанру очевидна, оскільки в останнє десятиліття XX на початку…

Специфіка хронотопу пригодницько-історичної повісті В. Рутківського «Сторожова застава»

Специфіка хронотопу пригодницько-історичної повісті В. Рутківського «Сторожова застава» Історична тема в художній літературі була й лишається сьогодні досить актуальною й популярною серед реципієнтів. Сягаючи своїм корінням фольклору, житійної літератури, історичних хронік, історична проза акумулює „комплекс художньої інтерпретації минулого нашого народу” (В. Разживін). Незважаючи на жанрову приналежність того чи того твору, її єднає художній матеріал – історія, подія, що відбулася за давніших часів, тобто така, що в часовому вимірі вважається завершеною. За слушним зауваженням Нонни Копистянської, „Історичні жанри мають значення не тільки самі собою, але й тому, що в них, зокрема у романах Вальтера Скотта, зародився історизм, який відкрив залежність людини від загальноісторичних подій та обставин” [2, с. 257]. Історична проза ставала колом наукових зацікавлень Л.Александрової, С.Андрусів, Є.Барана, І.Варфоломєєвої, А.Гуляка, М.Ільницького, Б.Мельничука, М. Наєнка, В.Оскоцького, М.Слабошпицького, В. Чумака та ін. Дослідники звертали свою увагу на принципи побудови історичного роману, питання типології, трансформації історичної правди в художню. Інтерес до цього жанру не…

Специфіка казково-фантастичного моделювання світу в повісті-легенді Б. Харчука «Планетник»

Специфіка казково-фантастичного моделювання світу в повісті-легенді Б. Харчука «Планетник» Однією із провідних тенденцій розвитку сучасної прози став жанровий синтез, що активізував появу в літературі синтетичних жанрів. Ця тенденція, на думку Ю. Коваліва, генетично зумовлена вродженим синкретизмом мистецтва й настановою письменства на узагальнене художнє осягнення довкілля (Ковалів 2012:44). Проблема руйнування жанрових меж, усвідомлення властивості жанрів бути розімкненою структурою в теорії жанрології лишається актуальною: «Можна вирізняти включені жанри як самостійні, проте проблематичним у жанрології лишається сам цей поділ як і принцип підходу до жанрової інтертекстуальності» (Бовсунівська 2008:494). На жанровій специфіці літературного твору, його зв’язках з навколишнім позначаються художні принципи освоєння дійсності. Цю думку обстоював М.Бахтін, стверджуючи, що жанрова форма нерозривно пов’язана з тематикою твору та рисами світогляду його автора. «В жанрах <…> упродовж віків з життя накопичуються форми бачення й осмислення певних явищ світу». Жанр являє собою вагому конструкцію. «Митець слова повинен навчитися бачити дійсність очима жанру» (Цит за: Хализев 2009:316). Літературний…

Християнсько-релігійний дискурс української прозової літературної казки другої половини ХХ – початку ХХІ століття

Християнсько-релігійний дискурс української прозової літературної казки другої половини ХХ – початку ХХІ століття Літературна казка – найпродуктивніший і найпопулярніший жанр літератури для дітей. Її історія відображає особливості літературного процесу, а також своєрідність літературно-фольклорної взаємодії в різні історико-культурні періоди. Письменники, шукаючи відповіді на важливі питання сучасності, художньо осмислюючи вічні проблеми людського буття, часто звертаються до цього жанру, його філософії, психологічного підґрунтя, законів поетики і стилю. Варто зазначити, що особливості, притаманні літературній казці, почали формуватися ще на ранніх етапах її становлення й розвитку. Теоретичне ж обґрунтування жанру прийшло набагато пізніше. Спроба узагальненого універсального визначення авторської казки свого часу була зроблена Ю. Ярмишем: «Літературна казка – такий жанр літературного твору, в якому в чарівно-фантастичному або алегоричному розвитку подій і, як правило, оригінальних образах та сюжетах у прозі, віршах та драматургії розв’язуються морально-етичні та естетичні проблеми» [1, с. 87]. Звертаючи увагу на сюжетно-композиційні особливості літературної казки, дослідник підкреслює, що вона представлена в усіх родах…

«Повість для дівчаток» в літературі для дітей та юнацтва ІІ пол. ХХ – поч. ХХІ століття. Специфіка моделювання образів

«Повість для дівчаток» в літературі для дітей та юнацтва ІІ пол. ХХ – поч. ХХІ століття. Специфіка моделювання образів Література для дітей та юнацтва являє собою комплекс творів, що промовляють своїм змістом і формою до дитячого/юнацького універсуму, в основі якого – особливе світосприйняття, мислення, своєрідний світогляд, психологія тощо. Її природа як комунікативного явища не в останню чергу продиктована позалітературною реальністю (морально-етичними нормами суспільства, онтологічним цінностями, соціологічними канонами), ретранслятором якої в художньому тексті виступає його автор. Акумульований у творах життєвий досвід сприяє адаптації реципієнта в сучасному світі, його соціалізації. Відтак, цілком логічно, що в комунікативному діалозі автор – читач доросла людина, виступаючи його носієм, декларуючи універсальні суспільні істини, так чи інакше спонукає до їх засвоєння реципієнтом. Важливе місце з-поміж них посідають уявлення про гендерні суспільні ролі людини, гендерні стереотипи й гендерну ідентичність. На думку сучасних дослідників [13], література для дітей є впливовим агентом гендерної соціалізації. Являючи собою складний соціокультурний конструкт (відмінності…

Інтерпретація проблеми насилля у сучасній літературі для дітей: авторська позиція та читацька рецепція

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПРОБЛЕМИ НАСИЛЛЯ У СУЧАСНІЙ ЛІТЕРАТУРІ ДЛЯ ДІТЕЙ: АВТОРСЬКА ПОЗИЦІЯ ТА ЧИТАЦЬКА РЕЦЕПЦІЯСучасна українська література для дітей — політематична та різножанрова, однак є низка проблем, які недостатньо прописані. Такий стан речей пов’язаний, по-перше, із традицією оминати у літературі, адресованій дітям, тем смерті, насилля, передчасного дорослішання та отримання невластивого дитинству досвіду, психологічних проблем соціалізації тощо. По-друге, небажанням письменників поринати у складний і суперечливий реальний світ дитини чи підлітка, тоді, як значно простіше писати про вигаданих героїв у віртуальному чи фантастичному вимірі.Сьогодні неодноразово наголошуємо, що книжка, щоб бути цікавою дитині, має давати відповіді на запитання, які її хвилюють; викликати емоції та переживання, асоціації із життєвим досвідом, розширюючи при цьому світобачення читача; пропонувати моделі гуманної поведінки, актуальні у сучасному суспільстві чи навпаки — засуджувати та викривати певні поведінкові практики індивідуального чи колективного характеру. Вивчення художньої літератури (як й інформаційного простору та освітнього середовища) з метою виявлення та критичного засудження пропаганди насилля, а також…

Подолання тематичних табу у сучасній українській прозі для дітей та юнацтва: постколоніальна практика

ПОДОЛАННЯ ТЕМАТИЧНИХ ТАБУ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПРОЗІ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА: ПОСТКОЛОНІАЛЬНА ПРАКТИКА Значною мірою поява нових тем та проблем у сучасній літературі для дітей та юнацтва продиктована запитами читачів, особливістю культурного та суспільно-економічного розвитку сьогодення. Однією із центральних тенденцій тематичного оновлення сучасної української прози являється порушення письменниками тих тем, які були заборонені. Йдеться про радянську літературу для дітей та юнацтва, заангажовану ідеологічно, обмежену тематично й функціонально, що надто виразно виявляється у порівнянні із сучасними текстами. Зважаючи на те, що аналізована проза написана у пострадянський період нашого суспільства, цілком виправдано розглядаємо її, використовуючи наукові здобутки постколоніальних студій. Мета дослідження — окреслити тематичний спектр сучасної української прози для дітей та юнацтва, відзначити основні аспекти його оновлення на основі подолання табу, актуалізації постколоніальних ознак художніх текстів. Об’єкт аналізу — написані у ХХІ столітті прозові твори Валентина Бердта, Сергія Гридіна, Оксани Думанської, Оксани Лущевської, Галини Малик, Марини Павленко, Володимира Рутківського та ін. Теоретико-методологічною…

Коронована Попелюшка, або Як потрапити в історію (за романом О. Слоньовської «Дівчинка на кулі»)

Коронована Попелюшка, або Як потрапити в історію (за романом О. Слоньовської «Дівчинка на кулі») Ольгу Слоньовську як прозаїка відкрила для себе вперше, хоча знаю, що «Дівчинка на кулі» не єдиний її епічний твір. Уперше прізвище Слоньовська пам'ять зафіксувала у 90-ті роки, коли в одному з науково-методичних журналів друкувалися її конспекти уроків для 10 класу. Вразило, що не було слабких конспектів, матеріал до уроків був запропонований змістовний, глибокий; форми, методи, прийоми роботи відзначалися різноманітністю. Словом, знахідка для вчителя-словесника. Потім раптом усвідомила, що збірка віршів «Гердани», якою зачитувалася кілька років поспіль, написана тією ж особою. Поезія була щирою і небагатослівною. Несподіваність висновків збивала з пантелику якоюсь граничною прозірливістю і болючою правдою: «Чому… Всі чесні і, усі прямі шляхи Виводять завжди тільки на Голгофу?», «В наш час не помирають від кохання. Ті, що клянуться, що умруть, — тим більш», «А смерть не страшна, як людині є Бодай за що вмерти», «Правда завжди красива…

Морфологія стилю Галини Малик

Морфологія стилю Галини Малик (на прикладі фантастичних повістей «Злочинці з паралельного світу», «Злочинці з паралельного світу-2» та повісті-сюр «Абра&Кадабра») Творчість Галини Малик давно поцінована читачем: дошкільнятами, молодшими школярами, підлітками й дорослими. Її твори: казки «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії», «Подорож до країни Сяк-Таків. Пригоди дівчинки Алі в країні Сяк-Таків», повість «Сміятися заборонено!», п’єса «Пригоди в зачарованому місті», фантастичні повісті «Злочинці з паралельного світу» та «Злочинці з паралельного світу-2», зокрема останні, стали знаковими у дитячій літературі останніх десятиліть. Про це свідчить перша премія Міжнародної книжкової ярмарки у Києві «Книжковий сад» у номінації «Світ дитини» за книжку «Злочинці з паралельного світу» (2002), спеціальний диплом Міжнародної книжкової ярмарки у Києві "Книжковий сад» за книжку «Злочинці з паралельного світу-2» (2004), а також присудження літературної премії імені Лесі Українки автору за повість «Злочинці з паралельного світу». Твір «Злочинці з паралельного світу», точніше, уривки з цієї книги, включено до проекту програми з української літератури, укладеної…

Пенталогія Марини Павленко: жанрово-стильові особливості

Марина Павленко знана як науковець, письменниця, літературознавець, художник-ілюстратор. Це поєднання не таке вже й рідкісне для сучасного філолога. Фахові знання теорії та історії літератури, літературознавчі студії є гарним підґрунтям для літературної творчості. Як представник письменницького цеху Павленко дебютувала зі збіркою віршів для дітей «Бузкові зошити» (1997), потім була «Чар-папороть» (2002), поезія для дорослих і книжка «дорослих» оповідань «Як дожити до ста» (2004). Згодом почав творитися своєрідний книжковий «серіал» про Русалоньку, що приніс широке визнання і популярність автору. Уже досвідченим майстром написані «Миколчині історії», книга казок «Півтора бажання (Казки старої Ялосоветиної скрині)», «Домовичок з палітрою» та «Марина Павленко про Павла Тичину, Надію Суровцову, Василя Симоненка, Василя Стуса, Ірину Жиленко». Книги були поціновані не тільки читачами. Павленко стала переможцем багатьох конкурсів: «Гранослов» (Київ, 1996, 2002) «Привітання життя» (Львів, 1996) «Коронація слова» (Київ, 2004), конкурсу для літератури дітей та юнацтва «Портал» (2006) та ін., а також лауреатом літературної премії «Благовіст» та премії ім.…

Пенталогія Марини Павленко: жанрово-стильові особливості

Пенталогія Марини Павленко: жанрово-стильові особливостіМарина Павленко знана як науковець, письменниця, літературознавець, художник-ілюстратор. Це поєднання не таке вже й рідкісне для сучасного філолога. Фахові знання теорії та історії літератури, літературознавчі студії є гарним підґрунтям для літературної творчості. Як представник письменницького цеху Павленко дебютувала зі збіркою віршів для дітей «Бузкові зошити» (1997), потім була «Чар-папороть» (2002), поезія для дорослих і книжка «дорослих» оповідань «Як дожити до ста» (2004). Згодом почав творитися своєрідний книжковий «серіал» про Русалоньку, що приніс широке визнання і популярність автору. Уже досвідченим майстром написані «Миколчині історії», книга казок «Півтора бажання (Казки старої Ялосоветиної скрині)», «Домовичок з палітрою» та «Марина Павленко про Павла Тичину, Надію Суровцову, Василя Симоненка, Василя Стуса, Ірину Жиленко». Книги були поціновані не тільки читачами. Павленко стала переможцем багатьох конкурсів: «Гранослов» (Київ, 1996, 2002) «Привітання життя» (Львів, 1996) «Коронація слова» (Київ, 2004), конкурсу для літератури дітей та юнацтва «Портал» (2006) та ін., а також лауреатом літературної премії…

Творець «еліксиру для дитячого мозку»

Було, є і ще буде безліч спроб пояснити, чим справжня поезія відрізняється від різного роду ерзац-поезій. Над цією проблемою, наприклад, задумувався Євген Маланюк, один із найпотужніших наших інтелектуалів. «Про троянду й соловейка, — писав він, — досі написано безліч віршів — від Гафіза до наших днів. На цю тему писатимуть вірші й далі, бо теми справжньої поезії тим більш вічні, чим поезія справжніша. З’являється питання: чому з віршів про троянду й соловейка так мало залишається імен і так мало творів? Коротко кажучи, чому з тієї безлічі віршів тілька кілька творів є п о е з і є ю? На вістрі ножа — границя між ними. І то — добра форма, і це — добра форма. І там — рими, і тут рими. І там — слова, і тут — слова. І там слово «обрій», і тут «обрій». Але то — п о е з і я, а це — лише…

Література для дітей і про дітей як об’єкт наукового дослідження Богдани Салюк

Салюк Б. А. Perpetuum mobile дитячої літератури : типологія традиційних образів дитини-бешкетника : монографія / Б.Салюк. – Донецьк : ЛАНДОН-ХХІ, 2013. – 216 с.Наукові студії, присвячені літературі для дітей і про дітей, набувають все більшого розмаху. Від спорадичних міркувань, критичних рецепцій окремих творів чи творчості письменників, дослідники прямують до теоретичних узагальнень, глибокого аналізу із використанням різноманітних підходів та апробацією новітніх методологій.Література для дітей стає повноцінним об’єктом дисертаційних досліджень. Очевидно, розвиткові такої тенденції сприяє низка факторів:домінування філологічного, а не педагогічного підходу до аналізу творів для дітей;стрімкий розвиток як оригінальної, так і перекладної літератури для дітей завдяки активному книговиданню та широкій палітрі видавничих пропозицій на ринку дитячої літератури;посилена увага суспільства (через діяльність громадських організацій у тому числі) до проблем дитячого читання та розвитку і популяризації літератури для дітей);увага до практики досліджень літератури для дітей зарубіжними науковцями та екстраполяція їх досвіду у вітчизняному літературознавстві.Вивчення літератури для дітей як специфічного феномена позначене новизною і…

К. С. Рєпіна
27.11.2013
Природа інновацій у книговиданні для дітей: явища, процеси, технології

У видавничій справі настала епоха кардинальних змін. Концепти інновацій, які ще 10 років тому мали статус футуристичних або ж і зовсім нездійсненних, сьогодні втілюються у цілком реальні видавничі продукти, активно заповнюючи ринкові ніші. Новий виток розвитку — це реакція галузі на виклики «цифрової революції» [1, с. 45]: інтеграція інтелекту людини в електронні мережі комунікацій, активне розширення його можливостей, зміни сприйняття, обробки інформації, а також звичних уявленнях про книгу, читання і читача. У видавничій справі такі процеси викликали бурхливий розвиток інноваційного потенціалу. Активне інкубування та поширення інновацій розпочалося в сегменті книговидання для дітей. Те, що сьогодні зароджується і розвивається у ньому, може стати материнським трендом для наступних поколінь читачів і розповсюдитись на інші сегменти галузі. Споживач нового часу потребує новітніх продуктів. Будь-яка інновація є реакцією та реагентом, що спричинює ряд інших процесів, водночас. Інновації у книговиданні для дітей — не виняток. Вони не виникають стихійно і жодному разі не є результатами…

Оповідання Людмили Дніпрової Чайки «У школі»: аксіологічний та поетикальний аспекти

Вітчизняна літературна скарбниця була б набагато біднішою без самобутньої, відданої рідній землі й своєму народові письменниці Людмили Березіної-Василевської (1861 – 1927). Першого листопада 2011 року виповнилося 150 літ від дня її народження. Доробок Дніпрової Чайки високо оцінили не тільки сучасники письменниці, зокрема І. Франко, М. Коцюбинський, але й літературознавці пізніших поколінь. У різні періоди розвитку українського літературного процесу її твори досліджували Ф. Білецький, Є. Будько, Н. Вишневська, Я. Голобородько, Л. Голомб, В. Грабовецька, А. Гудзенко, Н. Калениченко, О. Камінчук, А. Крат, К. Науменко, І. Немченко, О. Міхно, В. Олексенко, В. Пінчук, Б. Чайковський, Н. Чухонцева та інші науковці. У житті і в мистецтві Дніпрова Чайка виявила небайдужу життєву позицію. К. Науменко відносить постать відомої письменниці до особистостей, які «живуть щиро, відверто, складно, на потужній експресивній ноті, з важкими пошуками і незмінними втратами» [6, с. 65]. К. Науменко вважає Дніпрову Чайку натурою діяльною, енергійною, безпосередньою у вираженні своїх почуттів і внутрішнього…

Сергій Володимирович Литвиненко, аспірант, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»
22.08.2013
Специфіка висвітлення краєзнавчого матеріалу в художньому тексті (на прикладі поетичного циклу Андрія Будугая «Переяславські етюди»)

Краєзнавство – це комплекс наукових дисциплін, різних за змістом та методами дослідження, але які у своїй сукупності ведуть до наукового і всебічного пізнання краю. Таке пізнання не оминають у своїй творчості багато письменників, поетів, художників, бо енергія рідної землі, народної пам’яті, багатства історії допомагає їм у виявленні нагальних проблем сучасності та пошуку шляхів їх вирішення. Прикладів художнього освоєння краєзнавчого матеріалу в доробку вітчизняних митців ХХ століття можна знайти багато. Наведемо кілька прикладів. Сучасний поет та літературний критик В. Базилевський створив кілька циклів віршів, де описує цікаві моменти з історії зарубіжних країн. Наприклад, добірка «З вершини Мтацмінди» розкриває особливості грузинської культури, а цикл «Відкриття Болгарії» – насичений історичною пам’яттю балканської країни. Є в автора вірші, в яких він торкається національної історичної спадщини: «Онуфріївський парк», «В садибі Тобілевича...», «Канівські строфи», «Ні Ненаситець, не Будило...» та ін. За допомогою таких творів письменник по-перше, вводить українського читача у світовий культуропростір, а по-друге, культивує інтерес…

Історія, стан і перспективи розвитку української літератури для дітей і про дітей

Українська література для дітей і про дітей або дитяча література, або література для дітей та юнацтва (дефінітивне розмаїття і неоднозначність кожного із цих формулювань залишимо для подальших розвідок) пройшла тривалий і складний шлях становлення, яке, проте, ще не завершено. Утвердження і визнання української дитячої літератури почалося лише з другої половини ХІХ ст., але згодом більш ніж сто років дитяча література наражалася на різні негативні закиди з боку тих, хто не хотів визнавати її право на незалежність від «дорослої» літератури. І це не означає, що дитяча література прагне до відірваності, цілковитої відмежованості в окрему галузь літератури, але й закривати очі на те, що вона має свою беззаперечну специфіку (психологічну, соціологічну, культурологічну) теж не варто. При цьому висловлювання деяких сучасних авторів і дослідників типу «Увесь парадокс… української дитячої літератури в тому, що ніде у світі не існує такого поняття як дитяча література… дитяча література — один із сатанинських винаходів більшовицького режиму з…

Проблема сирітства в українській літературі для дітей і про дітей кінця ХІХ - початку ХХ століття

Українське літературознавство початку ХХІ століття демонструє пильну увагу до зв’язку з іншими науками і дисциплінами. Так, останнім часом доволі популярними стали літературознавчі дослідження, що послуговуються набутками психології. Проте не менш важливим є зв'язок з іншими галузями. Останнім часом в українському суспільстві активізувалася увага до проблеми, яка існує вже не одне десятиліття, – проблеми сирітства. Новітні соціологічні дослідження демонструють значні напрацювання в напрямку вирішення і подолання порушеного питання. При цьому більшість науковців намагаються знайти відповіді на болючі питання в минулому. Література – вид мистецтва, який зберігає інформацію про минуле у вигляді письмової фіксації суспільно-історичних подій. Тож аналіз художніх творів дозволяє відновити події, які були характерні для тієї чи іншої доби. Аналіз художніх творів на певному історичному зрізі дозволяє сформувати доволі повне уявлення про соціальні явища цієї доби. Українська література для дітей і про дітей демонструє найбільш різнобарвну інформацію про дитину: образи дітей, їхню психологію, світогляд, умови, в яких формується дитина тощо.…

Про ключові студії вивчення дитячої літератури в США

Дитяча література та формування її канону як предмети вивчення у вищій школі здебільшого не розглядаються окремо від педагогіки, теорій літератури та психології, адже книжка для дітей покликана не тільки формувати цінності чи суспільний погляд, але й навчати та виховувати дітей розуміти себе, свою культурну приналежність, цінувати й розрізняти культуру Інакшости. Дитяча література висвітлює велику кількість культурних аспектів, як-то релігія, культурна ідентичність, самоідентичність тощо. Згідно з американською дослідницею дитячої літератури Рут Боттінгемер (Ruth Bottigheimer), вивчення дитячої літератури вимагає використання історичних і сучасних студій, а також чітко сформованої напрацьованої методології (Bottigheimer 192). У свої книжці «Насолода дитячою літературою» (Pleasures of Children’s Literature) Перрі Нодельман (Perry Nodelman) і Мавіс Реймер (Mavis Reimer) стверджують: «Перш ніж зрозуміти дитячу літературу, ви маєте її почитати. Це не так легко насправді, як звучить» (Nodelman and Reimer14). Як пояснюють Нодельман і Реймер, читання дитячої літератури – це, перш за все, свідома реакція дорослих на текст. Звідси дорослі, які…

Журнал для дітей: дискурсивні характеристики

Найважливішу роль у формуванні мовного світу дитини відіграє безпосереднє спілкування — з мамою і татком, з бабусями і дідусями та іншими близькими людьми. Саме вони формують перші комунікативні моделі, закладають перші культурні стереотипи. Другий значимий шлях — друковане слово. Тому важливо проаналізувати, що слухають, а пізніше й читають українські діти. Комплексний аналіз дитячих видань запропонувала львівська дослідниця Емілія Огар, вона висвітлює питання класифікації, особливостей адресата, проблеми редакторської і видавничої підготовки [6]. Дитячі періодичні видання були об’єктом дослідження Ніни Вернигори, Юлії Стадницької, Тетяни Давидченко [1; 3; 7], типологію періодичних видань загалом і дитячих зокрема запропонувала група російських вчених на чолі із Ясеном Засурським [5]. На розвідки цих учених ми і будемо покликатись, намагаючись виокремити типологічні домінанти дитячих журналів і описати окремі труднощі укладання класифікації, спираючись на реалії сучасного українського видавничого ринку. Головну увагу звернемо на видання для І і ІІ вікової категорії читачів (до 6 років і від 6 до 10…

Соціокультурні стереотипи у новітній українській біографіці для дітей

«Не варто себе дурити: образ інших народів чи власний образ, який живе в нашій душі, залежить від того, як у дитинстві нас вчили історії. Це вкарбовується на все життя» М. Ферро Від початку історія у свідомості та практиці людства існує у двох нероздільних формах — власне наукового знання про минуле та історичної розповіді як його мистецького відтворення [6]. Власне, взаємодія цих двох дискурсів шляхом різнотипної нарації і витворює феномен історії як усвідомленої у межах окремого соціуму тяглості сенсів. Відтак, кожна зміна наративної моделі чи стратегії веде до зміни історичних сенсів і стереотипів (це явище на профанному рівні відоме як «переписування історії»). У той час як накопичення інформації (не зважаючи на рівень її достовірності та якості) поза наративним дискурсом жодним чином на дані процеси не впливає [5]. У цих межах особливого значення для формування єдиного історичного поля суспільства та держави набуває відстеження, аналіз і корекція біографіки як найбільш персоналізованої, а отже,…

Свобода вибору героїв як прояв діалогізму в прозі Джона Р.Р. Толкіна

Проблема свободи є однією з найважливіших світоглядних проблем, вона здавна перебуває в центрі уваги філософів, теологів, політологів, правознавців тощо. Як стверджують філософи, нині маємо близько двохсот визначень терміну «свобода», що засвідчує як її багатовимірність, так і неоднозначність її сприйняття [12, с. 24]. Особливого звучання проблема свободи набуває в наш час кардинальних соціальних, енерго-інформаційних та інших змін, коли, згідно з езотеричною традицією, починається Епоха Водолія, астрологічного знаку, який відрізняється своїм волелюбством [9, с. 232], а людство, згідно з твердженням соціолога із США Елвіна Тоффлера, здійснює перехід у фазу «Третьої Хвилі» розвитку цивілізації – фазу постіндустріального, інформаційного суспільства [10, с. 365]. У цій фазі людство стає космічним фактором, тобто наслідки техногенної діяльності людей починають дедалі більше виходити за межі планети Земля, також, з іншого боку, усе з більшою інтенсивністю та наполегливістю освоюються глибини людської психіки, що часто робиться не з добрими намірами. Науковці ділять історію розвитку людства на 3 етапи: міфологічний, релігійний…

Специфіка змалювання культури первісних людей...

Специфіка змалювання культури первісних людей періоду неоліту в історико-пригодницьких повістях для дітей «Країна інкурів» Олексія Огульчанського та «Цілющий камінь» Анатолія Давидова Література для дітей є вагомим чинником у справі залучення юного покоління до вивчення вітчизняної духовної і матеріальної культури. Змістовно й художньо вартісна історична книга допомагає сформувати у дитини-читача інтерес до дослідження своїх витоків і повагу до національних та світових надбань. З особливим зацікавленням діти сприймають пізнавальний історичний твір, в ідейно-тематичне осердя якого покладена пригода – надзвичайна подія. Пригодницький сюжет приваблює мотивом таємничості, ігровим началом. Наявність активного героя, ровесника юного адресата, робить історико-пригодницький твір більш доступним для рецепції підлітка. Найчастіше пригода пов’язана з мандрівкою, із розкриттям якоїсь таємниці. Ми зосередимося на зразках такої прози в українській літературі періоду 1960-1980-х років. У сучасного юного читача, як і в дітей 20-го століття, не зникає інтерес до проблем зародження і розвитку життя на Землі, до появи первісної людини та дослідження особливостей її матеріальної…

Розвиток сковородинської ідеї «сродної праці»...

Розвиток сковородинської ідеї «сродної праці» у пригодницько-шкільних повістях для дітей 1960-1980-тих років (на матеріалі прози Олексія Огульчанського, Бориса Комара, Анатолія Давидова) «Людина народжується двічі: вперше – коли з’являється на світ, удруге – коли стає трудівником», – стверджує народна мудрість. Органічною складовою філософського вчення Г. Сковороди є його засадниче поняття про «сродну працю». На думку мандрівного філософа, мудрою і щасливою можна назвати лише ту людину, яка усвідомила спорідненість своєї душі й тієї справи, яку вона обирає головним заняттям у своєму житті, до якої прагне з дитячих літ. Ця природна відповідність, спорідненість душі й справи всього життя і є «сродною працею». Про філософське й літературне освоєння концепції «сродності» в духовній спадщині Г.Сковороди писали такі дослідники: Д. Багалій, Ю. Барабаш, Г. Верба, І. Головаха, В. Ерн, А. Єфименко, В. Житченко, І. Іваньо, М. Кашуба, І. Ковалівський, О. фон Кульчицький, О. Лисенко, М. Маслін, О. Мишанич, А. Мудрик, Ф. Поліщук, П. Попов, Л. Рижак,…

Тематичне й художнє багатство пригодницьких повістей Олексія Огульчанського для дітей

«За характером я циган-непосида. Прописаний у Бердянську, а вважай щоранку зустрічаю сонце де завгодно – на березі моря, лиману, в полі. Там мені все знайоме – трави, квіти, комахи, пташки, звірята. Я там, як кажуть, своя людина» – щиро зізнався Богдану Чалому письменник Олексій Огульчанський (30.03.1912–13.08.1996) у листі, написаному в переддень свого 70-річного ювілею [6, с. 252]. Свою любов до всього живого О. Огульчанський не просто проніс через усе життя, насичене науковими дослідженнями і краєзнавчими пошуками, а й зумів прищепити її юним вихованцям – допитливим школярам гуртка юних природолюбів Палацу піонерів міста Бердянська. За його словами, під час «відвідин природи діти не тільки пізнають цей дивовижний світ, але й вчаться бути його захисниками» [8, с. 3]. Чверть сторіччя очолював науковець роботу гуртківців, водив їх на екскурсії, організовував кількаденні походи й цілі експедиції по заповідних місцях України, особливо Приазов’я, яке добре дослідив і описав разом з колегами-краєзнавцями А. Іванченком, В. Михайличенком,…

Міжкультурна взаємодія як тема в сучасній українській дитячій прозі

Ми знаємо, що соціалізація дітей відбувається, зокрема, через культурний продукт, який та споживає: кіно, телевізійні програми, журнали та, звісно ж, книжки. Про вплив останніх на дітей американська дослідниця Марша Ліберман свого часу зазначила: можливо, сугестивна сила літератури зростає пропорційно до її здатності захоплювати[1]. Тож, що кращою є дитяча книжка, то небезпечнішою вона може бути. З розвитком теорій постколоніалізму, феміністичної, марксистської критики, екокритики та інших студій дитяча література завдяки своїй сугестивний силі опинилася в центрі уваги як джерело засвоєння дітьми різноманітних стереотипів, поведінкових зразків, систем цінностей. Сучасна українська дитяча література в цьому контексті є напрочуд цікавим об’єктом для дослідження. Адже, з одного боку, вона поступово адаптується до глобалізаційних і полікультурних вимог, а з іншого – свідомо плекає деякі рудиментарні погляди та стереотипи. У даній статті я хочу окреслити цю специфічну бінарність в “імагологічному” контексті. Імагологія, нагадаю, це сфера досліджень у різних гуманітарних дисциплінах, що займається вивченням образу “чужого” в суспільній, культурній…

Від припущення до визначення: підліткова література / література для юнацтва

Питання щодо визначення підліткової літератури, а також проблеми написання художніх текстів для підлітків хвилюють не тільки українських науковців, педагогів та бібліотекарів, але й українських авторів. Нещодавно на засіданні круглого столу «Видання для підлітків у сучасному літературному та навчально-виховному процесі», організованому «Центром дослідження літератури для дітей та юнацтва» та рейтингом «Книжка року 2011», названі питання опинилися в центрі уваги. Українські дослідники запропонували дефініції підліткової літератури, зокрема прозвучав і такий термін, як «адолесцентний роман». Ці питання спонукали мене переглянути особливості визначення підліткової літератури в США, оскільки я вивчаю досвід саме цієї країни у сфері дитячої літератури. Також я намагалася розібратися, що розуміють під «адолесцентним романом», і чи потрібен нам узагалі подібний термін. Перш ніж звернутися до американських теорій, хочу зазначити, що вони оперують більшою кількістю термінів та понять, які не завжди можна адекватно перекласти українською мовою (вочевидь, саме ця проблема й породжує появу таких «новотворів», як «адолесцентний роман»). При перекладі я спробую…

Стус Таня
06.10.2011
Соціальна марґінальність як рушій розгортання сюжету в сучасній українській прозі для дітей

За низкою ознак проза для малят та дітей молодшого шкільного віку наближається до казки як жанру народної творчості: сюжети оповідей в основі своїй часто мають «вигадані події та явища, які сприймаються і переживаються як реальні»; дійові особи «групуються контрастно»; дія зосереджена на героєві й має щасливе закінчення, сюжет «багатоепізодний» [4; с. 330], за структурою – з перевагою зовнішньої дії, хронікальний (пригодницький) [4; с. 667]; «казка напрочуд легко приписує одинакові дії людям, предметам та тваринам» [12; с. 9]. Та й функціональність прозової творчості для дітей та казки тотожна: «… естетичні функції доповнюються й взаємопереплітаються з пізнавальними, морально-етичними, соціально-виховними, розважальними та ін.» [4; с. 330]. За Романом Якобсоном, «чарівні казки виконують роль соціальної утопії» [18; с. 650]. Якщо зважати на творчий потенціал утопії, її чин полягає у формуванні ідеалу, адже «напозір позначає певний тип суспільної мрії» [13; с. 6]. І як «втілення невідповідності наявного стану речей, неадекватності» [13; с. 7], лише підтверджує…

Література для юнацтва крізь призму ускладненої простоти наративного дискурсу (на прикладі роману Крістіне Нестлінгер «Маргаритко, моя квітко)

Простота означає досягнення максимального ефекту мінімальними засобами. Коічі Кавана Треба робити настільки просто, наскільки це можливо, але не простіше. Альберт Ейнштейн Тим, що описати непросто, користуватись просто неможливо. Невідомий автор Найскладніше досягти простоти. Леонід С. Сухоруков Не треба примножувати сутності без потреби. Вільгельм із Оккама Сьогодні література для юнацтва перебуває на зламному періоді суспільної комунікативної парадигми в Україні взагалі. Тоді як статус і тенденції розвитку літератури для дітей (дитячої літератури) є вже доволі визначеними (в цьому напрямку здійснено, зокрема, і декілька фундаментальних вітчизняних досліджень такими науковцями як Емілія Огар, Мирослава Прихода, Лідія Мацевко-Бекерська, Борис Шалагінов, Ольга Папуша, Уляна Гнідець, Наталія Марченко, Лілія Овдійчук, Тетяна Качак та ін.), поняття літератури для юнацтва досі практично не розглядалося як окреме літературне явище. Також це поняття жодним чином не висвітлюється у вітчизняних літературознавчих словниках (лише «дитяча література» та «література для дітей» 1). Тільки віднедавна почали окремо підносити питання щодо літературних зацікавлень підлітків на окремих…

Дитинство як предмет дослідження біографічної науки

Феномен дитинства опинився в межах наукового дискурсу лише у другій половині ХХ ст. (К.-Г. Юнг, І.С. Кон, Д. Б. Ельконін, Е. Еріксон, Д. І. Фельдштейн та ін.). Питання дитинства розглядалися в межах філософії, психології, соціології, археології, антропології, етнографії, історії культури, літературознавства та інших дисциплін, оскільки світ дитинства вміщує в собі низку інших світів: соціальних взаємин, фізичної реальності та пізнання, історії, культури. Як окремішній філософський концепт і цілісне та значиме соціокультурне явище дитинство осмислюється лише в останні десятиліття минулого століття. Відчутним поштовхом переосмисленню уявлень про дитинство дала зокрема книга Ф. Ар’єса «Дитина і родинне життя за Старого ладу» [1], в якій чи не вперше була поставлена проблема зміни ставлення до дітей і дитинства як предмету наукового розгляду, зокрема в межах історичних дисциплін. На пострадянському просторі відлік подібних досліджень зазвичай починають відстежувати з 1920-х рр. ХХ ст., від моменту з’яви педології як науки про дитинство, що прагнула об’єднати психологічні, біологічні та соціологічні…

Інакші/інші, чужі/свої діти. Нова література

Література для дітей та юнацтва – це інтерконтекстуальне, соціальне, проблемно-виражене культурне явище міждисциплінарного характеру. Тому аналіз літератури для дітей та юнацтва (ЛДЮ) необхідно здійснювати з урахуванням соціально-культурного контексту її розвитку, якому велику увагу приділяють зарубіжні літературознавці і який, власне, упускають у своїх працях вітчизняні дослідники. Однак, досліджуючи ЛДЮ, обов’язково слід зважати на рівень свідомості потенційного реципієнта, на наявність чи відсутність у нього певного досвіду, на рівень його соціалізації в суспільстві, на рівень поінформованості у безперервному потоці образів і вражень, що відкрито пропонують, зокрема, і українські ЗМІ. Адже дитина-читач вступає в комунікацію з текстом передусім на рівні змісту і форми і шукає у ньому, відповідно, зрозумілі для себе речі. Вітчизняна наука, на жаль, дотримується переважно ілюзорного педагогічно-виховного способу інтерпретації дитячої літератури та обмежується відображенням історичного розвитку літератури, яка увійшла в коло дитячого читання 1, зокрема, через школу, але первинно не була створена для дітей. Таким чином випадають з поля зору актуальні…

«Текст для дітей» як форма самоусвідомлення та трансформації суспільства

У даній статті ми спробували з’ясувати, на яких засадничих принципах може ґрунтуватися розгляд книги / літератури / тексту для дітей у межах історичного (вужче, — біографічного) дискурсу та які узагальнення дає змогу робити подібний підхід. Хоча відмінність «дитячого» дискурсу від «дорослого» на практиці ніколи не заперечувалася, на рівні теорії здавна побутує думка про відсутність окремішності та специфічності звернутої до дітей книги / літератури / тексту, оскільки останні творяться дорослими, які мають історично та психологічно зумовлене власне («не дитяче») бачення того, якими діти мають бути та що саме знати. Відтак, авторитети світу дорослого та відповідні інституції розглядаються як свідомі та зацікавлені посередники у будь-якому сприйнятті книги / літератури / тексту дітьми як способові їх соціалізації. Відтак, книга / література / текст для дітей розуміються як такі, що обслуговують владні структури й тому не можуть існувати як вільна творчість, а є лише інтерпретаційною стратегією [17, с. 6]. Натомість, практика засвідчує de facto…

Романтична інтерпретація образу дитини в казковій повісті О. Пройслера “Маленький Водяник”

З історії літератури для дітей відомо, що особливу увагу образу дитини в мистецтві приділили наприкінці ХVІІІ – на початку XIX ст. ранні романтики. Дитинство розглядалося ними не як педагогічна, а як поетична ідея. Романтизм бачив у дитині мудреця, філософа, якому відкриті потаємне знання про світ, його суть, його чудесну природу. Маленькій людині притаманна природна чистота, дитяча душа прагне до справжніх цінностей: краси, любові, дружби, справедливості. Відомий літературознавець М. Я. Берковський у своїй фундаментальній праці “Романтизм у Німеччині” писав: “Романтизм установив культ дитини і культ дитинства. XVIII ст. розуміло дитину як дорослого маленького формата, навіть одягало дітей у ті ж камзольчики, пристукнувши зверху перукою з кіскою і під руку підсунувши їм шпажку. З романтиків починаються справжні діти, їх цінять самих по собі, а не в якості кандидатів у майбутні дорослі”. З погляду романтиків, дитина є настільки самодостатньою, що вона не має потреби у суспільстві. Фантазія є тією дієвою властивістю, яка дозволяє…

Світлана Вольштейн
13.01.2011
Асиметрія - основна лінгвістична характеристика сучасної дитячої літератури

Дитяча література завжди займала периферійне місце в літературній полісистемі. У перекладознавстві дитяча література розглядалася як підпорядкована більш широким поняттям та маргінальна за своєю сутністю галузь [1, с. 24]. Українські дослідники дитячої літератури: Д.Білецький, І. Бойцун, Я.Гоян, А.Гурбанська, В.Дончик, М.Жулинський, С.Іванюк, П.Кириченко, Л.Кіліченко, П.Кононенко, А.Костецький, В.Неділько, О.Папуша, М.Слабошпицький, М.Славова, Р.Стаднійчук, Б.Чайковський, Ю.Ярмиш, Ю.Ячейкін - але мовознавчий та перекладознавчий аспекти у цих дослідженнях майже відсутні. Література для дітей традиційно розглядається на пострадянському просторі з позиції фольклорних витоків літературних джерел. А сучасні автори залишаються майже поза увагою дослідників. Що стосується мови перекладу, в роботі використані розробки М.Петровського стосовно зв’язку антропологічного аспекту і розвитку літератури [2]. Але в основному ця стаття ґрунтується на розробках закордонних шкіл, наприклад, на досягненнях Франкфуртського інституту вивчення літератури для дітей та юнацтва (монографії проф. Х.-Х. Еверса, Г. фон Глазенапп), фінської школи (Н.Пуурінен), Ізраїльського інституту дитячої літератури (проф. З.Шавіт), Інституту дитячої літератури Відня (М.Люпп). Актуальність дослідження зумовлена збільшенням замовлень перекладів…

Сальєризм: „іносфера” дитячої критики

Регулярне зацікавлення в Україні дитячою книгою як об’єктом критичного аналізу розпочалося лише наприкінці 70-х рр. ХХ ст., зі створення щорічного збірника літературно-критичних статей про дитячу літературу „Література. Діти. Час”, що видавався видавництвом „Веселка” (1979 – 1990 рр). Загальний пафос розмови про дитячу літературу (як і самої літератури), зрозуміло, відповідав духові часу, а всебічний аналіз розмаїтого літературного буття часто підмінювався оцінкою на відповідність панівним ідеологічним і дидактичним канонам. Рідко мовилося про дитячу книгу як видавничий феномен. Літературно-критичні публікації, присвячені творам українських дитячих письменників, спорадично з’являлися на сторінках спеціальної «дорослої» періодики, зокрема «Літературної України», однак „владні стереотипи повсякденного мислення (дитяча – недитяча – несерйозна, минуща, недосконала)..., відсутність силового поля фахових дискусій” [1; 8], невиробленість в оновлених наукових, культурологічних та естетичних парадигмах метамови дискурсу довкола дитячої книги спричинили майже повне його згасання. Спроби відновити практику публічного осмислення літературно-видавничих процесів в царині нової української дитячої книги розпочалося лише наприкінці 90-х років з поодиноких коротких…

Оксана Резник
18.02.2010
Повесть-сказка Е. Белоусова «Лесина пісня»

…Не менее удачна, как мне кажется, новая повесть-сказка «Лесина пісня». Начинается она так: «Із давніх давен мешкали собі в краї українськім Вишиванки та Колядки, Казки та Загадки, Крашанки та Легенди, Щедрівки та всі ті, хто в серці народу живе. А за старших були в них Слово та Пісня. Любили їх люди та приказували: - Споконвіку ми разом. Будемо одне про одного дбати. У злагоді та любові житимемо. І все б нічого, та прийшли царі з країв дальніх. Один каже: - Подобається мені тута. І другий каже: -І мені подобається. А як таке сказали, то вирішили ці землі між собою поділити, та порядки свої встановити». Небагато часу пройшло. Кажуть люди дужі та горді: - Женуть з нашої землі Слово та Пісню. Бережіть їх до часів кращих. Ховайте від царів подалі. Кажуть люди слабкі та боязливі: - Розмовляти і по-московськи можна. А пісні і за кордоном непогані. Станьмо навколішки. Якось воно і…

Засновник порталу